WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Міжнародний фінансовий менеджмент - Реферат

Міжнародний фінансовий менеджмент - Реферат

Реферат з фінансів

Міжнародний фінансовий менеджмент

План

1. Суть і складові міжнародного фінансового середовища та закономірності його функціонування.

2. Механізм управління валютними ризиками.

3. Управління короткостроковими активами і зобов'язаннями міжнародних корпорацій.

4. Інструменти управління довгостроковими активами і зобов'язаннями міжнародних корпорацій.

5. Сучасні методи трансферного ціноутворення у міжнародних корпораціях.

6. Міжнародна банківська діяльність.

7. Особливості фінансового менеджменту відділень міжнародних корпорацій в Україні.

У своїй роботі фінансовий менеджер повинен опиратись на теорії, що дозволяють йому будувати сценарій розвитку подій і прогнозувати наслідки рішень, що приймаються. До них належать теорії, які описують основні умови паритетів фінансового ринку:

1) теорія паритету купівельної спроможності валюти;

2) теорія паритету відсоткових ставок;

3) "ефект Фішера";

4) "міжнародний ефект Фішера";

5) теорія незміщеного форвардного курсу.

Рис. 10.1. Діяльність транснаціональних корпорацій на міжнародних фінансових ринках

Знаходження умов паритету здійснюється за допомогою економіко-математичного апарату і є необхідним для виявлення взаємозв'язку між основними індикаторами валютного ринку. Він і є основою для пошуку найоптимальніших шляхів інвестування капіталу. Усі теорії паритетів є похідними від закону єдиної ціни, згідно з яким ціни (доходи) фінансових активів з однаковим ризиком, скориговані на валютний перерахунок, вирівнюються на всіх світових ринках з урахуванням операційних витрат. Механізмом вирівнювання виступає валютний арбітраж.

Арбітраж — операція, пов'язана з купівлею активів на дешевому ринку і продажем його на більш дорогому.

Глибшому розумінню взаємозв'язку між зазначеними теоріями в процесі самостійного вивчення курсу сприятиме рис. 10.2.

Рис. 10.2. Взаємодія факторів у процесі руху валютного курсу(Джерело: Madura J., p. 151)

Зі схеми очевидно, що на існуючий курс "спот" головним чином впливає арбітраж. Тому для проведення касових валютних операцій "спот" учасники міжнародного бізнесу ретельно вивчають обмінні курси на різних ринках. Однак для прогнозування валютних курсів ключову роль відіграють форвардні обмінні курси, на які впливають не лише курси "спот", а й інші валютні співвідношення. Цей вплив здійснюється через існуючу диференціацію відсоткових ставок, на яку, в свою чергу, впливають рівні інфляції валют (через ефект Фішера) та майбутні зміни обмінних курсів (через міжнародний ефект Фішера).

Центральне місце в самостійному вивченні другого питання теми посідає усвідомлення системи управління валютними ризиками. Основні ланки цієї системи представлені на рис. 10.3.

Як видно з цієї схеми, вихідними ланками управління валютними ризиками є, з одного боку, інформаційне забезпечення руху курсів валют, що цікавлять компанію, а з іншого, — очікувані грошові потоки в кожній валюті. Рух грошових курсів відповідно до рис. 10.2 дає змогу прогнозувати валютні обміни. Розрахунок розміру і напрямів грошових потоків дозволяє оцінити потенційні збитки від коливань валютних курсів. Виходячи з цього, розробляються заходи щодо управління валютними ризиками.

Рис. 10.3. Менеджмент валютних ризиків

Далі слід звернути увагу студента на те, що валютні ризики поділяються на три групи, кожна з яких потребує використання спеціальних міжнародних фінансових інструментів.

Валютні операційні ризики являють собою ризики, пов'язані зі змінами обмінних курсів у період між поставками продукції та здійсненням платежів.

Якщо курс валюти експортера порівняно з валютою імпортера зростає, то експортер може потерпати від несприятливого обмінного курсу, оскільки отримує від імператора встановлену кількість валюти його країни, якщо це було передбачено в контракті. Після обміну експортер матиме національної валюти менше, ніж планував. Звичайно, експортер може укласти контракт у валюті своєї країни. Але і в цьому разі він не позбавляється валютних ризиків, оскільки валюта експортера може знецінюватись, а імпортеру менше доведеться витрачати своєї валюти, щоб розрахуватись по контракту. Тому учасники міжнародного бізнесу вимушені вдаватись до страхування валютних ризиків, що потребує певних витрат, проте в цілому вони значно менші за можливі збитки. Але головна перевага страхування оперативних валютних ризиків полягає в тому, що бізнес стає передбачуваним.

