WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Теоретичні аспекти проблеми державного боргу - Курсова робота

Теоретичні аспекти проблеми державного боргу - Курсова робота

грудня 1991 р.
17 вересня 1996 р. за № 373/96 прийнята "Постанова Верховної Ради України про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу та активів колишнього СРСР". У цьому документі Кабінету Міністрів запропоновано розглянути всі зауваження і пропозиції з даного питання. Інша постанова Верховної Ради України "Про порядок ратифікації угоди між Україною та Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу та активів колишнього СРСР" прийнята 17 лютого 1997 року за № 86/97. Умовами ратифікації є надання Росією достовірної і повної інформації про активи і пасиви колишнього Радянського Союзу та виконання нею зобов'язань щодо забезпечення інтересів України як повноправного правонаступника СРСР. Однак цього Російська Федерація не зробила. До того ж, давно розглядаючи Росію як правонаступникаборгів колишнього СРСР, проблеми їх погашення зарубіжні кредитори вирішують тільки з нею, що треба враховувати при остаточному вирішенні даного питання.
Отже, сьогодні серед усіх колишніх радянських республік Україна єдина все ще претендує на активи колишнього СРСР, не відмовляючись від боргових зобов'язань. Чи вигідно для неї прийняття цієї угоди, яка ще має назву "нульового варіанту", видно з наступного. По своїх зовнішніх боргових зобов'язаннях колишній СРСР мав повернути близько 100 млрд дол. США [29], а отримати від інших країн - за деякими оцінками, навіть більше 150 млрд дол. [13]. Причому такі боржники, як Індія, В'єтнам та ряд інших досить регулярно сплачували і сплачують по своїх боргах.
З радянських часів зберігся ряд боргових зобов'язань, які тепер визначаються як борги з боку Росії українським юридичним і фізичним особам. З них залишок боргу Зовнішекономбанку СРСР перед громадянами України становить 10 млн дол. США. Раніше вже було перераховано в Україну 10 млн дол. США. Є надія на остаточне вирішення цього питання. Заборгованість Зовнішекономбанку СРСР перед українськими юридичними особами перевищує 600 млн дол. США. Її обсяги звіряються. Передбачено проведення переговорів стосовно механізму погашення боргу.
Заборгованість Ощадбанку СРСР перед українськими вкладниками становила на 01.01.1991 р. 84,3 млрд радянських крб. Цей борг, виходячи з курсу рубля на той час, оцінюється в 150 млрд дол. США. 1 червня 2000 р. Верховна Рада України прийняла постанову, в якій говориться: "Кабінету Міністрів України порушити перед Російською Федерацією питання про врегулювання взаємовідносин з питань, що стосуються розподілу між державами зобов'язань колишнього Ощадного банку СРСР перед громадянами та повернення Україні 84,3 млрд радянських крб., що були станом на 1 січня 1991 року акумульовані в Ощадному банку СРСР і є власністю громадян України". Судячи з тексту постанови, тут все тільки починається. Цілком очевидно, що Російська Федерація таких коштів не має, і, вірогідно, це буде визначати її позицію.
Від міжнародних організацій, окремих держав і суб'єктів господарської та фінансової діяльності Україна отримувала торговельні кредити і фінансові позики, питома вага яких в утвореній по цих надходженнях коштів заборгованості на 01.01.2000 р. становить близько 40% та відповідно 60% .
Умовно зовнішній державний борг по торговельних кредитах слід поділити на заборгованість внаслідок використання кредитних ліній і ту, що виникла в результаті реструктуризації на довгостроковий період простроченої поточної заборгованості за отримані по імпорту від країн СНД енергоресурси та інші поставки. Наявність поточних зобов'язань, переоформлених у довгострокові, є однією з особливостей зовнішнього державного боргу України.
До фінансових належать позики, отримані від МВФ, Світового банку (кредити МБРР), Європейського співтовариства, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Японії, іноземних комерційних банків. Кредити МВФ надаються Національному банку України. Вони призначені для поповнення валютних резервів НБУ, стабілізації грошово-кредитної системи та підтримки платіжного балансу.
Кредити Світового банку умовно поділяються на проекти системні та інвестиційні. Призначені для реформування окремих секторів економіки чи фінансів кошти по системних проектах (реабілітаційна позика, кредит на розвиток підприємств, кредит на перебудову фінансового сектору) спрямовувалися безпосередньо до Державного бюджету і фактично були покриттям його дефіциту. До Державного бюджету спрямовувались також кредити від ЄС, Японії та позики від зарубіжних комерційних банків.
Значно менша частина кредитних ресурсів Світового банку відноситься до інвестиційних проектів (проект по насінництву, проект реабілітації гідроелектростанцій та інші). В основному на реалізацію цих проектів спрямовуються кредитні ресурси ЄБРР. Проте цей банк співпрацює переважно з приватним сектором України.
Потрібно відзначити, що зовнішні державні позичання використовувались здебільшого на поточні потреби, тобто на забезпечення стабільності грошово-кредитної системи, підтримку Державного бюджету та здійснення "критичного імпорту" (переважно енергоресурсів). І тільки невелика частина цих коштів спрямована безпосередньо на розвиток економіки. Значна питома вага реструктуризованої в державний борг заборгованості за енергоресурси свідчить про те, що скорочення їх споживання повинно бути однією з пріоритетних цілей структурної перебудови і технічного переозброєння економіки.
На 01.01.1999 р. та 01.01.2000 р. обсяги зовнішнього державного боргу України по відношенню до ВВП становили близько 20%. А на 01.01.2001 р. вони сягнули вже близько 38%. Різке підвищення в 2000 р. цього відношення викликано не тільки збільшенням самого боргу протягом року (з 9,555 до 11,47 млрд дол. США), а й значним падінням курсу гривні при зростанні обсягів номінального ВВП всього на 11,3%. На кінець 2000 р. зовнішній державний борг сягнув рівня 51% до ВВП.
3. Механізм управління державним боргом України
В умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму його управління. Як свідчить досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній та внутрішній борг, тим його обслуговування активніше включається у взаємодію з функціонуванням
Loading...

 
 

Цікаве