WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансові аспекти тіньової економіки - Курсова робота

Фінансові аспекти тіньової економіки - Курсова робота

підкупу посадових осіб, суспільних і політичних діячів, які мають можливість сприяти успіхам комерційних структур шляхом створення для них тих чи інших переваг, привілеїв та економіко-правових пільг;
2) систему, що організаційно будується на створенні акціонерних компаній і товариств із включенням до них як державних, так і приватних підприємств (перші включаються у якості "дійних корів", які вносять державне майно і грошові внески, що із часом перерозподіляються за принципом: "з'їмо сало твоє, а потім кожен своє", на користь приватних структур);
3) систему, за якою державні кошти вносяться у приватніструктури, а у подальшому процедурно відбувається процес списання цих боргів державою, виходячи з умов "крайньої необхідності (скажімо, під гаслами допомоги малому й середньому бізнесу, підтримки вітчизняного товаровиробника тощо);
4) механізм, що базується на наданні державних економічних та правових гарантій під кредити, які отримують суб'єкти підприємницької діяльності недержавної форми власності, що дозволяє у разі їх природного або штучного банкрутства повністю перекласти тягар виконання боргових зобов'язань на казну держави (тобто на масового платника податків).
Одним із надпотужних (хоча на цей час вже і "міліючих") джерел живлення "тіньовиків" був вивіз за кордон матеріалів (насамперед, металів), сировини та енергетичних ресурсів. Можливості масштабів останнього явища, як відзначалось, пояснюються наявністю величезних, так званих запасів "наднормативів" та "неліквідів" (сировини, матеріалів, устаткування, обладнання), а також значних стратегічних запасів, що залишились у спадщину від адміністративно-планової системи розподілу ресурсів. Ці запаси товарно-матеріальних цінностей, за різними оцінками фахівців, становили від третини до річного суспільного продукту. Торгівля цими ресурсами, за залишковою вартістю, в тому числі і вивіз її за кордон, здійснювалася у великих обсягах (досить нагадати "золотий" для вітчизняних товарно-сировинних бірж період) і приносила "тіньовикам" величезні особисті доходи, що осідали у сейфах банківської системи Заходу мільярдами доларів[8;1].
Неспроможність значної частини представників колишньої "директорської гвардії" здійснювати керівництво вже "майже комерційними" підприємствами (здебільше холдінговими компаніями), що були створені останніми під себе, під своє найближче і найвідданіше оточення, а також під певне коло рідних і близьких їм осіб), призводить до поглиблення виробничо-комерційної стагнації, накопичення величезної заборгованості та інших економічних негараздів. У той же час необмежена можливість цих суб'єктів виробничих відносин контролювати значні обігові кошти, урядові дотації та пільгові кредити (в т. ч. і закордонні) дає солідний потенціал для подальшого забезпечення особистого достатку керівництва зазначених компаній, навіть якщо це і вирішується за рахунок невиплати заробітної плати працівникам цих підприємств, їх відправки у вимушені багатомісячні відпустки із подальшим скороченням тощо[8;1].
Саме "економія", що має місце за рахунок "безкоштовного" використання "безкоштовно" отриманих основних фондів є суттєвою особливістю сучасного етапу еволюції процесів "тінізації" економіки. Серед проявів механізму реалізації останнього можна передусім виділити наявність особливого об'єкта "тіньової" експлуатації, якими виступають ресурси держави, великі державні (або вже змішані) підприємства, де держава має так званий "контрольний" пакет акцій. Практика засвідчує, що на багатьох цих підприємствах, незважаючи на так звану "зміну форми власності" продовжується подальше проїдання та неефективне використання капіталу, бартерізація відносин, розквітає розбазарювання і розкрадання матеріальних і фінансових ресурсів, марнотратство коштів, їх
нецільове використання тощо.
Особливої уваги потребує висвітлення однієї з найбільш яскравих якісних
особливостей, яка притаманна вітчизняним процесам "тінізації", що за суттю
являє собою тісне і динамічне зрощування "тіньової"" економіки і "тіньової"
політики.
Так, експерти Українського центру економічних і політичних досліджень
вважають, що в Україні на цей час сформувався не тільки "тіньовий сектор в
економіці, але і паралельна нелегальна влада, яка зростає і почала дублювати
найважливіші функції держави"'[15;75].
На підставі системного аналізу взаємозв'язку "тіньова економіка і тіньова політика" фахівцями Інституту економічних реформ були зроблені наступні досить невтішні висновки: "Тенденції, пов'язані з об'єднанням представників різних ланок державного апарату , фінансових, промислових, аграрних та інших суб'єктів господарської діяльності і кримінальних угруповань у могутні адміністративно-економічні групи (АЕГ), свідчать про те, що найближчим часом слід очікувати економічного і політичного протистояння між ними і жорсткої боротьби за тотальну владу в державі.
З розвитком "тіньової" економіки, відповідно до відомої формули класика марксизму, "тіньовий" капітал має тенденцію до постійного зростання. Внаслідок цього відбувається відплив грошей з легального обігу, має місце
розвиток процесів деградації сфери матеріального виробництва, гіпертрофований перерозподіл грошової маси в суспільстві, маргінальне розшарування людей за рівнем доходів і, як наслідок, невпинне зростання цін на товари й послуги тощо.
Оскільки одною з особливостей тіньового капіталу є і те, що він використовується не у виробничій сфері, а переважно в посередницькій діяльності, в обігу, останнє надзвичайно ускладнює механізми здійснення необхідного державного контролю за ним.
У той же час, відзначаючи особливо негативний вплив "чорної"" складової "тіньової"" економіки на суспільне виробництво та соціальну сферу, неможливо скидати із рахунків і певну позитивну роль, що відіграють неформальна економіка та нерегламентована трудова діяльність (які також включаються до "тіньової" економіки у широкому її розумінні) у якості досить ефективних амортизаторів, що пом'якшують зростання соціальної напруги в суспільстві. До того ж вони є потужними стимуляторами перекваліфікації кадрів для найбільш вигідних у ринкових умовах видів і сфер діяльності.
До основних чинників, що сприяють зростанню неформальної економіки (особливо в період системної кризи виробництва) можна віднести:
1)недостатність інвестицій, що спрямовуються на створення нових робочих місць;
2) зростання рівня безробіття, що пов'язано із швидкою та інтенсивною
Loading...

 
 

Цікаве