WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролью. Можливості та доцільності використання у вітчизняній практиці - Реферат

Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролью. Можливості та доцільності використання у вітчизняній практиці - Реферат

сектору соціального страхування (Франція), монополій (Швейцарія), а також політичних партій (Угорщина).
Вищий орган контролю Монголії має право проводити аудит діяльності парламенту, президента, конституційного суду, уряду, їхніх секретаріатів, секретаріатів суду й адвокатури, міністерств, урядових структур, центрального банку, бюджетних організацій і державної частки в активах акціонерних товариств, а також виявляти некоректність дій службовців вищого рангу щодо інших осіб та громадян.
Характерними для вищих органів фінансового контролю зарубіжних країн є підходи до організації роботи. Планування аудиту піврічне (Бразилія) або щорічне (Іспанія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Польща, Чехія). Органи контролю самостійно обирають об'єкти аудиту. Плани складаються на підставі власного досвіду, запитів та пропозицій парламенту, уряду, верховного суду, громадян тощо й затверджуються безпосередньо керівником органу контролю або його колегією. Загальноприйнятою є норма, коли народні обранці не мають права давати вказівки рахунковим відомствам щодо безумовного проведення контрольно-ревізійних заходів.
Зарубіжні рахункові відомства здійснюють аудит правильності використання фінансових ресурсів із точки зору законності й доцільності, а також повноти і своєчасності відображення фінансово-господарських операцій в облікових та звітних реєстрах. Фінансовий аудит є незалежною оцінкою фінансових звітів державних підприємств, організацій та установ. У ході виконання фінансового аудиту перевірці підлягають як окремі ділянки діяльності органу, так і консолідовані документи управлінських структур. Тема аудиту пов'язана з частиною фінансового менеджменту уряду або окремої досліджуваної одиниці.
Проведення фінансового аудиту й підготовка підсумкових аудиторських документів повинна здійснюватися тільки в межах загальноприйнятих стандартів аудиту (generally accepted accounting standarts), які охоплюють усі елементи й стадії аудиту: планування, пошук доказів (фактів), звітування.
Здебільш у верховних органів фінансового контролю найуживаніші такі типи фінансового аудиту: 1) вибірковий (selective); 2) тематичний (cross-sectional); 3) попередній (або оглядовий) (preliminary); 4) подальший (follow-up); 5) загальний (general). Найгнучкішим і найдієвішим є тематичний аудит - контрольний захід, що здійснюється одночасно у різних організаціях з метою виявлення стану дотримання певних норм законодавства або дослідження ефективності адміністративних рішень органів державного управління.
За підсумками аудитів складаються аудиторські довідки (протоколи) та звіти. В аудиторських звітах обов'язково називають ті питання, які потребують розв'язання або удосконалення. Аудиторські висновки передають до органів влади (парламенту, уряду, галузевим міністерствам, відомствам) та оприлюднюють через засоби масової інформації.
Наприклад, щорічна звітність Національного управління аудиту Данії складається з трьох типів: 1) узагальнений звіт фінансового аудиту; 2) 15-20 звітів аудиту адміністративної діяльності; 3) звіт про результати діяльності відомства (у тому числі рекомендації з питань бухгалтерського обліку й аудиту). Звіти передають на розгляд Комітету державних рахунків та одночасно надсилають на адреси відповідних міністерств, коментарі яких разом із відповідями Генерального аудитора відтворюються у щорічному звіті державних рахунків, який передається до парламенту23.
Ефективність роботи верховних органів фінансового контролю визначається насамперед обсягами щорічної економії коштів, що досягається внаслідок впровадження пропозицій рахункового відомства. Характерним параметром ефективності аудиту є питома вага застосування об'єктами контролю запропонованих за підсумками аудиту рекомендацій.
Обов'язком більшості верховних інститутів державного фінансового контролю є оперативне та перспективне управління відомчим контролем для забезпечення координації, усунення дублювання в роботі різних контрольних підрозділів. Обов'язковій оцінці з боку незалежного зовнішнього державного аудиту підлягає організованість, надійність І ефективність функціонування систем внутрішнього фінансового контролю.
У ході регулярного аудиту доходів і витрат міністерств Суд аудиту Нідерландів не здійснює дублювання уже проведеного іншими органами аудиту, наприклад, підрозділами відомчого контролю, а використовує його результати, щоправда, після попередньої перевірки його якості24 .
Неодмінним чинником ефективного розвитку державного фінансового контролю й аудиту є забезпечення активної участі держави у міжнародних відносинах для набуття досвіду побудови структури та організації аудиту у галузі державного управління.
Саме для впровадження ідей та досвіду вищих аудиторських організацій світу у 1953 році було створено Міжнародну організацію вищих органів фінансового контролю INTOSAI (International Organization of Supreme Audit Institutions), до якої входять понад 170 членів, а генеральний секретаріат перебуває у Відні (Австрія). Конгрес INTOSAI проводиться раз на три роки. Результати роботи INTOSAI оприлюднюють у щоквартальних публікаціях Міжнародного журналу з державного аудиту (the International Journal of Government Auditing) та на офіційному сайті в Інтернеті (www.intosai.org). Регіональні робочі групи INTOSAI здійснюють професійну підтримку аудиту державного сектору шляхом обміну досвідом та ідеями, а також створення професійних стандартів, методичних рекомендацій, методологій та Інших практичних матеріалів у сфері фінансового й адміністративного аудитів.
Використана література:
1. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення //Фінанси України. - 1998. - № 1. - с.48.
2. Соменков А. Когда деньги любят счет // Президентский контроль. - 2000. - № 10. - с. 38.
3. Мазур Я. Верховная контрольная палата Республики Польша (к истории вопроса) // Государство и право. - 1995. - № 6. - с.110.
4. Мельничук В.Г. Незалежний державний фінансовий контроль в Україні та досвід зарубіжних країн // Фінансовий контроль. - 2002. - № 2. - с.36.
5. Органы государственного контроля республики Венгрия: [Подготовлено Главным контрольным управлением Президента Российской Федерации] // Президентский контроль. - 2001. - № 3. - С. 43.
6. Козырин А. Новое законодательство о государственном финансовом контроле в Болгарин // Президентский контроль. - 1996. - № 5. - С. 62-63.
7. Козырин А. Государственный финансовый контроль в абсолютной монархии: Саудовская Аравия // Президентский контроль. - 1998. - № 3. - С. 44.
8. Федеральная Счетная палата и земельные счетные палаты Германии. Подготовлено Главным контрольным управлением Президента РФ // Президентский контроль. - 1999. - № 1. - с.35-36.
9. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. - 1998. - № 1. - С. 49.
10. Сумин А. Государственный контролер в Израиле // Президентский контроль. - 1997. - № 6. - С. 65.
11. Органы государственного административного и финансового контроля в Бразилии: [Подготовлено Главным контрольным управлением Президента РФ? // Президентский контроль. - [999. - № 10. - С. 31.
12. Алієва В.Ш. Роль Рахункової палати Туреччини в бюджетному процесі // Фінанси України. - 2001. - № 6. - С. 71.
Loading...

 
 

Цікаве