WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Місцеві податки і збори як джерело доходів місцевих бюджетів (на матеріалах Чернівецької міської ради) - Реферат

Місцеві податки і збори як джерело доходів місцевих бюджетів (на матеріалах Чернівецької міської ради) - Реферат

Дж. Кейнс стверджував, що надходження майже за всіма податками залежать не лише від змін у податкових ставках, а й від коливань розміру номінальних доходів. Це положення стосується насамперед прибуткового податку, що стягується за прогресивними ставками. В умовах інфляції бюджетні надходження зростають швидшими темпами, ніж доходи громадян, що сприяє стабільності бюджету.

Усе це дає підстави говорити, що Дж. М. Кейнс запропонував нову теорію податків, спрямовану на регулювання економіки в умовах кризового стану ринкового господарства. Його погляди мали великий вплив на подальший розвиток фінансової науки. Слід наголосити, що майже 30 років ці положення домінували в науці. І лише циклічні кризи 70-80 років змусили дещо критично подивитися на постулати Кейнса.

Окремі наукові дослідження в оподаткуванні у другій половині ХХ століття дістали назву неоконсерватизму. Найвідомішим представником цього напряму вважається М. Фрідман, голова чиказької школи. Основним висновком його наукових досліджень є твердження, що втручання держави в економіку має бути обмежене грошовою сферою. На його думку, треба проводити таку грошово-кредитну політику, яка б створювала умови для підприємницької активності. Для цього грошову масу в обігу слід збільшувати не більш як на 3-5%. Цей напрям в економічній теорії дістав назву монетаризму. Проте монетаристи схильні розглядати податки як вбудовані в економічну систему „механізми гнучкості", що амортизують кризові явища в економіці. Ці теоретичні положення неокласиків стали основою податкової політики США й Великобританії, а згодом і більшості країн із розвиненою ринковою економікою.

Податкові реформи 80-х років у США і в низці європейських країн здійснювалися на базі ідей обмеження ролі державного втручання в економіку. Водночас слід зауважити, що метою податкових реформ у країнах Західної Європи наприкінці ХХ століття було зменшення податків на платників, і особливо зменшення оподаткування прибутку корпорацій. Ці заходи супроводжувалися зменшенням бюджетних видатків.

Сучасна теорія оподаткування розвивається у межах економіки суспільного вибору. Видатний її представник Дж. М. Б'юкенен у своїй роботі „Державні фінанси в умовах демократії" розглядає податки як прямі витрати громадян за надані урядом послуги, тому мета їхнього стягнення, зазначає Дж. М. Б'юкенен, може суттєво вплинути на ставлення громадян до розширення чи скорочення обсягу надання послуг.

Отже, здійснений аналіз свідчить, що, почавши з філософського обґрунтування до методологічного конструювання сучасних перерозподільних механізмів, дав нам змогу запропонувати періодизацію розвитку податкових фінансів (табл. 1.1).

Таким чином, підсумовуючи багатовіковий досвід дослідження місця й ролі податків у суспільстві представниками різних наукових шкіл, можна зробити такі висновки: податки розглядаються як обов'язковий платіж, що використовуються для фінансування суспільних благ і послуг; є дієвим засобом фінансової політики держави для впливу на розташування ресурсів, перерозподіл багатства, суспільний вибір громадян у демократичному суспільстві.

Сьогодні податки є безальтернативним за вагомістю джерелом формування доходів бюджету держави та багатофункціональним інструментом перерозподілу ВВП з метою соціального забезпечення громадян і досягнення стійкого економічного зростання. Податки затверджуються на законодавчому рівні, тому є демократичним за способом встановлення і обов'язковими за процедурою сплати.

Таблиця 1.1.

Періодизація розвитку податкових фінансів

Період

Етап

Характеристика

1

Від започаткування давніх держав до ХV столітт н.е.

Окремі письмові згадки про податки, які грунтуються на релігійних догматах або випливають з нагальних потреб. Практичне стягнення без науково-теоретичного обґрунтування. Висновки тогочасних мислителів є лише фіксацією наявних на практиці перерозподільних механізмів.

