WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Бюджетна історія України - Курсова робота

Бюджетна історія України - Курсова робота

грошима.
На цей час виділилося два види мита: за місцем збору і часом - "заставне", яке стягувалося до початку торгівлі й за проїзд, і "торгове". Заставним митом були: побережні (зплавучих засобів), перевізні (за перевезення на поромних і човнових переправах), мостовщина (за переїзд через мости), костки (з людей, які везли вантажі дорогами, що охоронялися). До торговельного мита належали явки. Їх стягували окремо з людей і з товарів. Бралося також мито і за зберігання товарів. Із прийняттям християнства духовенство стало справляти для своїх потреб своєрідне мито під час ярмарків, які влаштовувалися на церковні свята. Скарбниця князя поповнювалася і за рахунок мита з надання судових послуг і штрафів за невчасне внесення цих платежів.
Додатковим джерелом поповнення князівської скарбниці стала видача кредитів, плата за користування якими сягала 25-50% річних. На той час існувало три основних види кредитних відносин: надання "кун у рез" (позичання грошей під відсотки), "справжнє" (позичання під наростаючі відсотки) і "наставши в мед", "жито в присоп" (кредит у натуральній формі під певну частину натурального продукту)".
Отже, зміни, що відбулися у системі оподаткування і взаємодії центральних і помісних владних структур, були значним кроком до розвитку місцевого самоврядування.
Із розвитком феодалізму в Київській Русі формується панівний клас феодалів і стрімко зростає феодальне землеволодіння. Право власності на землю належало в основному феодалам - князям, боярам і церкві. Вони не сплачували податків, мали низку інших привілеїв і пільг, які закріплялися у тодішніх правових документах. Таким чином, у Київській Русі нарівні з класовим поділом, соціальним розшаруванням суспільства відбувалося формування замкнених груп (верств) населення - феодалів, вільних селян-общинників, вільного міського населення і феодальне залежних людей.
**Пасічник Ю. В. Бюджетна система. - Черкаси: Відлуння. - 1999. - С. 44.
Відповідно відбувається і диференціація оподатковування цих соціальних верств.
Вільні селяни-общинники спочатку платили данину з будинку, а коли феодалізм став панівним, об'єктом оподаткування стали й земельні угіддя. Джерелом податку був прибуток від землекористування, тобто земельна рента. Одиниця обкладення, види платежів і їхня величина були неоднаковими для різних князівств. При цьому розмір господарства та його економічні можливості на первинному етапі не враховувалися при визначенні суми (величини) податку. Згодом базою для оподаткування стає чисельність жителів. Аналогічно поземельний податок вибудовувався у всіх західноєвропейських державах. Водночас способи визначення прибутку від земельних угідь у різні періоди і в різних країнах відрізнялися між собою. Найдавніший спосіб - за кількістю - полягав у вимірюванні землі й оподаткуванні її: за югерами - у РИМІ, за хайдами - в Англії, за гуфами - у Німеччині. Досить швидко цей спосіб через несправедливість оподаткування змінюється, і землі починають оподатковуватися за їх родючістю. За повноту і своєчасність сплати такого платежу в князівствах Київської Русі відповідало все господарство, де діяв розподільний принцип.
Вільне міське населення зобов'язане було платити податки залежно від свого роду діяльності або відпрацьовувати на будівництві й ремонті міських фортець. Один із головних правових документів часів Київської Русі "Руська правда" свідчив про встановлення плати представникам державної влади (прообраз витрат бюджету на державне управління), які керували будівництвом міст, із коштів місцевого населення. На кошти того самого міського населення будувалися церкви, утримувалася церковна парафія.
Феодальне залежне населення Київської Русі отримувало землю в користування від землевласника за умови виконання різних робіт. За право користування землею стягувався натуральний податок у формі передачі землевласнику більшої частини результатів своєї праці. Челядь, холопи за своїм соціальним статусом належали своїм господарям і, відповідно, податків не сплачували.
Збори і податки з населення на той час визначалися переважно місцевими князями, однак поступово роль київських князів в управлінні областями ростала. Нарівні з посиленням ролі "місцевих податків" у Київській Русі відбувається і поступове закріплення загальнодержавного оподаткування. На місцях у Київській Русі спочатку панували місцеві князі, але, визнаючи силу київського князя, вони передавали йому частину данини, їмо збиралася з підлеглої їм території. За це місцеві князі мали заступництво київського князя і залишали собі частину данини.
Право Києва на збір данини з удільних князівств, що з'явилося у період формування давньоруської держави як одна із форм залежності князівств від київського престолу, було чинним ще досить довго - до XII століття'2. На цьому етапі держава ще не мала органів, які могли б узяти на себе фіскальну функцію, і вона доручає стягнення податків місту або громаді під кругову поруку, а сама визначає тільки загальну суму. яку обов'язково слід сплатити до князівської скарбниці. Стягування податків за допомогою виборних органів, призначених самим населенням, виникло тоді, коли податки були ще дарами і підношеннями, й практикувалося повсюдно у Київській Русі.
Слід наголосити, що у цей самий час формується інститут посадників (своєрідний прообраз нинішнього інституту представництва), які призначалися на найважливіших територіях і ставали повноправними представниками князівської влади на місцях: вони чинили суд, стягували данину і різне мито. З появою посадників і волостелів (управителів сільської місцевості) формується
система харчування, за якої посадники/як агенти центральної влади князівства, збирали частину прибутку волостей на "харч". Усі вони утримувалися за рахунок платежів населення. На місцях існували і спеціальні пункти збору данини - цвинтарі. Крім данини з удільних земель, до Києва надходила частина прибутків у вигляді сільськогосподарської продукції від феодальних маєтків.
До початку феодальної роздробленості у Київській Русі право Києва на частку прибутків із помісних князівств не бралося під сумнів. Однак після 30-х років XII століття відбуваються зміни у взаємовідносинах Києва і помісних князівств: спостерігається певне зменшення ролі загальнодержавних податків і посилення місцевого оподаткування у територіальних межах князівств. Основною формою місцевого оподаткування для залежних селян стає продуктова рента і різного роду повинності як для залежних, так і для незалежних селян - утримання князівської дружини, ремонт і будівництво доріг тощо. У містах особливого значення набуває феодальна рента, що стягується з міських феодалів за надання ними земельних ділянок дрібним торгівцям і ремісникам. Воднораз на початковому етапі феодальної роздробленості Русі (30-ті роки XII - 30-ті роки XIII століть) характерною рисою управління залишається система
Loading...

 
 

Цікаве