WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Міжнародний фінансовий менеджмент - Реферат

Міжнародний фінансовий менеджмент - Реферат

Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподаткування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і платежів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:

  • забезпечення зв'язків між відділеннями;

  • оцінка результатів господарської діяльності відділень;

  • стимулювання поліпшення роботи відділень;

  • узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових — собівартості та прибутку, розрізняють п'ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні. Кожен з видів цін має свої переваги, недоліки і сфери застосування. Детальний розгляд трансферних цін і приклади їх розрахунку наведено в довідниковому виданні В. В. Гончарова [2], з яким ми радимо попрацювати дуже ретельно.

У процесі самостійного вивчення теми необхідно ознайомитись з питанням міжнародної банківської діяльності. Адже прийняття і реалізація фінансових рішень у міжнародних корпораціях неможлива без співробітництва з провідними транснаціональними банками, що мають свої відділення у багатьох країнах.

При виборі банків, в яких корпорації і навіть фізичні особи здійснюють обмін валюти, не слід орієнтуватись лише на найнижчі ціни (комісійні). Більшість корпорацій, які часто потребують іноземних валют, встановлюють конфіденційні відносини принаймні з одним головним банком, якому віддається перевага у здійсненні операції обміну. При цьому враховуються спеціальні критерії:

  • конкурентна квота — граничний розмір кількості валюти, яку можна обміняти в даному банку. У даному разі при обміні 1 млн дол. США економія 1 цента на 100 дол. США (0,01 %) дасть заощадження у сумі 10 тис. дол.;

  • особливості відносин з банком — надання спеціальних послуг і додаткових зручностей при здійсненні операції обміну;

  • швидкість виконання замовлення;

  • оцінка міжнародного фінансового середовища;

  • прогнозні розробки (ситуація в зарубіжних країнах, валютні курси і т. ін.).

Для кращого розуміння міжнародної банківської діяльності радимо студентам уважно розглянути рис. 10.6.

Як видно зі схеми, ключові операції міжнародних банків пов'язані з валютними обмінами, наданням міжнародних кредитів та операціями на міжнародних ринках цінних паперів.

Наприкінці вивчення теми важливо знати особливості фінансового менеджменту в міжнародних корпораціях, що діють в Україні. Насамперед слід звернути увагу на подальше розширення взаємовідносин міжнародних корпорацій, що діють в Україні, і вітчизняних банківських і небанківських фінансових установ(в Україні на сьогодні діють 8 іноземних банків). Це пояснюється передусім підвищенням якості банківських послуг українських банків та збільшенням прозорості їх діяльності. Варто підкреслити і стабільність української валюти, що дозволяє зарубіжним компаніям запобігати валютним ризикам. Слід також відзначити пом'якшення позицій Групи з розробки фінансових заходів у боротьбі з "відмиванням" грошей, отриманих злочинним шляхом (FATF), яка запропонувала в січні 2003 р. своїм країнам — членам запровадити санкції проти України, що входила до переліку десятки найбільш корумпованих країн. За підрахунками експертів, в Україні щорічно "відмивається" близько 5 млрд дол. США, що становить 3 % всього світового обсягу легалізованих грошей. Прийняті законодавчі рішення сприяли відміні деякими країнами у квітні 2003 р. санкцій, зокрема Швейцарією, вжитих щодо України у зв'язку з "відмиванням" грошей.

Рис. 10.6. Міжнародна банківська діяльність

Однак фінансові умови діяльності міжнародних корпорацій в Україні є менш сприятливими, ніж у країнах Центральної Європи. Недостатній також рівень кваліфікації вітчизняних фінансових менеджерів як для ефективної діяльності в українських відділеннях міжнародних корпорацій, так і для обслуговування цих відділень у банківських установах. Доцільно звернути увагу і на відсутність можливостей для зарубіжних корпорацій стосовно виведення своїх акцій на український фондовий ринок.

Однак, незважаючи на зазначене, загальний висновок зводиться до того, що фінансові умови діяльності зарубіжних корпорацій у нашій країні поліпшуються, хоча й не так швидко, як це потрібно.

Приклади з господарської практики

Закрите акціонерне товариство "Укртатнафта"*

У 1995 р. Президенти України і Татарстану підписали міждержавну угоду про створення на базі Кременчуцького нафтопереробного заводу (НПЗ) закритого акціонерного товариства "Укртатнафта". Перспективи розвитку міжнародного бізнесу на підприємстві здавались незаперечними —за умов нестачі української нафти завантаження одного з провідних нафтопереробних заводів імпортною сировиною створювало умови надійного забезпечення українських споживачів нафтопродуктами вітчизняного виробництва. При цьому враховувалось, що Кременчуцький НПЗ було побудовано свого часу саме для переробки важкої високосіркової татарської нафти. Тому в угоді були передбачені щомісячні поставки нафти обсягом 500 тис. т. Інтереси татарської сторони також були зрозумілі. Вони полягали в розширенні співробітництва в галузі літакобудування, двигунобудування, нафтохімії, нафтопереробки й інших галузях, в яких українські підприємства посідають чільні позиції. З урахуванням розташування "Укрататнафти" в центрі України ідея спільного підприємства виглядала надзвичайно перспективною.

