WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Місцеві податки і збори як джерело доходів місцевих бюджетів (на матеріалах Чернівецької міської ради) - Реферат

Місцеві податки і збори як джерело доходів місцевих бюджетів (на матеріалах Чернівецької міської ради) - Реферат

Для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (стаціонарних об'єктах), збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі стягується одноразово.

Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і громадяни, які зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається у декларації, яка подається щоквартально до державної податкової інспекції по району (місту) за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта підприємництва.

Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не повинен перевищувати 3 відсотків виручки, одержаної від реалізації цих товарів.

Найперспективнішими видами з погляду можливостей впровадження і за обсягами надходжень є комунальний податок, ринковий збір, збір за паркування автотранспорту, за видачу дозволу на розміщення об′єктів торгівлі, податок з продажу імпортних товарів [58,59].

Зважаючи на незначні обсяги надходжень від інших окремих місцевих податків і зборів, справляння більшості з них, особливо у сільській місцевості, економічно не виправдані й недоцільні.

Податки і збори (обов'язкові платежі) складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Однією з найважливіших ознак демократичної держави є наявність у ній місцевого самоврядування – законодавчо закріпленого права територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів.

Висновки до першого розділу

Питання фінансової незалежності місцевих органів влади мають виняткове значення у зв'язку із становленням і зміцненням у нашій державі інституту місцевого самоврядування в контексті Європейської хартії місцевого самоврядування, до якої Україна приєдналася у 1996 році і вимог якої вона повинна дотримуватися.

Вважається, що головною ознакою фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи. Такі фінансові ресурси необхідні місцевій владі для реалізації намічених цілей і програм економічного і соціального розвитку території у відповідності із обраними пріоритетами. Фінансову незалежність також розуміють як незалежність від загальнодержавних органів влади у прийнятті рішень щодо місцевих проблем і, головне, як забезпечення їхнього розв'язання з допомогою коштів.

1. Розвиток податкових теорій західної науки свідчить про тісне взаємопроникнення та взаємодоповнення неокласичних та кейнсіанських теорій. Внаслідок цього посилюються спроби інтегрувати їх у новому теоретичному напрямі, що сформувався у провідних економістів колишнього СРСР В.Л. Андрущенка, В.М. Суторміної, В.О. Соколова, В.М. Федосова та інших. Перехід від марксистсько-ленінських постулатів до науково-об'єктивних основ пізнання фінансової науки дав змогу їм по-новому сприйняти теоретичні основи податків. З цими економістами можна погодитися, що податки являють собою платежі юридичних і фізичних осіб, які встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави.

2. Проблема нестачі фінансових ресурсів в органах місцевого самоврядування та нестабільність їхніх дохідних джерел останнім часом набула загальнодержавної ваги. Зміцнення інституту місцевого самоврядування в Україні значною мірою залежить від того, чи будуть створені умови для фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, основу якої становлять місцеві бюджети. Сьогодні бюджетна практика передбачає формування дохідної частини місцевих бюджетів переважно за рахунок загальнодержавних податків і бюджетних трансфертів (дотацій і субвенцій). Місцеві податки та збори як власне джерело бюджетів місцевого самоврядування становлять лише 2-3 % від доходів місцевих бюджетів.

3. Місцеві податки і збори досить різнопланове явище в податковій системі, які не відіграють істотної ролі у формуванні як консолідованого, так і місцевих бюджетів, а виступають доповненням до загальнодержавних податків.

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ МІСЦЯ ТА РОЛІ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ У ВИКОНАННІ ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТУ

м. ЧЕРНІВЦІ за 2006-2008 рр.

2.1. Фінансово-економічна характеристика податкового потенціалу бюджету м. Чернівці

Проблеми оподаткування мають сьогодні особливу гостроту й актуальність. Саме тому неабиякого значення набуває теоретичне обґрунтування реалізація фінансового потенціалу регіонів, найістотнішим складником якого є податковий потенціал.

