WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Видатки державного бюджету - Курсова робота

Видатки державного бюджету - Курсова робота

порівняно з установленими нормами асигнування згідно з кошторисом витрат за умови виконання показників діяльності.
Важливість розробки науково обґрунтованих норм витрат установами соціальної сфери зумовлена також тим, що індивідуальні норми їхніх витрат є вихідною базою при зведеному бюджетному плануванні. Тепер в зведеному плануванні використовуються укрупнені норми, які мають ліквідувати різницю у рівні витрат в територіальному розрізі. Однак такі норми у більшості випадків установлюються на основі звітних даних за минулий період. Це не дає змоги враховувати ступінь задоволення потреб залежно від сфери та специфіки діяльності установ соціальної сфери.
Одним з найважливіших завдань поліпшення використання ресурсів, що виділяються на утримання соціально-культурних установ, є послідовне впровадження госпрозрахункових форм фінансування їх, зокрема самофінансування. Для цього уже є необхідні економічні передумови, що вимагають відповідних організаційних змін, насамперед у сфері фінансового планування. Сутність питання полягає в тому, що сучасні масштаби та рівень діяльності соціально-культурних установ суттєво змінюють співвідношення джерел фінансування витрат. При переважанні бюджетних асигнувань в структурі фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні цих установ, зростає частка позабюджетних джерел.
В останні роки спостерігається зростання асигнувань підприємств та організацій в народну освіту, підготовку кадрів, охорону здоров'я, науку і культуру. Це зумовлено зростанням вимог виробництва до якісних показників діяльності установ цієї сфери.
Найзначніші фінансові ресурси, крім бюджетних коштів, мають у своєму розпорядженні вищі навчальні заклади. З 1990 по 1995 p. вони зросли більш ніж у 100 разів і становлять більше 40 % загальної суми фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні вузів. Основними джерелами позабюджетних коштів є надходження за виконані госпрозрахункові науково-дослідні роботи, від курсових заходів, плати студентів за навчання, продажу машинного часу ЕОМ, здавання в оренду на період літніх канікул гуртожитків тощо.
Викладене дає підстави для таких висновків:
зміна структури фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні цих установ, об'єктивно обумовлена змінами в їхній діяльності;
практика фінансового планування в установах соціальної сфери не відповідає сучасним вимогам. Методи розподільчого планування потреби в бюджетних ресурсах та позабюджетних коштів не передбачають необхідного взаємозв'язку та узгодження;
діючий порядок планування не створює умов для раціонального та ефективного використання фінансових ресурсів, впровадження прогресивних норм і нормативів, дотримання режиму економії.
3.1.2. Видатки на фінансування науки і культури
В сучасних умовах виробництво потребує не тільки досконалих технічних засобів, а й постійного розвитку головної виробничої сили суспільства - людини. Без високої загальної культури працівників, спеціальних знань, належної професійної підготовки сучасне виробництво розвиватися не може.
На розвиток системи народної освіти направляються значні матеріальні та фінансові ресурси. Основним джерелом фінансування витрат на народну освіту, науку і культуру є державний бюджет.
Система народної освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно пов'язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання, загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта. Це закріплено в Законі України "Про освіту", прийнятому 23 травня 1991 p., та змінами і доповненнями від 23 березня 1996 p., де серед основних принципів державної політики в галузі освіти визначені такі:
доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітних послуг, що надаються державою;
рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
органічний зв'язок з світовою та національною історією, культурою, традиціями;
незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.
Україна на сьогоднішній день має розгалужену систему державної освіти, яка за кількісними показниками відповідає рівню розвинених країн світу. Однак за якісними показниками, характером завдань і можливостями, технологією
їх використання вона не задовольняє потреб населення України (табл. 3.1).
Таблиця 3.1.
Показник 1990 1994 1995, %до 1990
Дошкільні заклади, тис. 24,5 23 0,94
Кількість дітей, млн чол. 2,4 1,9 0,79
Охоплення дітей дошкільним вихованням, % 57,2 48,5 0,85
Загальноосвітні навчально-виховні заклади 21825 22279· 102,1
Кількість у них учнів, тис. чол. 7132 7125 99,9
Вищі навчальні заклади І-II рівнів акредитації 742 778·* 104,9
Кількість студентів, тис. чол. 757 645 85,2
Вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації 149 232·· 155,7
Кількість студентів, тис. чол. 881,3 888,5 100,8
За попередніми даними.
* Включаючи 52 приватних заклади на 5,6 тис. учнів.
** Включаючи заклади Міністерства внутрішніх справ. Міністерства оборони та недержавні.
Першою ланкою системи освіти є дошкільне виховання. В Україні є різні як за формою власності, так і за змістом, а також профілем роботи типи дошкільних закладів, зокрема дитячі садки художньо-естетичного, фізкультурно-оздоровчого, природничого і гуманітарного напрямів. На початок 1995 p. в Україні функціонувало 22,4 тис. дошкільних закладів, в яких налічувалось 2,1 млн місць.
Загальноосвітня школа є найбільшою структурною частиною системи освіти. Порівняно з 1990 p. у 1995 p. загальна кількість шкіл збільшилася на 565, у томучислі початкових - на 103, середніх - на 1087, з них на селі - відповідно на 20 і 685 шкіл. Водночас кількість неповних середніх шкіл зменшилася на 665, у тому числі у сільській місцевості - на 490, що є негативною тенденцією.
У денних школах навчається 6972,2 тис. учнів, у тому числі в другу і третю зміни - понад 1 млн, або 15,7 %, зокрема в містах - 21,6, селах - 3,2 %. Крім загальноосвітніх шкіл в Україні працюють навчально-виховні інтернати. Вони створені для дітей, які потребують соціальної підтримки і реабілітації. В інтернатах виховується 137 тис. дітей. В Україні створено 66 дитячих будинків сімейного типу.
У 1995 p. у 35 школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, що залишилися без піклування батьків, виховувалось 7,8 тис. дітей, у 37 дитячих будинках - 2,9 тис. дітей.
В останні роки у системі шкільного навчання відбуваються негативні процеси - зменшується кількість учнів у старших класах (з 940 тис. в 1990 p. до 645 тис. чол. у 1995 p.). Це може призвести до негативних наслідків для освітнього потенціалу населення України.
Майже у половині населених пунктів зовсім немає шкіл, у тому числі у 300 сіл з населенням понад 300 чол. Проблема здобуття повноцінної освіти кожною дитиною з сільської місцевості залишається надзвичайно гострою, особливо у малокомплектних школах, а на селі такою є кожна п'ята сільська школа.
Спостерігаються велика плинність вчителів,
Loading...

 
 

Цікаве