Однак формування статутного фонду підприємства затяглось на п'ять років. Врешті-решт на початок 2000 р. пакет акцій виглядав таким чином: Фонд державного майна України — 43,05 %, "Татнафта" — 37,5, МТ-банк (Кременчук) — 1,15, офшорні компанії "Сігруп Інтернешнл" (США) і "Ам Руц Трейдинг" (Швейцарія) — 18,3 %. Працюючий на той час голова Правління Володимир Матицин користувався підтримкою уряду України, керівництва МТ-банку і офшорних компаній. Фактично завод став повністю підконтрольним вищому менеджменту. І хоча 40 % переробленої нафти в 1995—2000 рр. надійшло з Татарстану, "Татнафта" практично була усунута від керівництва спільним підприємством, у тому числі вирішення кадрових і фінансових питань. "Татнафта" навіть не змогла повернути борг у сумі 19 млн дол. США. Звичайно, інтерес російського партнера до розвитку заводу поволі згасав, і це призвело до зупинки НПЗ у 2000 р. через припинення поставки нафти. Спроби керівництва заводу скористатись держрезервом нафти виявились невдалими. Втручання вищого державного керівництва країни в 2000 р. стало неминучим. Однак усунення від керівництва заводом В. Матицина, який фактично приватизував державний пакет акцій, тривала цілий рік, протягом якого двічі не вдавалося скликати збори акціонерів.

Коли головні акціонери в серпні 2001 р. досягли контролю над заводом, підприємства фактично не існувало. Всупереч законодавству і рішенням спостережної ради значна частина активів була продана чи передана в оренду на 30 років певним юридичним особам, а весь майновий комплекс перебував у податковій заставі за борги перед бюджетом. Загальна заборгованість заводу досягла астрономічної суми — 114,8 млн дол. при власних обігових коштах у 63,8 млн дол. Головним акціонерам довелося вжити радикальних заходів щодо кадрової та фінансової реструктуризації підприємства.

За згодою урядів Татарстану та України було призначено нове керівництво заводу, більшість в якому дістала татарська сторона, а частка російської "Татнафти" у 2002 р. досягла 56 % акцій. Ця компанія пропонує встановити повний контроль над підприємством. Фонд державного майна України вважає, що номінальна вартість українського пакета акцій становить 150 млн дол. США, хоча татарська сторона піддає сумніву цю ціну і планує залучити до оцінки незалежного аудитора. Наприклад, виручка від продажу разом узятих контрольних пакетів акцій Лисичанського, Одеського і Херсонського нафтопереробних заводів становила близько 60 млн дол. США, хоча їх потужність удвічі більша. Зміни у керівництві і фінансових позицій засновників відбувались за відомим принципом "хто постачає ресурси, той і отримує контроль". Цілком зрозуміло, що фінансові потоки "Укртатнафти" в 2002 р. докорінно змінились. Підприємство освоїло 14,4 млн грн на будівельно-монтажні роботи, 39,8 млн грн — на закупівлю обладнання. Згідно з планами "Укртатнафти" на 2003 р. на капітальне будівництво і реконструкцію буде спрямовано 190 млн дол. Одночасно поставки нафти нарощуються до 1 млн т на місяць. Однак це прискорить знос устаткування, про що свідчить зниження рівня глибини переробки нафти в минулому році на 8 %. У планах компанії — розробка та реалізація спільно з відомою інжиніринговою компанією "Фостер Уіллер" проекту переобладнання виробництва вартістю понад 600 млн дол. Проте таких ресурсів "Татнафта" не має, тому реальнішими є наміри вкласти протягом 2003—2004 рр. у термінову модернізацію виробництва 120 млн дол. США. Ще 100 млн дол. США буде потрібно для поглиблення переробки нафти, хоча джерела і структура фінансування невідомі. Адже "Татнафта" продовжує будівництво власного заводу в Нижнєкамську, що включає комплекс глибокої переробки нафти вартістю 1,1 млрд дол. США. Це зумовлює певний конфлікт фінансових інтересів і спонукає засновників шукати нові джерела фінансування розвитку "Укртатнафти".

Loading...

 
 

Цікаве