WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Статистика фінансів - Курсова робота

Статистика фінансів - Курсова робота

складається з двох частин: нетто-ставки Сн яка забезпечує виплату страхового відшкодування; навантаження Н, яке забезпечує відшкодування витрат страховика і прибутковість його діяльності.
Нетто-ставка Сн - це, по суті, планова збитковість страхової суми. Вона характеризує розмір відповідальності страховика. Чим менший цей показник, тим ефективніша його діяльність. Показник збитковості залежить від частки об'єктів, які постраждали, тобто вірогідності страхового випадку , середнього розміру страхового відшкодування і середньої вартості застрахованих об'єктів .
Звідси показник збитковості:
Для визначення планового розміру нетто-ставки використовується динамічний ряд показників збитковості, на основі якого техніку розрахунку нетто-ставки ілюструє такий приклад.
РОЗРАХУНОК ВАРІАЦІЇ НЕТТО-СТАВКИ
Квартал
Страхова сума, тис. грн.
Страхове відшкодування, тис. грн.
Коефіцієнт збитковості на 100 грн. страхової суми, q
2
І
63,0
1,0
1,59
-0,33
0,1089
II
125,0
1,9
1,52
-0,40
0,1600
III
148,0
2,5
1,69
-0,23
0,0529
IV
162,0
3,0
1,85
-0,07
0,049
V
141,0
2,6
1,85
-0,08
0,064
VI
181,0
3,8
2,10
0,18
0,0324
VII
155,0
3,4
2,19
0,27
0,0729
VIII
124,0
2,9
2,33
0,41
0,1681
Разом
1099,0
21,1
1,92
0,7082
Середня фактична збитковість страхової суми =1,92; середнє квадратичне відхилення .
Планова нетто-ставка N=q + t , де t - коефіцієнт кратності відхилення (коефіцієнт довіри), який відповідає ймовірності P;
Якщо P = 0,683, t=1;
якщо Р = 0,954, t = 2;
якщо Р = 0,997, t=3.
У даному разі q = 1,92, = 0,2975.
З імовірністю Р = 0,954 можна очікувати, що рівень збитковості буде в межах , тобто становитиме 1,92 + 2 o 0,2975 = 2,515 грн.
Нетто-ставка дорівнює коефіцієнту збитковості, помноженому на ризикову надбавку, яка в умовах стабільного страхування становить 5%, а за нестабільних умов - 10% і більше.
Нетто-ставка така: Сн = 2,515 o 1,10 = 2,77 грн.
Брутто-ставка обчислюється за формулою:
Сб = Нетто-ставка o 100%
100-Н%
де Н% - частка навантаження в обсязі брутто-ставки, яка визначається за даними про витрати страхової організації та її прибуток.
Якщо в розглядуваному випадку частку навантаження взято в розмірі 25%, то брутто-ставка буде така:
277 / 100-25 = 3,69 гри.
Отже, брутто-ставка становить 3,69 грн. на 100 грн. страхової суми, з яких 0,92 грн. або 25% припадає на потреби страховика.
Для повнішого обґрунтування нетто-ставки аналізують залежність її від головних факторів згідно з рівняннями множинної регресії.
На практиці застосовують тарифи, що диференціюються залежно від параметрів ризику. Крім того, страховик може варіювати й за рахунок зниження базової ставки, обмежуючи свій прибуток для залучення більшої кількості клієнтів, і завдяки цьому збільшувати обсяг доходів.
За окремими видами страхування розрахунок нетто-ставки має свою специфіку. Розглянемо приклад розрахунку страхової ставки в медичному страхуванні.
Наприклад, статистичним спостереженням установлено, що певний вид захворювання виникає в середньому в 183 осіб за рік у розрахунку на 100 тис. населення, тобто ймовірність захворіти дорівнює 0,00183. Якщо страхова компанія охопила страхуванням 100 тис. осіб, то щороку їй доведеться виплачувати допомогу 183 рази, а якщо 10 тис. осіб, то 18 раз.
Страхові платежі обчислюють так. Припустимо, що кожна особа була застрахована на 1 тис. грн. Тоді страховий фонд має ї дорівнювати 183 o 1000 = 183000 грн. Тарифна ставка з 1 тис. грн. становитиме:
(183 особи o 1000 грн.): 100 000 осіб = 1,83 грн.
Це і є тарифна ставка з 1 тис. грн. страхової суми.
Друга частина тарифної ставки - ризикова надбавка. Припустимо, що протягом п'яти років захворюваність коливалася так: 185, 180, 183, 181, 186. Ризикова надбавка обчислюється за допомогою середньоквадратичного відхилення
,
де qi - кількість страхових випадків кожного року; - середня кількість страхових випадків; n - тарифний період, або кількість років, за які є дані про страхові випадки.
Отже, маємо ;
.
Далі оцінюється стабільність ряду динаміки, яка застосовується для розрахунку ризикової надбавки. Якщо медіана ряду близька до середньої, то за ризикову надбавку можна взяти однократне значення.
Тоді внесок, або тариф на 1 тис. грн. становитиме: 1,83 +0,023 = 1,853 грн.
Якщо динамічний ряд нестабільний, то ризикова надбавка буде 2? або З? і т. д.
У випадку, коли варіація динамічного ряду занадто висока або висока вартість лікування, доцільно вдаватися до перестрахування.
Для того щоб страховики мали достатньо ресурсів для виплат за поточними та майбутніми зобов'язаннями перед страхувальниками, вони мають підтримувати мінімальну межу своєї платоспроможності у вигляді резервного фонду. Він забезпечує захист страховиків від ризиків, пов'язаних зі страховою діяльністю, зокрема з випадковими коливаннями претензій, негативними результатами інвестиційної діяльності, недоліками програм перестрахування, великими збитками і т. ін.
В економічній літературі "платоспроможність" розглядається як здатність виконати свої фінансові зобов'язання в обсягах та на умовах, визначених попередніми домовленостями.
Платоспроможність засвідчує можливості суб'єкта ринку (страховика) виконати свої страхові зобов'язання згідно з умовами страхового договору. Саме наявність відповідної страхової суми у визначений термін і характеризує рівень платоспроможності страховика. Платоспроможність є однією із найважливіших ознак страхового бізнесу, передумовою виконання страховиками своїх функцій у ринковій економіці. Неспроможність страховика покрити страховий ризикпризводить до порушення безперервності процесу відтворення, спричиняє банкрутство страховика і зрештою дестабілізує діяльність ринкової економіки та руйнує її механізм саморегуляції.
Аналізуючи платоспроможність страховика, слід урахувати, що її рівень залежить не лише від розмірів страхових резервів самого страховика, а й від інвестиційної політики, яку проводить страхова компанія, кон'юнктури фінансового ринку, ступеня ризикованості страхових операцій на ринку страхових послуг у цілому.
У страховому бізнесі виокремлюють три рівні аналізу платоспроможності: 1) аналіз зобов'язань страховика; 2) аналіз ресурсів страховика; 3) співвідношення зобов'язань та ресурсів.
У свою чергу зобов'язання страховика поділяються на внутрішні і зовнішні. Саме зовнішні зобов'язання перед страхувальниками визначають рівень платоспроможності, зумовлюють масштаби та структуру ресурсів, якими має володіти страховик. До внутрішніх зобов'язань відносять виплати дивідендів акціонерам, заробітну плату співробітникам, інші види виплат, обумовлені діяльністю страхової організації у ринковому середовищі.
До зовнішніх факторів впливу на платоспроможність страховика
Loading...

 
 

Цікаве