WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Інфляційні очікування - Курсова робота

Інфляційні очікування - Курсова робота

помилковою, бо лише підсилила інфляцію, яка вже у 1991 р. становила майже 300%. До кінця 1992 р. індекс споживчих цін уже досягнув 2100%. У 1993 р. уряд знизив дефіцит бюджету майже у 2 рази і довів його до 6,5% ВВП (14,0% до поточних бюджетних видатків). Проте ситуація в сфері цін значно погіршилася. Рівень інфляції у 1993 р. становив 10255%. Очевидно, далися взнаки "огріхи" фіскальної політики попереднього року, а також зростання імпортних цін на енергоносії з одночасною катастрофічною девальвацією українського карбованця [16].
У 1994 р. уряд знову вдався до стимулюючої фіскальної політики. Дефіцитність бюджету тепер зросла майже вдвічі і становила 10,5% (дефіцит у % до ВВП). Однак цей рік став роком зниження темпів інфляції в Україні. На перший погляд, у 1994 р. виникла парадоксальна ситуація. При подвоєнні дефіцитності бюджету інфляція зменшилася приблизно у 20 разів. Таких успіхів було досягнуто коштом призупинення ринкових реформ. Посилилося втручання держави в економіку країни. Так, частка видатків із бюджету на фінансування народного господарства знову збільшилася з 24,3% у 1993 р. до 33,2% у 1994 р. [16].
Також важливою для інфляційних очікувань є політика валютного курсу. З середини 1995 року в результаті посилення бюджетної та грошово-кредитної політики стало можливим ввести валютний коридор, який в той період зіграв позитивну роль та дозволив обмежити інфляційні очікування. В середині 1996 року відбулось послаблення бюджетної політики, і в 1996-1997 роках та на протязі семи місяців 1998 року населеннями підтримувався стійкий стереотип реальних грошових витрат на особисте споживання. Але, незважаючи на низький рівень інфляції в першій половині року, інфляційні очікування на 2 півріччя погіршились через фактори інституціонального характеру. Такими факторами були підвищення мита, відміни пільг для ряду товарів по ПДВ, введення додаткових податків. І починаючи з середини 1998 року домінуючим фактором, що визначає темпи інфляції, став курс обмінний курс гривні, що в великій мірі залежить від інфляційних очікувань. Середньомісячний приріст споживацьких цін в цей час складав від 4 до 25% (для порівняння - за рік до цього такий приріст складав 0,9%) [16].
Таким чином, можна зробити висновок, що інфляційні очікування в Україні останнім часом погіршились. До цього спричинились і падіння гривні, і дефіцит на ринку енергоносіїв, зокрема палива. Населення, очікуючи нового витка інфляції, створює небезпечні інфляційні очікування. Для підприємств результати їх інфляційних очікувань можна було бачити при подорожчанні палива.
3 Напрямки стабілізації інфляційних очікувань
Негативні соціальні і економічні наслідки інфляції примушують шукати шляхи її регулювання. Так як одним з найбільших чинників інфляції є інфляційні очікування, слід шукати шляхи їх регулювання та поступового зменшення. Все це примушує уряди різних країн проводити певну економічну політику. Антиінфляційна політика налічує велику кількість найрізноманітніших грошово-кредитних, бюджетних заходів, податкових заходів, програм стабілізації та дій за регулюванням та розподіленням прибутків.
Для того, щоб регулювати інфляційні очікування, перш за все потрібно правильно оцінити ці інфляційні очікування. Тому що вжиття заходів до інфляційних очікувань без реальної їх оцінки може призвести до повного краху економіки. Методи оцінки інфляційних очікувань вже існують, розроблені урядами інших країн, і можна скористатись їхнім досвідом (так, уряд США розробив програму випуску довгострокових облігацій з метою контролювати адаптивні інфляційні очікування) [13]. Для України необхідно створювати методи оцінки застосовно до теперішньої ситуації.
Наступним кроком після оцінки інфляційних очікувань є їх регулювання. Це досить складно, тому що доводиться враховувати всі види інфляційниїх очікувань. При найпростіших розрахунках враховуються лише масові інфляційні очікування, так як саме вони спричиняють найбільший вплив на інфляційні процеси.
Існує декілька методів регулювання інфляції, при яких потрібно враховувати інфляційні очікування і які можна застосувати, враховуючи теперішню ситуацію на українському ринку.
В рамках першого методу, що пропонується прихильниками сучасного кейнсіанства, передбачається активна бюджетна політика - маневрування державними витратами та податками з метою впливу на платоспроможний попит (його скорочення). При цьому, в класичному варіанті, не враховуються інфляційні очікування. Це може призвести до падіння інвестицій і виробництва (тобто примусово скорочуються інфляційні очікування населення, але збільшуються інфляційні очікування підприємств). При врахуванні інфляційних очікувань ефективність даного методу може збільшитись.
Другий підхід рекомендується прихильниками монетаризму. На перший план висувається грошово-кредитне регулювання, що проводиться центральним банком, який не підпорядкований уряду. Він визначає емісію, змінює кількість грошей в обігу та ставки позикового проценту. Тут врахування інфляційних очікувань є дуже важливим, так як реакція на дані заходи населення та підприємств завжди миттєва [12].
З початку 1999 року фінансова система України відчувала зростання негативного впливу ряду зовнішніх та внутрішніх факторів. Основними факторами є:
- податково-бюджетні проблеми, що пов'язані з низьким рівнем збирання податків, збільшеннями заборгованості по заробітній платі та соціальним виплатам;
- зростання взаємних неплатежів;
- загострення ситуацій на світових фінансових ринках (відтікання міжнародного капіталу з країн, що розвиваються);
- наростання негативних очікувань з боку економічних суб'єктів у відношенні здатності уряду виконувати свої фінансові зобов'язання.
В такій ситуації необхідно проводити грошово-кредитну політику, що дасть змогу призупинити інфляцію і в першу чергу інфляційні очікування. Необхідно вжити таких заходів:
- стимулювання економічної активності;
- створення умов для зайнятості населення. Метою є вирішення задачі зниження інфляції таінфляційних очікувань без підвищення відкритого та прихованого безробіття. Для стимулювання малого підприємництва можна сформувати законодавчу базу для розвитку кредитних союзів;
- стимулювання зростання організованих заощаджень. Це дозволить збільшити грошову масу, виплачувати зарплату, скоротити неплатежі, здійснювати інвестиції з метою майбутнього розвитку країни. Для цього потрібно завоювати довіру населення, створити високонадійні, гарантовані та зручні кошти збереження в гривнях, ринковими методами забезпечити підвищення схильності населення до організованих заощаджень. Необхідно вжити заходів по відновленню довіри громадян до банківської системи, по забезпеченню довготривалого та стабільного функціонування, прискорення прийняття закону про гарантування вкладів в банках;
- покращення стану платіжного балансу;
- відновлення фінансового ринку;
- відновлення банківської системи;
- вдосконалення платіжної системи.
Необхідно також нормалізувати валютний курс. Це є необхідним для зупинення інфляційних очікувань у зв'язку з курсом долара. Зробити це досить важко. Потрібно регулювати валютний курс
Loading...

 
 

Цікаве