WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Порядок визначення ціни об’єктів приватизації - Курсова робота

Порядок визначення ціни об’єктів приватизації - Курсова робота

Оцінка вартості майна з метою визначення розмірів статутного капіталу підприємства проводиться в такому порядку:

- орган приватизації утворює інвентаризаційну комісію і визначає дату оцінки майна;

  • комісія проводе попередню інвентаризацію необоротних активів;

  • орган приватизації складає і затверджує перелік необоротних активів, які потребують проведення експортної оцінки, а також укладає угоду з експертом для виконання такої роботи;

  • комісія проводе повну інвентаризацію інших активів і зобов'язань;

  • експерт проводе експертну оцінку необоротних активів, виділених для проведення оцінки;

  • орган приватизації здійснює рецензування матеріалів експертної оцінки і передає їх в комісію;

  • підприємство складає передавальний баланс з урахуванням експертної оцінки необоротних активів;

  • комісія складає, а орган приватизації затверджує акт оцінки вартості майна підприємства.

Оцінка вартості індивідуального визначеного майна, а також ЦМК, які віднесено до груп А, Д, Ж проводиться в тому ж порядку, що і для визначення величини статутного фонду АТ, за винятком декількох положень. В таких випадках проводиться експертна оцінка всього майна, яке підлягає приватизації. Певні особливості проведення оцінки майна передбачаються також в разі приватизації об'єктів незавершеного будівництва, а також законсервованих об'єктів.

У випадках, коли виявляється, що певне майно, за тих чи інших причин, не було включено до списку при проведенні інвентаризації, неврахована його частина належить компенсації. До такого майна може, зокрема бути віднесене: безпідставно виключене зі списків, майно, відносно якого знято заборону на приватизацію, активи, які були одержані підприємством після проведення оцінки (внаслідок погашення сумнівної і безнадійної заборгованості) та ін. Компенсація здійснюється шляхом збільшення статутного фонду ВАТ на відповідну суму, шляхом перерахування коштів до позабюджетного Державного фонду приватизації або в формі приватизації виявленого майна як окремого об'єкта. [, с. 236-239]

  1. Проблеми, які виникають при визначенні ціни об'єктів приватизації.

Процес реформування власності ніколи і ніде не був легким та швидким. Особливо це стосується пострадянських країн з їх плановою економікою, збудованою на адміністративно-командних принципах. Україна не виключення з цього правила. Процес приватизації в Україні був, також, обтяжений певними політичними та соціальними факторами. Проте, категорично не можна погодитися з тими, хто вважає приватизацію корінням всіх негараздів української економіки, злом, нав'язаним ззовні. Досвід реформування власності в Україні засвідчив, що ніхто не може запропонувати іншого шляху швидкої трансформації економіки, переводу її на ринкові рейки.

Навіть процес "паперової" приватизації, можливо, і не досить ефективний з точки зору створення ефективного власника та забезпечення великих надходжень коштів до державної скарбниці, виконав свою місію. Тисячі підприємств, що вийшли з під неефективного управління держави, припинили марно витрачати бюджетні кошти на підтримку свого функціонування і створили критичну масу приватних суб'єктів господарювання. Мільйони громадян України отримали перші уроки ринкової економіки саме в процесі приватизації. Процес роздержавлення в Україні протягом 1992-1998 років умовно можна розділити на два періоди. У першому (1992-1994 рр.) приватизація об'єктів в більшості випадків здійснювалась неконкурентними способами: шляхом оренди з викупом або викупу трудовим колективом.

Другий період (1995-1998 рр.) – час дійсно масової приватизації, яка здійснювалась переважно за приватизаційні папери і була спрямована на залучення широких верств населення до придбання акцій великих і середніх підприємств та об'єктів малої приватизації, а також поклала початок підготовці до індивідуальних процедур приватизації великих підприємств.

За цей період населенням країни було отримано майже 46 мільйонів приватизаційних майнових сертифікатів (ПМС). На 1 мільярд гривень було отримано компенсаційних сертифікатів (КС) – засобу платежу за об'єкти приватизації, емітованого державою з метою компенсації громадянам втрат від інфляції їх заощаджень. В процесі малої приватизації до рук приватних власників перейшло більше 50 тисяч об'єктів промисловості, торгівлі, громадського харчування та інших. Знайшли своїх покупців більш ніж 1300 об'єктів незавершеного будівництва. Нарешті, майже 11 000 великих та середніх підприємств були перетворені в акціонерні товариства.

