WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Бюджетна історія України - Курсова робота

Бюджетна історія України - Курсова робота

надходженнями до скарбниці розпоряджалися спеціальні комісії "семи" і "дев'яти",які представляли центральну владу і безпосередньо взаємодіяли з місцевими органами влади.
Слід зауважити, що до 1 століття н. е. і далі з розвитком рабовласництва ліквідуються деякі форми самоврядування, котрі виникли в ранній період існування грецьких міст, і Боспорська держава перетворюється на монархію.
Ще деякий час автономією користувалися міста: у них збереглися традиції полісного самоврядування у вигляді народних зборів, ради, виборних посад.
Певна автономія була й у місцевих племен. Вони платили боспорським правителям данину хлібом та іншими продуктами, але при цьому зберігали свій родоплемінний устрій. Однак поступово міста втрачали свою колишню владу і елементи автономії, що не могло не вплинути на їхню роль в управлінні місцевими прибутками й витратами. У перших століттях нашої ери управління найважливішими областями і містами країни стало доручатися царським намісникам.
Фактично на той момент органи місцевого самоврядування ліквідуються. До наших днів дійшло небагато письмових свідчень фінансової політики держави за часів Київської Русі - "Повість временних літ" (початок XII ст.), Київський літопис (XII ст.), Галицько-волинський літопис (XIII ст.), три редакції "Руської правди". На основі цих джерел, а також праць і досліджень істориків В. Татіщева, М. Карамзіна, В. Соловйова, М. Грушевського, Н. Полонської-Василенко й інших можна з достатньою імовірністю стверджувати, шо підвалини місцевого самоврядування і оподаткування майбутньої Київської Русі закладалися ще у 862-879 роках князем Рюриком. Саме тоді нарівні з верховною князівською владою утверджується помісна влада. Згадку про передумови формування засад місцевого самоврядування знаходимо у М. Карамзіна: "Монархи зазвичай цілими областями нагороджували вельмож і улюбленців, які залишалися їхніми підданими, але володарювали як государ рі у своїх долях".
У Київській Русі становлення дворівневої системи управління - великокняжої та помісної влади - і притаманних їй економічних відносин починається одночасно зі створенням східнослов'янської державності у період князювання сина Рюрика - князя Олега, який об'єднує північ і південь Русі та проголошує Київ матір'ю міст руських. "Він доручив далекі області вельможам: велів будувати міста; встановив також податки загальні". Зрозуміло, що влада київського князя на землях племінних князівств була ще дуже слабкою, а система оподаткування - примітивною і загалом була представлена даниною з приєднаних племінних князівств, загальна кількість яких сягала двадцяти.
Численні східнослов'янські племена мали платити данину варягам, що служили Русі. Після перемоги над древлянами, що проживали уздовж Прип'яті, князь Олег і від них зажадав данини. У наступні два роки князь заволодів ще й землями сіверян (князівство Чернігівське) і сусідніх із ним радимичів.
На ці племена, за свідченням М. Карамзіна, був накладений "найлегший податок", оскільки вірність і прихильність сіверян були необхідні князю Олегу для безпечної взаємодії південних територій із північними. Радимичі, жителі берегів созьких, добровільно погодилися платити русичам ту саму данину, що й раніше хазарам. Так поступово створювалася фінансова система, яка згодом зробила обов'язковим поповнення князівської скарбниці.
Основним загальнодержавним податком у Київській Русі була данина з підкорених земель, розмір якої варіювався і залежав переважно від політичних інтересів і сили князя, який володарював. Розмір данини визначався для кожного племені окремо. Спочатку це була плата за захист князем окремих земель.
Данина існувала у формах "повозу" і "полюддя". "Повіз" вносили самі платники, а "полюддя" збиралося князівською дружиною. І хоч данина не була в прямому розумінні податком, вона стала джерелом, із якого беруть початок сучасні податки. Згодом до данини приєдналися й інші види оподаткування, котрі вже мали внутрішні джерела. Як зазначає В. Пушкарьова: "Як тільки громадські спілки перестали бути простими родинними об'єднаннями, як тільки з'явилася адміністрація у будь-якому її прояві (крім родинної), суд, військо, суб'єктами оподаткування стають не тільки переможені народи, а й самі громадяни такої спілки".*
У пізніших літописах зустрічаються вже згадки про надходження до скарбниці державної податі, яка "складалася більше з речей, ніж із грошей". Тлумачення терміна "подать" знаходимо в українського вченого Ю. Пасічника.
На його думку, "податі" - це збірний термін, що об'єднує дари, уроки (будь-яка повинність, яка визначалася за розміром і якій належало бути виконаною за певний календарний рік) і оброки (стягувалися з певного предмета)
Наступний етап у формуванні дворівневої системи взаємодії влади в Київській Русі припадає на правління княгині Ольги, котра здійснила першу в історії Русі "бюджетну" реформу. Суть її - у створенні ефективнішого механізму визначення розміру данини, що забезпечував би як необхідні надходження до князівської скарбниці, так і залишав продукти для задоволення потреб місцевих князівств. Княгиня поділила всі землі на цвинтарі, або волості, обклала державною даниною землі північної Русі, по Лузі й Мсті, визначила податки на користь державної скарбниці на землях древлянських, а також частку данини на користь своєї власності - у Вишгороді.
На думку Ю. Пасічника, є досить підстав вважати, що суть нововведень княгині Ольги і її мужів (дружинників, радників та ін.) полягає у регламентуванні повинностей залежного населення, у створенні пунктів, які використовувалися князівськими дружинниками для збирання данини, виконання адміністративних і судових функцій.
*Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов. - М.: Инфра -1996. -С. 78.
Так, очевидно, почався перехід від системи "полюддя" до досконалішого способу стягнення податків - "на місцях", яке стало чи не першим кроком до регламентації бюджетних відносин різних рівнів влади.
Ще одним джерелом поповнення великокняжої скарбниці на той час стає торговельна та інша комерційна діяльність'. Спочатку, в 1Х-Х століттях, коли князі ще не мали власного господарства, основним предметом торгівлі була не використана на власні потреби частина данини, зібраної з підкорених племен.
Однак уже із середини Х століття князі розвивають власні господарства. Дехто з них вводив обмеження на вивезення і продаж товарів (зброя, сіль, золото, срібло), закріпляючи за собою у такий спосіб монопольне право на торгівлю.
Із подальшим розвитком торгівлі у князівської скарбниці з'являється ще одне "податкове" джерело прибутків, яке започаткувало появу непрямого оподаткування, - мито. З метою регулярного поповнення князівської скарбниці правила торгівлі особливо регламентувалися вже у перших угодах Київської Русі з Візантією" **. На відміну від данини і податей, мито стягувалося переважно
Loading...

 
 

Цікаве