Регіональний податковий потенціал як в Україні, так і її регіонів слід розглядати крізь призму аналізу надходжень податків до зведеного бюджету України за областями, тому що він побічно характеризує розвиток ринкових відносин у регіонах. Першу групу утворили області, що вносять 2 %надходжень до скарбниці державного бюджету — Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька й Чернівецька. Другу групу утворили регіони, які вносять до бюджету 3,5 % податків — Івано-Франківська, Київська, Миколаївська, Сумська, Черкаська й Чернігівська області. Третю групу становлять регіони, що вносять до 5 % податків — Автономна Республіка Крим із м. Севастополем, Запорізька, Луганська, Львівська й Одеська області. Четверта група — це області, що забезпечують від 5 до 10 % податкових надходжень — Дніпропетровська, Донецька, Полтавська, Харківська. П'ята група — м. Київ, що вносить понад 15 % податків у бюджет країни. З огляду на вищенаведені дані маємо незаперечний факт, що велику частку податкових надходжень забезпечують регіони із розвиненим промисловим сектором та високим рівнем екологічно шкідливих виробництв. Ці ж регіони мають ще одну важливу проблему, пов'язану зі старінням нації, збільшенням кількості людей пенсійного віку, що потребує, з одного боку, якісного поліпшення системи соціального захисту, а з другого — забезпечення стабільного надходження фінансових ресурсів, обсяг яких постійно збільшується, до системи державних фінансів [52].

Склад доходів та напрями видатків місцевих бюджетів, починаючи з 2002 року, регламентується Бюджетним кодексом України.

Місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить в собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.

Отже, склад доходів бюджетів усіх рівнів та видів, форми мобілізації грошових коштів до бюджету залежить від системи та методів господарювання, які застосовуються в країні, а також вирішуваних суспільством економічних завдань.

Доходи бюджетів можна систематизувати за такими ознаками:

  1. Щодо бюджетного устрою:

  • доходи, що надходять до Державного бюджету України;

  • доходи, що надходять до місцевих бюджетів;

  • змішані доходи, одна частка яких надходить до Державного бюджету, а інша – до місцевих бюджетів;

  • відрахування, за рахунок яких формують державні цільові фонди.

  1. Щодо джерел сплати:

  • доходи, джерелом яких є ціна товарів , робіт і послуг;

  • доходи, джерелом яких є прибуток чи дохід.

  1. Щодо методу стягнення податку:

  • прямі податки;

  • непрямі податки.

  1. Щодо обсягу ставки податків та обов'язкових платежів:

  • пропорційні податки;

  • регресивні податки.

За економічною природою доходи бюджету – це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій. Вони виражають економічні відносини, що виникають у процесі формування фондів грошових коштів, які надходять у розпорядження органів державної влади та місцевого самоврядування. За характером надходження в бюджет доходи поділяються на власні, закріплені, регулюючі та міжбюджетні трансферти. Основу самостійності місцевого бюджету становлять власні та закріплені доходи [2, ст. 9].

Власні доходи – це доходи, що належать місцевим органам влади і формуються на підвідомчій їм території на основі затверджених рішень та положень органів місцевого самоврядування. Перелік власних доходів визначено Бюджетним кодексом України.

Закріплені доходи – це доходи, що повністю або певною частиною на довгостроковій основі закріплюються за тим чи іншим бюджетом.

Власні і закріплені доходи різні за своїм змістом, їх не слід ототожнювати. До власних доходів відносяться місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевій владі. Частка власних доходів місцевих бюджетів в Україні є вкрай незначною, і таким чином, принцип самостійності цих бюджетів залишається поки що декларованим.

Проблема доходних джерел місцевих бюджетів України, які надходили б до них на стабільній основі, залишається в Україні відкритою. Власних та закріплених доходів здебільшого не вистачає на фінансування витрат органів місцевого самоврядування, і тому для збалансування місцевих бюджетів використовуються регулюючі доходи та міжбюджетні трансферти.

Loading...

 
 

Цікаве