WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Концепція аутсорсингу і вузькопрофільні фінансові посередники - Реферат

Концепція аутсорсингу і вузькопрофільні фінансові посередники - Реферат

Концепція аутсорсингу і вузькопрофільні фінансові посередники

План

1. Компанії з управління лізинговими операціями

2. Компанії з управління операціями факторингу

3. Організації з управління операціями франчайзингу

4. Управління іншими сучасними формами залучення активів

Різкі зміни в інформаційних, управлінських та інших технологіях, що відбулися в останні десятиліття, сприяли тому, що умови прийняття управлінських рішень помітно ускладнились, а головним завданням менеджерів стало забезпечення конкурентоспроможності організації. Ключовим фактором успіху в багатьох галузях економіки став аутсорсинг, тобто передача внутрішніх функцій підприємства та пов'язаних з ними активів до організації постачальника послуг, що пропонує надавати певну послугу на протязі визначеного часу за обумовленою ціною.

Згідно теорії, що лежить в основі віртуальної організації, будь-яка функція, що не є основною, може бути передана зовнішньому спеціалісту в даній сфері. Це, у тому числі, стосується й фінансово-інвестиційної діяльності підприємства, зокрема, операцій із залучення альтернативних джерел фінансування, які і розглядатимуться на сьогоднішній лекції.

1. Компанії з управління лізинговими операціями

Придбання майна виробничого призначення (транспортні засоби, виробниче обладнання, комп'ютерна техніка тощо) часто здійснюється із залученням комерційного або банківського кредиту, що звичайно погашається в розстрочку. Одержання обладнання для розширення та/або модернізації виробництва можливе й у порядку оренди. Оренда обладнання відома по крайній мірі з середньовіччя (наприклад, оренда судових якорів, Венеція ХІ ст.). В останні роки в промислово розвинених країнах стрімко розвиваються спеціальні види орендних відносин.

Саме за цими видами оренди закріпився термін "лізинг", який позначає вид підприємницької діяльності, що полягає в інвестуванні власних або залучених фінансових засобів шляхом придбання виробничого майна для наступної здачі його в оренду, або, більш широко, як спеціальний вид оренди майна виробничого призначення.

Розрізняють два основних види лізингу – фінансовий та оперативний.

Фінансовий або капітальний лізинг передбачає повне повернення всіх витрат лізингодавця на придбання майна та його передачу для виробничого використання лізингоотримувачу. В кінці терміну орендар, в залежності від умов контракту, може викупити його по залишковій вартості.

Правила, прийняті у низці країн, передбачають деякі вимоги до умов лізингових операцій, в тому числі:

• правило обов'язкової мінімальної власної участі лізингодавця у фінансуванні угоди на рівні не нижче 20%;

• правило максимального терміну лізингу, згідно з яким цей термін має бути меншим за корисний термін життя обладнання.

Окремим випадком фінансового лізингу є зворотний лізинг, який передбачає продаж обладнання й отримання його назад у нового власника у порядку фінансового лізингу.

Таким чином, разом з відмовою від права власності колишній власник обладнання отримує кошти для фінансування інших своїх потреб. Крім того, орендар має можливість скоротити податкові виплати, пов'язані з вартістю орендованого майна.

До оперативного лізингу відносять всі види оренди, які не є фінансовим лізингом. Оперативний лізинг характеризується короткими строками, що передбачає можливість неодноразової здачі обладнання в оренду. Право власності не переходить до орендаря.

Нижче будемо обговорювати проблеми, пов'язані в основному з фінансовим лізингом.

Основною метою управління фінансовим лізингом з позицій залучення підприємством позикового капіталу є мінімізація потоку платежів з обслуговування кожної лізингової операції.

Основу грошового потоку лізингу активу складають авансовий лізинговий платіж (якщо він оговорений умовами лізингової угоди) і регулярні лізингові платежі (орендна плата) за використання активу. Розрахунок загальної суми цього грошового потоку у сучасній вартості здійснюється за наступною формулою:

(8.1)

,

де ДПЛ – сума грошового потоку по лізингу, приведена до сучасної вартості;

АПл– сума авансового лізингового платежу.

