WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансове планування капіталовкладень - Реферат

Фінансове планування капіталовкладень - Реферат


Реферат на тему:
. Фінансове планування капіталовкладень
Загальні основи планування капітальних вкладень. Фінансування реальних інвестицій. Оцінка вартості капіталу інвестиційного проекту. Аналіз беззбитковості капіталовкладень та цільове планування прибутку. Управління витратами інвестиційного проекту. Операційний важіль. Визначення оптимального бюджету капіталовкладень. Аналіз фінансових коефіцієнтів.
Ключеві слова:
Планування капіталовкладень, фінансування реальних інвестицій, обсяг капіталовкладень, кошторис капіталовкладень, джерела фінансування інвестиційних проектів, власний капітал, залучений капітал, позика, іноземні кредити, венчурне фінансування, лізинг, фінансовий лізинг, капітал, вартість капіталу, структура капіталу, компонент капіталу, вартість власного капіталу, вартість залученого капіталу, вартість позичкового капіталу, середньозважена вартість капіталу інвестиційного проекту, змінні витрати, постійні витрати, беззбитковість капіталовкладень, маржинальний дохід, запас міцності, операційний важіль, капітальне бюджетування, гранична вартість капіталу, точка розриву, капіталізація.
Визначення джерел фінансування
Розглядаючи різні варіанти фінансування проектів можна обрати найбільш раціональну структуру капіталу.
Капітал підприємства може бути поділений на дві групи: власний та залучений. Під власним капіталом, як правило розуміють акціонерний капітал. До найбільш традиційного типу позичкового капіталу відносять банківські кредити. Співвідношення власного та залученого капіталу є найбільш важливим фактором, що визначає ефективність проекту.
Власник акцій фактично є співвласником його активів і сподівається на отримання частки прибутку. З іншого боку, співвласник підприємства (проекту) бере на себе ризик втрати коштів в розмірі пропорційному вкладеному капіталу
На відміну від співвласника кредитор не претендує на прибуток підприємства, але потребує фіксованої винагороди у вигляді процентів та гарантованого повернення кредитів в строки, що вказані в кредитному договорі. кредитор також потребує застави, що гарантує повернення кредиту.
В процесі визначення структури капіталу необхідно також враховувати, що сплата процентів по кредитах звичайно відноситься на валові витрати підприємства і за рахунок цього зменшується база оподаткування.
До традиційних способів фінансування проекту належать:
1. Фінансування шляхом передавання частки акціонерного капіталу.
2. Фінансування шляхом отримання позики
3. Фінансування шляхом отримання іноземних кредитів.
Фінансування шляхом лізингу (оренди). Сутність лізингу полягає в наступному. Якщо у підприємства немає вільних коштів на придбання обладнання, воно може звернутись до лізингової компанії. Лізингова компанія, на підставі угоди з підприємством, купує необхідне обладнання у власника та надає його в оренду підприємству. Фінансовий лізинг передбачає викуп об'єкту лізингу після закінчення строку оренди. Таким чином, підприємство отримує довгострокову позику, що поступово сплачується шляхом віднесення лізингових платежів на собівартість продукції. В ринковій економіці використання лізингу складає 25-30% загальної суми позичкового капіталу.
Переваги лізингу:
" Підприємство отримує пільгові умови оподаткування, це пов'язано з тим, що лізингові платежі відносяться на собівартість, тобто не підлягають оподаткуванню.
" Лізинг дозволяє підприємству отримати обладнання та почати його експлуатацію, не відволікаючи кошти з обігу.
Недоліки лізингу:
" Витрати на лізинг звичайно перевищують витрати на придбання активу в інший спосіб фінансування.
" Підприємство не може розірвати лізингову угоду достроково, або розірвання призведе до суттєвих штрафних санкцій.
Оцінка вартості капіталу інвестиційного проекту
Вартість капіталу як міра прибутковості
Капітал - це сукупність грошових та матеріальних коштів, інвестованих у бізнес з метою отримання прибутку. Капітал - необхідний фактор виробництва і, як будь-який інший фактор, він має вартість.