Головними інструментами управління операційними валютними ризиками є:

1.Уникнення ризиків:

а) передача ризиків шляхом укладання контрактів у валюті експортера;

б) попередня оплата;

в) сальдування операційних валютних ризиків шляхом укладання контрактів на продаж одних товарів і купівлю інших з партнерами однієї і тієї самої країни;

г) проведення розрахунків протягом тривалого часу;

д) "кошикове" хеджування — використання платежів і надходжень у великій кількості валют.

2. Короткострокове управління операційними валютними ризиками:

а) форвардні валютні контракти;

б) ф'ючерсні валютні контракти;

в) хеджування короткостроковим кредитом;

г) валютні опціони;

д) перехресне хеджування шляхом укладання контракту на іншу валюту, курс якої прив'язаний до партнерської.

3. Довгострокове управління операційними валютними ризиками:

а) паралельні (компенсаційні) позики;

б) валютні свопи;

в) кредитні свопи.

Далі треба звернути увагу студента на другий тип валютних ризиків — перерахункові (бухгалтерські).Вони пов'язані з веденням бухгалтерських записів і перерахунком вартості активів і пасивів з однієї валюти в іншу. У разі непередбачуваних змін валютних курсів виникають несподівані зміни в заявленому фінансовому стані компанії, штучному перебільшенні чи зменшенні певних статей балансу, насамперед прибутку. Перебільшення прибутку провокуватиме акціонерів вимагати більше дивідендів на шкоду інтересам розвитку компанії. Заниження прибутків буде псувати рівень рентабельності, а отже, інтерес в інвесторів. До цього слід додати й відмінності в системі ведення бухгалтерського обліку в різних країнах, що ускладнює складання об'єктивного консолідованого балансу корпорації.

У процесі ведення бухгалтерського обліку застосовуються три основні методи перерахунків:

1. Метод чистого обігового капіталу, згідно з яким поточні активи і пасиви перераховуються за поточним обмінним курсом, а довгострокові активи і пасиви — за початковим обмінним курсом.

2. Монетаристсько-немонетаристський метод, відповідно до якого грошові активи перераховуються за поточним обмінним курсом, а негрошові активи — за початковим обмінним курсом. Грошові зобов'язання перераховуються за поточним курсом.

3. Метод повного розрахунку, тобто перерахунок усіх статей фінансової звітності за поточним обмінним курсом. Це найпростіший метод, тому він рекомендований до використання Інститутом привілейованих аудиторів Англії та Шотландії.

Кожен із зазначених методів спричиняє певні ризики, для хеджування яких використовуються два підходи:

1. Зіставлення активів та зобов'язань залежно від того, яка валюта стосовно компаній є функціональною — материнська чи іноземна.

2. Застосування інструментів управління операційними валютними ризиками, зокрема перехресного хеджування.

Вивчення цього питання з урахуванням знань студентів з бухгалтерського обліку, а також міжнародних фінансів повинно привести їх до висновку про ненадійність хеджування перерахункових валютних ризиків. Тому чимало фінансових аналітиків рекомендують міжнародним корпораціям ігнорувати бухгалтерські валютні ризики і зосередити свою увагу на управлінні економічними ризиками.

Економічний валютний ризик пов'язаний зі зміною вартості компанії внаслідок несприятливих змін обмінних курсів у тому разі, коли їх дія поширюється на очікувані надходження грошових коштів. Найбільш популярними інструментами управління економічними валютними ризиками є:

1) вирівнювання грошових потоків, які надходять до компанії і залишають її при зміні вартості валют;

2) глобальна диверсифікація;

3) вирівнювання активів та пасивів стосовно використовуваних валют, термінів виконання зобов'язань і партнерів по бізнесу.

Після опанування зазначених питань студент може самостійно вивчати механізм управління короткостроковими активами і зобов'язаннями. Глибшому усвідомленню цього питання допоможе рис. 10.4.

Рис. 10.4. Управління короткостроковими активами і зобов'язаннями

Ключовими елементами наведеної схеми управління готівкою є використання ринків євровалют і міжнародного ринку цінних паперів. До системи управління короткостроковими активами і зобов'язаннями входять такі інструменти, як фінансування міжнародної торгівлі (головним чином шляхом використання акредитивної форми розрахунків), державні гарантії, страхування, управління матеріально-технічними запасами, форфетинг, факторинг та ін.

Опрацьовуючи наступне питання теми, пов'язане з управлінням довгостроковими активами і зобов'язаннями, варто скористатись рис. 10.5.

Схема показує, що управління довгостроковими активами і зобов'язаннями врешті-решт зводиться до прийняття рішень щодо міжнародного бюджетування капіталу. При цьому в певній послідовності враховується чимало факторів, представлених на рис. 10.5.

Рис. 10.5. Управління довгостроковими активами і зобов'язаннями

Важливим у самостійному вивченні п'ятого питання теми є усвідомлення суті і функцій трансферного ціноутворення. Ключовою особливістю таких цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практиці корпорацій "Дженерал Електрик" та "Дженерал Моторз" на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.

Loading...

 
 

Цікаве