WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Загальні принципи політико-економічної стратегії України в сучасному геофінансовому просторі - Реферат

Загальні принципи політико-економічної стратегії України в сучасному геофінансовому просторі - Реферат

і значного зниження частки національного доходу, що перерозподіляється через бюджетний механізм; по-друге, на взаємодії грошової влади і найбільших незалежних фінансових інститутів, тобтомакроекономічна політика економіко-фінансової стабілізації має утвердитись у реалії ефективної кооперативної гри агентів фінансово-монетарної системи.
Реальна стабілізація можлива тільки на основі фінансової стратегії кооперативного типу, яка:
· виходить у першу чергу з проблем фінансової системи як єдиного організму, а не лише з проблем наповнення держбюджету;
· розглядає інвестиційну активність як похідну від системних рис фінансового механізму;
· оперує категоріями фінансових ринків, а не різними видами угод;
· емісійна діяльність розглядається як специфічний інструмент макроекономічної політики.
Заходи для стимулювання інвестиційної активності мають передбачати формування спеціальних механізмів, що перешкоджатимуть переливу капітальних активів з виробничої сфери до спекулятивної. Для цього вони повинні утримувати кругообіг капіталу в межах відтворювального процесу, вирівнювати норму прибутковості і привабливість операцій у спекулятивній та виробничій сферах.
Необхідно створити особливу субсистему грошового обігу через інвестиційні рахунки з метою утримання капіталу у виробничій сфері та залучити притоки капіталовкладень у розвиток виробництва. Для цього треба ввести особливий режим прямих амортизаційних відрахувань підприємств через систему інвестиційних рахунків з обмеженим їхнім використанням (тільки для капітального будівництва, закупівлі устаткування), оплатою НДДКР.
Формування такого контуру грошового обігу потребує прийняття таких заходів відновлення інвестиційної активності у виробничій сфері:
· створення спеціальних інститутів розвитку, що забезпечують фінансування інвестиційних проектів на пільгових умовах, і надання державних гарантій під виробничі інвестиції;
· звільнення від оподатковування прибутку підприємств, що використовують на інвестиційні цілі та НДДКР і зараховують на інвестиційні рахунки;
· широке застосування технологій прискореної амортизації;
· обмеження емісії цінних паперів завдяки залученню засобів на виробничі капіталовкладення з їхніми накопиченнями на інвестиційних рахунках.
Через цей контур грошового обігу вирішується завдання цілеспрямованого керування грошовою емісією, яка спрямовується через систему інвестиційних рахунків з метою збільшення пропозиції грошових ресурсів у виробничій сфері. Забезпечується балансування додаткової грошової і товарної пропозиції, досягається регульоване обмеження інфляційного ефекту грошової емісії, якій повертається базова функція авансування економічного зростання. Перед тим, як додаткові гроші матеріалізуються і збільшують попит на споживчому ринку, вони виконують роль посередника у процесі розширення відтворення і збільшення пропозиції товарів та послуг через виробничі інвестиції.
Інституційні перетворення фінансової системи передбачають інноваційне спрямування інвестиційних контурів, які концентрували б обмежені ресурси держави на пріоритетних з геоекономічної точки зору напрямах, посилюючи і розвиваючи конкурентні переваги країни з високим рівнем розвитку, формуючи ефективний попит на виробничий капітал.
Необхідно внести у науково-промислову політику суттєві корективи, які націлені не на абстрактне прискорення науково-технічного прогресу, а на комплексне формування і розширене відтворення провідного технологічного укладу - індустріального та інформаційно-індустріального, який має стати основою економічного розвитку України у довгостроковій перспективі. Стратегія структурної адаптації промисловості можлива тільки на базі реорганізації науково-технічного комплексу, активізації дослідницької та інноваційної діяльності. Вирішення цих завдань потребує ефективного державного регулювання цієї сфери економіки. Заходами державного регулювання має бути подолано розрив між науково-технічною та інвестиційною політикою, що стимулюватиме перехід до комплексних інноваційно-інвестиційних програм. Об'єктом державного регулювання повинна стати інтеграція науково-технічних закладів та промислових підприємств, що дасть можливість ліквідувати розрив між наукою та виробництвом, створити науково-виробничі комплекси, що вироблятимуть високоякісну продукцію, яка конкуруватиме на вітчизняному та світовому ринках. Пріоритетна підтримка передових розробок у галузі військово-наукової діяльності, науково-технічних розробок, фундаментальних досліджень, агротехнологій створює засади для формування сучасної структури економіки і сприяє виникненню значних експортних можливостей, які дозволяють вийти на зовнішні технологічні ринки.
Введення цієї системи заходів дасть змогу організувати утримання капіталу у виробничій сфері, запобігти відтоку капіталу з реального сектора економіки в спекулятивний і за кордон. Це, у свою чергу, допоможе налагодити цілеспрямоване керування пропозицією грошових ресурсів, спрямує їх насамперед на інвестиційні цілі.
Політика регулювання фінансових ринків має передбачати заходи для зниження прибутковості спекулятивних операцій, що пов'язані з виробничими інвестиціями. Передусім необхідно усунути підвищену принадність операцій у сфері обертання, зокрема, надання послуг Національного банку по збереженню вільних засобів комерційних банків на його депозитних рахунках, механізми опосередкування бюджетних витрат кредитами комерційних банків, установлення надвисоких ставок прибутковості державних зобов'язань. Останні мають бути знижені до рівня, що не перевищує середню норму прибутку у виробничій сфері з вжиттям необхідних заходів.
Таким чином, політико-економічна стратегія держави має базуватися на геоекономічних реаліях для забезпечення на практиці цілісності національної грошово-фінансової системи, комплексному здійсненні інституційно-структурних, промислово-інвестиційних, монетарно-кредитних, бюджетно-податкових, соціально-демографічних, зовнішньоекономічних заходів впливу на сучасну національну економіку з метою створення стимулів для господарчих суб'єктів, розвитку конкурентоспроможної продукції, впровадженні нових технологій на світовому ринку.
Джерела
1. Актуальные вопросы глобализации. Материалы Круглого стола // Международная экономика и международные отношения. - 1999. - № 4-5.
2. Жан К., Савона П. Геоэкономика: господство экономического пространства. // Москва. - 1997.
3. Jacques ADDA. La mondialisation de l'йconomie. 2 volumes. V.1. Gйnиse. (124 p.) V.2. Problиmes. (124 p.) Paris: "La Dйcouverte". 1996;
4. Olivier DOLFUS. La mondialisation. Paris, Presses de Sciences-Po, 1997, 167 p.;
5. Ignacio RAMONET. Gйopolitique du Chaos. Paris, "Galilйe", 1997, 163 p.;
6. Henri PROVISOR. Le rфle des mйcanismes aveugles dans lґhistoire qui se fait. Paris, IREP. 1998, 1995 pp.
Loading...

 
 

Цікаве