WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансова політика і інструменти її реалізації - Курсова робота

Фінансова політика і інструменти її реалізації - Курсова робота

регіонів. У найближчій перспективі потребує вдосконалення бюджетний процес у такому напрямку, як розробка та обгрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів.
Досвід розвинутих країн переконує, що вплив держави на територіальний розвиток залишається найвідчутнішим. Вона контролює явища і процеси, на які об'єктивно не можуть вплинути приватновласницькі структури і навіть асоціації підприємств. Державою регулюються загальні територіальні пропорції, стимулюється розвиток депресивних районів, здійснюється раціональний підхід до розміщення продуктивних сил, у тому числі розосередження промислових підприємств і обмеження їхньої концентрації у великих містах, розробляються та реалізуються великомасштабні державні регіональні програми різного спрямування тощо.
3 1972 р. в Україні вперше почали планувати комплексний економічний розвиток областей. Його план не мав директивного значення і давав зведену інформацію про наміри й можливості, закладені у територіальний розріз відомчо-галузевих планів.
Міжнародний досвід переконує, що розрив між регіонами у 30-50 пунктів щодо середньодержавного рівня є загрозливим, створює напруженість у відносинах між регіонами, спричиняє некеровані міграції населення і заохочує автономізацію й сепаратизм. Останніми роками немало зроблено для вдосконалення такихпонять, як "рівень життя" та "якість життя". Під егідою ООН вироблено стандарт, що складається приблизно з 10 блоків показників, які відображають рівень соціально-економічного розвитку регіону.
Співвідношення надходження дохідних джерел до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя у зведеному бюджеті України у 1996 р.
(млн. грн.)
Доходи Зведе-ний бюджет Бюджети АРК, областей, міст Києва та Севастополя Питома вага у зведеному бюджеті (%)
1. Податок на додану вартість 6602,6 35,64 54
2. Податок на прибуток підприємств 6042,5 4321,3 71,5
3. АКЦИЗНИЙ ЗБір 721 148,6 20,6
4. Прибутковий податок із громадян 2415,8 1267,9 52,5
5. Плата за землю 976,6 683,6 70,0
6. Податок на промисел 6,7 6,7 100
7. Податок із власників транспортних засобів 128,9 128,9 100
8. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів 21,2 4,3 20,3
9. Плата за спеціальне використання водних ресурсів 87,5 15,7 17,9
10. Плата за спеціальне використання Надр при видобуванні корисних копалин 62,1 37,5 60,4
11. Державне мито 149,4 86,4 57,8
12. Надходження від зовнішньоекономічної діяльності (імпортне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності) 384,8 20 5,2
ІЗ. Надходження коштів від приватизації майна державних підприємств 120 120 100
14. Місцеві податки і збори, що запроваджуються радами 189,6 189,6 100
15. Збори та інші неподаткові доходи 980,6 310,8 31,7
16. Внески до бюджету сум від перевищення фонду споживання 50 50 100
Всього надходжень 18939,3 10955,3 57,8
У 1996 р. для збалансування дохідної та видаткової частин бюджетів окремим регіонам передавалося 100% під надходження податку на додану вартість, а також кошти (дотації) державного бюджету України.
Області Податок на додану вартість Дотація (млн. грн.)
Вінницька 100 82
Волинська 100 74,7
Житомирська 100 123,2
Закарпатська 100 126,2
Кіровоградська 100 71,4
Миколаївська 100 13,1
Рівненська 100 20,2
Тернопільська 100 65
Херсонська 100 92,6
Хмельницька 100 70,8
Чернівецька 100 56,3
м. Севастополь 100 15,5
Економічна ситуація минулого року не дала змоги повною мірою забезпечити фінансовими ресурсами гарантований рівень соціально-економічного розпитку адміністративно-територіальних утворень. Майже 90% від загальної суми видатків бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя становили видатки на фінансування соціального захисту населення й утримання соціально-культурних закладів і установ.
Вважаємо справедливою точку 'зору, що при регулюванні доходів окремих регіонів слід ураховувати рівень їхнього соціально-економічного розвитку.
Доцільною була б розробка подібного класифікатора областей України за рівнем їхнього економічного розвитку, внутрішня структура якого поєднувала б чотири якісних рівні: високий, середній, низький, спеціальний. Критерії віднесення окремих областей до певної категорії повинні цілком базуватися на стандартах соціально-економічного розвитку регіонів, розроблених під егідою ООН. Для кожної категорії в законодавчому порядку необхідно закріпити відповідні проценти відрахувань від державних податків і зборів. У такому разі місцеві органи влади могли б чітко прогнозувати дохідну базу і не залежати від вольових рішень центральної влади.
У результаті проведеної в Україні лібералізації цін внутрішні ціни не є фіксованими. Зовнішні ціни стали менш визначеними через скорочення обсягів торгівлі, що здійснювалась на основі двосторонніх домовленостей і розширення нічим не обмежованої торгівлі за конвертовану валюту. Обсяги експорту й імпорту також стали менш визначеними внаслідок скасування планування, витіснення (чи відміни) монополії зовнішньоторговельних організацій і надання права різним структурам вести зовнішню торгівлю. Вони отримали велику автономію в питаннях інвестування, ціноутворення, маркетингу, можливості вибору напрямків торгівлі на зовнішніх ринках. Водночас посилилися бюджетні обмеження і впливовішою стала міжнародна конкуренція.
Слід визначитися, яким чином належить оптимізувати систему нинішніх тарифів. Спираючись на досвід світової практики, треба уніфікувати шкалу особистих і комерційних ставок. Наступним кроком може бути фіксація більш низької ставки тарифу на імпорт товарів першої необхідності і більш високої ставки на імпорт предметів розкоші. Виходячи з міркувань справедливості, ефективніше надавати адресні субсидії найменш забезпеченим верствам населення і обкладати акцизом предмети розкоші. Рівень тарифу має бути скоординований з іншими податками для того, щоб можна було визначити внесок кожного податку в загальний обсяг необхідних бюджетних доходів.
Координація між податками на зовнішню торгівлю і внутрішніми податками має бути спрямована на скорочення числа податкових ставок. Доцільною була б єдина ставка податків як на зовнішню торгівлю, так і на ПДВ, що застосовується однаково і до імпортованих товарів, і до місцевих. Така уніфікована ставка чітко визначає масштаб захисту, відтворений у різниці собівартості товарів іноземного й місцевого виробництва. Крім того, вона залежить від лібералізації торгівлі, яка повинна координуватися з лібералізацією товарних ринків, фінансового сектора, контролю над капіталом і реформами валютних курсів.
Необхідно змінити ставлення до зовнішньої торгівлі. Це означає, що на зміну диференційованим тарифам, особливим стимулам (у формі податкових пільг і субсидій), ліцензуванню, квотовим та
Loading...

 
 

Цікаве