2

З кінця ХV століття до сьогодення

З кінця ХV-го століття до останньої чверті ХVIII століття

Формування кола фінансово-податкових проблем у складі політичної економії. Податкові фінанси пройшли еволюцію від заперечення податків як звичайних доходів держави до їх сприйняття в такій ролі. Однак упродовж наведеного відтинку часу розроблялися лише питання прикладного характеру, що потребували вирішення в той чи інший момент.

Від останньої чверті ХVIII століття до сьогодення

Формування підґрунтя для виокремлення фінансової науки з політичної економії, її відокремлення та динамічний розвиток. Теоретичні розробки в галузі податкових фінансів випереджають практику. Вони вже не обмежуються дослідженням окремих питань прикладного характеру. Особливо в ХХ столітті рекомендації з питань податкового регулювання економіки значно випередили практику оподаткування та використовуються при розробці податкового законодавства і концепцій податкових реформ держав. Хоча при цьому багато розробок належить представникам загальної економічної теорії, але проблематика досліджень свідчить про їхній фінансовий характер у цілому чи з окремих питань.

Але за наявних умов недостатньо розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її податкову систему.

Інститут місцевих податків і зборів є ключовим у формуванні доходів місцевих органів влади в більшості розвинутих зарубіжних країн. Закономірність функціонування місцевих фінансів у тому, що основним способом формування доходів місцевих органів влади є місцеві податки і збори.

Теорія місцевого оподаткування почала інтенсивно розвиватися в середині XIX ст. У кінці XIX - на початку XX ст. сформувалося дві основні теорії місцевого оподаткування:

- теорія поворотної послуги - визначає місцеві податки як плату за послуги, які надає орган місцевого самоврядування членам територіального колективу. За цією теорією, податки і збори не є державними податками;

- теорія, яка не розрізняє природи державних та місцевих податків і вважає їх обов'язковими платежами громадян державі.

Історія запровадження місцевих податків в Україні починається ще від часів Київської Русі. Саме тут у період раннього феодалізму (ІX-XIIст.) кожне князівство поділялося на адміністративні округи, на міські й сільські товариства, що були пов′язані круговою порукою жителів у сплаті податків князеві та в оберіганні громадської безпеки. Міські самоврядні громади на Русі встановлювали збори з населення, які можна вважати прообразом місцевих податків і які безпосередньо спрямовувалися на розв'язання найважливіших громадських проблем у містах.

За часів Великого Литовського князівства населення зобов'язане було сплачувати щорічний податок – серебщину, а також виконувати інші державні повинності. У цей час з′явився ще один збирач податків – церква, на користь якої сплачували десятину. Існував інститут місцевих податків і зборів і за часів польського та російського панування, зокрема в царській Росії справлялися земські повинності і збори. Вони розроблялися земською управою і затверджувалися земськими зборами – представницьким органом місцевого самоврядування. Земські повинності правили за основне джерело прибутків земств – за рахунок них формувалося майже 70 % дохідної бази бюджетів земств (2/3 цієї суми надходили від оподаткування нерухомого майна і землі).

Важливим етапом становлення системи місцевих податків у Європі було утвердження інституту місцевого самоврядування буржуазної епохи. Ці процеси поширились і на Російську імперіюта українські землі, які на той час перебували в її складі. Після земської реформи 1864 р. в 34 губерніях імперії було створено органи місцевого самоврядування земства. Вони отримали право на встановлення місцевих податків - земських зборів, якими оподатковувалося нерухоме майно в містах і повітах.

Об'єктами оподаткування стали земля, житлові будинки, виробничі й торговельні приміщення та інші споруди. Крім нерухомого майна, оподатковувалися свідоцтва на промислову продукцію та патенти заводів з виробництва напоїв. До земських зборів належали акцизи на заклади з продажу напоїв і на трактири в міських поселеннях, судове мито, збори за користування переправами, шляхами та ін. Законом визначалися максимальні ставки, в межах яких земства самостійно встановлювали земські збори.

У 90-х роках XIX ст. повноваження земств було суттєво обмежено.Крім зборів, земства встановлювали й земські повинності, які, на відміну від перших, мали цільовий характер. Земські повинності забезпечували фінансування місцевої поліції, лікарень, шкіл, пожежної охорони та інших цільових витрат. Земські повинності забезпечувалися в грошовій і натуральній формах. Частина земських повинностей встановлювалася не земствами, а державою.

Loading...

 
 

Цікаве