Вартість капіталу - це доход, який повинні принести інвестиції для того, щоб вони себе виправдали з точки зору інвестора. Вартість капіталу виражається процентною ставкою від суми капіталу, яку необхідно виплатити інвестору протягом року, за користування його капіталом. Іншими словами, вартість капіталу - це мінімальна норма прибутковості вкладених інвестицій.
Структура капіталу - це складові фінансів фірми. Структура капіталу зафіксована у правій частині балансу, де показані основні джерела коштів, залучених для фінансування.
Всі джерела інвестиційних ресурсів можна умовно поділити на:
1) внутрішні;
2) зовнішні.
Внутрішніми джерелами фінансування є нерозподілені прибутки та амортизація, вони мають оптимально можливу вартість капіталу, без них підприємство змушене звертатись до зовнішніх джерел фінансування - залучати капітал шляхом додаткового випуску звичайних або привілейованих акцій, облігацій, або брати позику.
Фактори, що визначають вартість капіталу:
" ризикованість доходів;
" вага заборгованості в структурі капіталу;
" фінансова міцність фірми і те, як інвестори оцінюють цінні папери фірми;
" рівень прибутковості інших інвестицій;
" структура джерел фінансування.
Моделі визначення вартості власного капіталу
Вартість власного капіталу - це грошовий доход, який очікують одержати власники звичайних акцій. Є декілька моделей оцінки вартості власного капіталу. Використання тієї чи іншої моделі залежить від наявності достатньої інформації.
1. Модель прогнозуємого росту дивідендів.
Прибутки фірми після сплати податків повністю належать акціонерам фірми. Керівництво може використати ці прибутки двома шляхами:
1) виплатити їх як дивіденди;
2) утримати їх та реінвестувати у виробництво.
Утримуючи прибутки, фірма повинна заробити на цих грошових фондах не менше, ніж акціонери самі змогли б одержати, інвестуючи їх у інші цінні папери еквівалентного ризику. Тому вартість нерозподілених прибутків повинна дорівнювати нормі прибутку, яка встановлюється акціонерами на власний капітал фірми. Вартість власного капіталу розраховується при цьому за наступною формулою:
,
де: Ce - вартість власного капіталу;
D1 - дивіденд на акцію, що очікується отримати наприкінці першого року;
P0 - поточна ціна акції;
q -очікуваний темп росту дивідендів.
Якщо фірма не в змозі інвестувати нерозподілені прибутки так, щоб отримати від реінвестування принаймні величину Ce, то їй доцільно виплатити ці кошти акціонерам, тому що вони спроможні інвестувати їх у інші активи, які забезпечують отримання такого прибутку.
Модель оцінки капітальних активів (МОКА).
Ця модель використовує показник ризику для конкретної компанії - -коефіцієнт. -коефіцієнт - це показник відносної нестійкості цін акцій відносно решти ринку. Вважається, що , якщо активи фірми безризикові; ,якщо активи фірми мають середній рівень ризику.
Цінними паперами з середнім рівнем ризику вважаються ті, ціни яких мають тенденцію підніматись та знижуватись синхронно з розвитком ринку в цілому. Відповідно, якщо у компанії , то це означає, що акції цієї компанії мають ризик в два рази менший ніж середній ризик по фондовому ринку. Величину -коефіцієнту можна розрахувати за формулою:
,
де: -прибутковість акцій підприємства, що аналізується;
-середня прибутковість ринку цінних паперів.
Після визначення величини -коефіцієнту можна розрахувати вартість нерозподілених прибутків (вартість власного капіталу) за допомогою формули:
Се = СRF +(Cm -CRF) ,
де: СRF - показник прибутковості для безризикового вкладання капіталу;
Cm - середній ринковий показник прибутковості;
- фактор ризику.
Метод "доход на облігацію плюс премія за ризик".
Аналітики, які не мають достатньої впевненості в результатах моделі МОКА, часто використовують суб'єктивну процедуру для визначення вартості акціонерного капіталу фірми. Вони просто додають до процентної ставки на довгостроковий борг, яким володіє фірма, премію за ризик. Ця модель має договірний характер і розраховується за формулою:
Се = Сн + RP,
де: Сн - рівень прибутковості інвестицій в інші, альтернативні можливості;
RP - премія за ризик.
Премія за ризик базується на емпіричних дослідженнях, тому використання цього методу надає достатньо точні значення
Loading...

 
 

Цікаве