WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Тіньова економіка - Курсова робота

Тіньова економіка - Курсова робота

диспропорцій, у першу чергу, у господарській структурі, динаміку цін, фінансах і так далі.
У результаті національна економіка перетворюється в поле неекономічного суперництва корпоративно-бюрократичних структур, у сферу зіткнення їх владних і регулюючих впливів.
Серед найбільш серйозних наслідків функціонування корпоративних механізмів аллокації ресурсів можна відзначити дивергенцію, що відбулася за останні роки, країни на сильно і слабко корпоратизовані "сектори". У першому з них сконцентровані:
" підприємства, що є монополістами в технологічному, ринковому й інституціональному відношеннях;
" володіють вирішальними масами ліквідних ресурсів;
" корпоративно-бюрократична влада.
До цього сектора відносять ПЕК, фінансово-торговий комплекс і частина промисловості (головним чином, орієнтованої на експорт).
Тут витягають понад прибуток, що перевершують по своїх масштабах відомі дотепер у світовій практиці.
Другий (немонополізований) "сектор", навпроти відчуває дефіцит ресурсів, керування, технологій. До нього відносять сферу відтворення робочої сили, виробництва споживчих товарів, велика частина сільського господарства.
На практиці спостерігається стійкий перекіс у цінах, фінансуванні, кредитуванні тощо на користь першого "сектора", причому причиною такого перекосу є не тільки монополізм, що забезпечує першому сектору значні переваги на ринку, але і дисбаланс у розподілі корпоративної і державної влади, що створює інституціональне "перевагу першого "сектора" над другим".
Саме "різниця потенціалів", що утворилися в результаті дивергенції економіка двох "секторів", стає в нинішніх умовах основним джерелом, подпітуючим тіньові структури і відносини. До безпосередніх наслідків поляризації економічного простору, що грає важливу роль у створенні живильного для середовища розвитку тіньової економіки, варто віднести:
" виділення зони виникнення надприбутків;
" утворення на цій основі бази формування корпоративно-бюрократичних структур, неекономічне суперництво, між якими підмінює собою, сьогодні, механізм державного керування;
" розкол суспільства на дві нерівні частини - зайнятих у привілейованому, сильно корпоратизованому "секторі", і працюючих у регресуючим не монополізованому "секторі" економіки;
" поява реальних передумов для загострення в суспільстві боротьби за перерозподіл украй доходів, що розподіляються нерівномірно на всіх рівнях.
Соціальну нестабільність провокують і процеси, що розгорнулися в останній час, перерозподілу власності.
Почата під прапором необхідності пошуку "дійсного хазяїна", приватизація в Україні привела до повного затуманиванию щирої картинии існуючих прав власності. Після всього років "реформи" неможливо провести чітке розмежування між державними і приватними секторами економіки: відбулася практично повна дифузія форм власності, причому проникнення приватної власності виявилося значно більшим, ніж це реєструється офіційною статистикою.
Невизначеність границь приватного сектора є наслідком як мінімум двох причин: по-перше, аж до недавнього часу "організовані" форми приватизації грали порівняно незначну роль. Вони або легалізували вже раніше здійснений перерозподіл власності, або шляхом масової приватизації готували базу для наступного вторинного перерозподілу; по-друге, широке поширення одержали так називані "специфічні способи" формування приватного сектора. Їхній діапазон дуже великий - від прямого грабежу державної власності до легальних трансакцій у формі перекладу частини створеної державним підприємством доданої вартості в приватний сектор. Створення фінансових холдингів, конгломератів, напівдержавних банків і фінансових структур, що сприяють виникненню рівнобіжних ринків грошей, кредитів і капіталу. Використання задолжностьи і кредитної залежності між підприємствами в якості "капіталу", з метою їх наступної легальної чи тіньової приватизації і т.д.
Наступна схема представляє основні напрямки, об'єкти, суб'єкти і методи приватизації, а також про нових власників, що з'явився в ході її.
Схема
Основні об'єкти, методи й учасники приватизації.
Об'єкти Методи Нові власники
Власність політичних і суспільних структур Створення комерційних структур, експорт капіталу Номенклатура суспільних і політичних організацій і близьке до них оточення.
Державні бюджетні соціальні фонди Широка система соціальних кредитів і пільг по оподатковуванню. Створення комерційних структур на базі фондів. Корумпований апарат, "шляхетні одержувачі"
Фонди державних підприємств. Різні форми "приватизації" (дрібні кооперативи, лізинг, оренда і т.д.) різноманітні форми масової і платної приватизації. Трудові колективи, директорат, що були теневики.
Заощадження населення. Через систему ваучерних і інвестиційних фондів, банківську систему і нові організації соціального забезпечення. Співробітники фондів і організацій.
Основна причина того, що "гроші партії" дотепер "не знайдені", криється, очевидно, у тім, що на фінансах партії створені найбільш дієздатні комерційні структури, у тому числі найбільш респектабельні банки і спільні підприємства. Представники нової економічної еліти і політичного керівництва, як видно, змогли домовитися між собою, що, схоже, виявилося не занадто складною справою, якщо врахувати, що значна частина, як тих, так і інших ніколи належала до одного клану - партійній номенклатурі.
Найбільш простий і розповсюджений метод приватизації на другому напрямку - так називана "доїння корови". Тут використовують наступну схему.
НБУ надає, наприклад, підприємству спеціальний кредит для виплати задолжностьи по заробітній чи платі для інших господарських нестатків, під низькі відсотки - 5% річних. Гроші на ринкових умовах відразу поміщають у комерційний банк, що знаходиться з підприємством у "особливих" відносинах. Різницю, що виникає на цій операції, поділяють між керівниками підприємства і банківських працівників, що беруть участь у долі.
1.2 Специфіка сучасного етапу розвитку тіньової економіки
Від самого початку перехідного періоду Україна у числі інших країн світу зіткнулася з проблемою тіньової економіки - не контрольованого суспільством виробництва, розподілу, обміну й споживання товарно-матеріальних цінностей і послуг, тобто приховуваних від органів державного управління й громадськості соціально-економічних відносин між окремими громадянами та соціальними групами. Оцінки масштабів тіньової економіки в Україні коливаються у межах від 40 до 80 % валового внутрішнього продукту (ВВП) залежно від методу оцінки (наприклад, на основі попиту на гроші чи споживання електроенергії).
На думку більшості експертів з цієї проблеми, найвищими темпами тіньова економіка в Україні розвивалася у 1994-1998 роках. На той час тіньовийсектор охопив більшу частину промислового виробництва, особливо паливно-енергетичного комплексу, сільського господарства, приватизації. Характерною ознакою цього періоду був підвищений попит на готівку поза банками, темпи зростання якої майже удвічі перевищували темпи зростання депозитних внесків у банківській системі. Великого поширення набули "неофіційні" готівкові
Loading...

 
 

Цікаве