У розрахунковому алгоритмі, наведеному вище, вартість активу передбачається до повного списання в кінці терміну його використання. Якщо після строку використання активу, взятого в оренду на умовах фінансового лізингу або придбаного у власність, він має ліквідаційну вартість, то прогнозована її сума вираховується з грошового потоку.

У процесі управління фінансовим лізингом слід урахувати, що багато правових норм його регулювання в нашій країні ще не встановлені або розроблені недостатньо. У цих умовах слід орієнтуватися на міжнародні стандарти здійснення лізингових операцій з відповідною їх адаптацією до економічних умов нашої країни.

2. Компанії з управління операціями факторингу

Факторинг (від англійського factor – агент, посередник) – це придбання банком або спеціалізованою .факторинговою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за певну винагороду.

Механізм здійснення факторингових операцій передбачає такі дії:

x придбання факторинговою компанією (фактор-фірмою) платіжних вимог до покупців у своїх клієнтів на умовах негайної оплати клієнту 80 - 90% вартості відфактурованих поставок;

x оплату в строго визначений термін іншої частини вартості з відрахуванням комісійних та відсотків за кредит, незалежно від надходження виручки від покупців. Платіж, який надходить потім від покупця, повністю зараховується на рахунок фактор-компанії.

В умовах міжнародних відносин кредитний ризик постачальника особливо зростає при постачанні товарів на експорт, що пов'язано з більшими труднощами оцінки платоспроможності іноземних клієнтів, тривалішими строками документу та товарообігу, факторами політичної нестабільності в країнах-учасницях цих відносин.

Специфіка міжнародного факторингу полягає у тому, що при роботі з експортером факторингова компанія, як правило, укладає угоду з факторинговою компанією країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу, вона виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземної факторингової компанії. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожної з компаній, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог та ін.

Наприкінці 50-х років ХХ сторіччя виник новий тип фінансово-кредитних відносин – форфейтинг (від французького a` forfeit – відмова від прав). Ця операція одержала розповсюдження у зовнішній торгівлі, де вона послугувала важливим стимулюючим фактором розвитку. Відмітимо, що немає жодних вагомих причин, що заважають її застосуванню й у внутрішньодержавній торгівлі.

До форфейтингу долучаються при продажу якого-небудь великого об'єкту (комплект обладнання, судно, підприємство, велика партія товару тощо). Покупець (імпортер) купує товар в умовах, коли у нього немає відповідних грошових ресурсів. Разом з тим, продавець (експортер) також не можу відкласти отримання грошей на майбутнє й продати товар у кредит. Протиріччя вирішується наступним чином. Покупець виписує комплект векселів на суму, рівну вартості товару плюс відсотки за кредит, який ніби надається покупцеві продавцем.

Строки векселів рівномірно розподілені у часі. Звичайно передбачаються рівні інтервали часу (півріччя) між платежами за векселями. Продавець одразу ж після одержання портфелю векселів обліковує його в банку без права обороту на себе, отримуючи гроші на самому початку угоди. Таким чином, фактично не сам продавець кредитує покупця – кредит повністю надається банком. Банк, форфейтуючи угоду, бере весь ризик на себе.

Отже, операція форфейтингу пов'язує інтереси продавця, покупця й банку. В якості четвертого агента угоди іноді виступає гарант-банк покупця, що гарантує погашення заборгованості по векселях.

Послідовність погашення векселів можна розглядати як потік платежів. Сукупні витрати покупця з урахуванням фактору часу дорівнюють сучасній вартості цього потоку. Сума векселя може бути одержана двома шляхами:

а) відсотки по кредиту нараховуються на залишкову суму боргу. Для цього варіанту сучасна величина платежів по векселях складе:

(8.2)

,

де Р – ціна товару (якщо умови операції передбачають сплату авансу, то останній вираховується з ціни і далі не береться до уваги; інакше кажучи, під Р розуміємо ціну за мінусом авансу);

п – кількість векселів;

і – ставка простих відсотків за період, під яку проводиться кредитування;

t – період;

v – дисконтний множник за ринковою відсотковою ставкою;

z – коефіцієнт коригування.

Коефіцієнт коригування визначається як:

(8.3)

,

де d – проста облікова ставка, що використовується банком при обліку векселів.

б) відсотки нараховуються на суму погашення основного боргу за векселем:

(8.4)

.

Loading...

 
 

Цікаве