Безумовно, найбільш поширеним способом приватизації став продаж акцій на сертифікатних аукціонах. Створена наприкінці 1994 – початку 1995 року національна мережа центрів сертифікатних аукціонів (НМЦСА) дала змогу кожному громадянину України безпосередньо чи через фінансових посередників прийняти участь в процесі приватизації. Для продажу через систему НМЦСА за ПМС було запропоновано понад 13 тисяч пакетів акцій різних підприємств України загальною вартістю 3 млрд. грн. Крім того, ще більше 7 тисяч пакетів загальною вартістю 1.6 млрд. грн. було запропоновано для продажу за КС. Тенденції щодо зміщення акцентів на грошовий продаж не могли оминути і процес масової приватизації. Тому з середини 1998 року на базі НМЦСА почали проводитися грошові аукціони. За час їх проведення населенню та посередникам продано 2900 пакетів акцій.

За станом на 1 травня 1999 року 10 800 підприємств приватизовані з глибиною не менш ніж 70%, з яких 7 500 підприємств вже фактично не мають державної частки.

За станом на 1 січня 1999 року у роздержавленому секторі працює майже третина від загальної чисельності працівників, зайнятих у галузях економіки.

Ряд досліджень, проведених співробітниками ФДМУ разом з провідними українськими компаніями та фахівцями з питань приватизації дозволяє зробити наступні висновки стосовно підсумків масової приватизації:

  1. Створено критичну масу приватизованих підприємств, що є гарантією незворотності процесу реформування.

  2. Широкі верстви населення були залучені до процесу приватизації і отримали перші уроки ринкової економіки.

  3. Навіть незважаючи на розпорошення прав власності приватизовані підприємства працюють в цілому ефективніше за державні.

  4. Отримано значний досвід у проведенні різних видів продажу.

Проте, не можна сказати, що процес масової приватизації в Україні був оптимальним і не мав суттєвих вад. Сама його природа несла в собі прихований конфлікт. Перед процесом масової приватизації одночасно ставились завдання, не тільки мало сумісні одне з одним, але й інколи прямо протилежні. Так, декларувалось, що процес масової приватизації повинен забезпечити:

  • вирішення проблеми соціальної справедливості, а саме надання кожному громадянинові рівної долі державної власності;

  • надходження коштів до державного бюджету;

  • залучення інвестицій на приватизовані підприємства;

  • створення ефективного власника і, відповідно, ефективного менеджменту на приватизованих підприємствах.

Зрозуміло, що водночас вирішити всі ці завдання не зможе жодна структура, навіть якщо вона складатиметься виключно з лауреатів Нобелевської премії в галузі економіки. Бо якщо роздавати майно високоліквідних підприємств за сертифікати, то не можна забезпечити надходження значних грошових сум до бюджету; намагаючись найдорожче продати покупцеві пакет акцій, годі розраховувати на те, що останній буде додатково вносити значні кошти у вигляді інвестицій і так далі.

1999 рік – рік закінчення "паперової" приватизації. Він повинен стати роком кардинальних змін методології та практики проведення приватизації в Україні. Прийнята Указом Президента України Державна програма приватизації на 1999 рік встановлює нові плани і орієнтири. Фонд державного майна у 1999 році переходить до виключно грошової приватизації з механізмами залучення інвестицій в підприємства, перед приватизаційної підготовки стратегічно важливих об'єктів, врахування галузевих особливостей та ін. Відповідно до Програми приватизації з метою підвищення привабливості українських підприємств для потенційних покупців та залучення вітчизняного та іноземного капіталу передбачається застосування нових механізмів приватизації, а саме:

- пріоритетний продаж великими пакетами акцій об'єктів групи Г та стратегічно важливих для економіки та безпеки держави підприємств за окремим порядком;

- продаж об'єктів групи А переважно цілісними майновими комплексами;

- продаж акцій шляхом розміщення депозитарних розписок;

- продаж пакетів акцій на відкритих торгах з метою залучення світових лідерів в відповідних галузях економіки, що дасть можливість підвищити рівень менеджменту підприємств, розширити ринки збуту продукції, залучити передові технології та провести модернізацію підприємств; - продаж пакетів акцій підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України; - розукрупнення підприємств, виділення із їх складу структурних підрозділів як основного виробництва, так і підрозділів інженерної інфраструктури, в тому числі об'єктів соціальної сфери.

Loading...

 
 

Цікаве