WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Валютні обмеження - Реферат

Валютні обмеження - Реферат

Новий етап у системі багатосторонніх клірингів пов'язаний із втіленням "плану Маршалла". При цьому була врахована одна з найбільших проблем багатостороннього валютного клірингу врегулювання кінцевого сальдо, яке підкріплювалось доларовим фондом. Але США не поспішали створювати великий фонд, який практично не давав можливості їм контролювати розрахунки західноєвропейських країн. І він був створений у таких розмірах, щоб доларової валюти вистачало лише для покриття дефіциту під час розрахунків за "планом Маршалла".

Багатосторонній кліринг Європейська платіжна спілка (ЄПС) була створена за ініціативою та за підтримкою США. За рахунок коштів "плану Маршалла" був профінансований основний капітал ЄПС (350 млн. дол.) і дефіцит платіжних балансів (189 млн. дол.). ЄПС використали для перекачування золота і доларів із країн-боржників у країни-кредитори і насамперед ФРН. Так, із всієї суми кредитів в 1433 млн. дол., виданих у межах ЄПС, із ФРН було отримано 1127 млн. дол., або 80 %.

Незважаючи на велику гнучкість багатостороннього валютного клірингу, (ЄПС), його механізм виявився недостатнім для врівноваження зовнішніх розрахунків західних країн.

Багатосторонній кліринг для взаємного зарахування вимог і зобов'язань за операціями в ЕКЮ під егідою МБРР був створений у вересні 1985 р. внаслідок трирічних переговорів 18-ти великих комерційних банків. Значення клірингу полягало в тому, що він сприяв розширенню використання ЕКЮ в різних сферах приватного підприємництва через спрощення правил міжнародних угод в європейській валютній одиниці.

Отже, існує декілька форм валютного клірингу.

  • односторонній;

  • двосторонній;

  • багатосторонній;

- міжнародний.

За обсягом операцій розрізняють повний кліринг, який охоплює 95 % платіжного обороту, і частковий, який розповсюджується на окремі операції. При цьому обсяги товарообігу і клірингу не збігаються, при частковому клірингу обсяг товарообігу перевищує обсяг клірингових розрахунків, а при повному – навпаки, за клірингом проходять і неторгові фінансові операції, включаючи угоди з цінними паперами.

За способом регулювання сальдо клірингового рахунку розрізняють кліринги:

  1. із вільноконвертованим сальдо;

  2. з умовною конверсією, наприклад, після закінчення визначеного періоду після утворення сальдо;

  3. неконвертовані, сальдо за якими не можна перетворити вінвалюту і воно погашається, з основному, товарними постачаннями.

Валюта клірингу може бути будь-якою. Інколи застосовують дві валюти або міжнародні одиниці [1].

5. Негативні наслідки валютних обмежень

Негативні наслідки валютних обмежень полягають в тому, що, по-перше, вони порушують єдність світового господарювання, по-друге, перешкоджають вільному розвитку зовнішньої торгівлі і, по-третє, роздроблюють світовий валютний ринок на більше чи менше ізольовані валютні сфери. Штучні обмеження платежів іноземною валютою за закордонними торговими операціями, введеними одними країнами, перешкоджають вивезенню товарів з інших країн і провокують їх на адекватні заходи. Нерідко валютні обмеження поєднуються з тією чи іншою формою валютного демпінгу.

Оцінюючи вплив валютних обмежень на міжнародні валютні відносини загалом, необхідно підкреслити, що вони негативно впливають на товарообмін між країнами, значно ускладнюють розвиток експорту. Незважаючи на те, що валютні обмеження сприяють вирівнюванню платіжних балансів окремих країн, зрештою вони ускладнюють проблему їх балансування. Обмеження зворотності (конвертованості) валют фактично анулює принцип найбільшого сприяння, підсилює дискримінацію торгових партнерів застосуванням великої кількості валютних курсів [5].

Валютні обмеження ускладнюють розвиток експорту. Експортери, не маючи впевненості в отриманні іноземної валюти, прагнуть ухилитися від здавання валютного виторгу девізним банкам за невигідним для них офіційним курсом національної валюти, маніпулюючи цінами в рахунках-фактурах (наприклад, експортер за домовленістю з імпортером занижує офіційну ціну для проходження митного контролю порівняно з реальним валютним виторгом; різниця зараховується на рахунок фізичної особи чи підставної фірми в іноземному банку), продаючи товар в треті країни, чиї валюти не підлягають здаванню, застосовуючи хабарі. Органи валютного контролю стежать за дотриманням відповідного законодавства, щодо цін, рахунків, застосовують штрафи і санкції під час виявлення порушень. Але більшість юридичних і фізичних осіб воліють піддатися санкціям, ніж втратити вигідного контрагента. Об'єктивна необхідність зняття валютних бар'єрів у міжнародних економічних відносинах породжує тенденцію до міждержавного регулювання валютних обмежень.

Світовий досвід відміни валютних обмежень і переходу до конвертова пості національної валюти дає змогу виділити вузлові проблеми цього процесу:

1. Вибір моменту і темпу введення обміну валюти, історії валютних відносин відомі дві моделі — шоковий і поступовий перехід до конвертованості валюти під час створення необхідних передумов. Перший – волюнтаристський варіант (Туреччина, деякі країни Східної Європи) незмінно супроводжується падінням курсу національної валюти, вичерпанням офіційних валютних резервів, бо зростає попит на іноземну валюту. Подібна девальвація робить дорожчим імпорт, що посилює інфляцію і збільшує валютні втрати під час погашення зовнішнього боргу в іноземній валюті. Щодо стимулюючого впливу девальвації на експорт, то він проявляється лише за наявності експортних конкурентоспроможних товарів.

Другий варіант, тобто поетапний перехід до конвертованості валюти (досвід країн Західної Європи, Японії), має перевагу перед шоковим варіантом, бо базується на узгодженні умов національного і світового ринків, зокрема ціноутворення і підготовки передумов. Основними передумовами введення конвертованості валюти є. стабілізація економіки, скорочення дефіциту державного бюджету, стримування інфляції, зменшення дефіциту платіжного балансу, врегулювання зовнішньої заборгованості країни, накопичення офіційних золотовалютних резервів, нормалізація соціально-політичної ситуації в країні.

  1. Визначення послідовності введення конвертованості валютидля резидентів і нерезидентів. Судячи із світового досвіду, переважно перевага надається іноземним партнерам з метою зацікавити їх у р і в н о п р а в н о м у с п і в р о б і т н и ц т в і.

  2. Вибір операцій, для яких вводиться обмін валюти. Спочатку, як правило, відміняють валютні обмеження на поточні операції платіжного балансу для нерезидентів [2].

Література

  1. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник / за ред. А. С. Філіпченка. – К.: Либідь, 1997. – 208 с.

  2. Михайлів З. В., Гаталяк З. П., Горбаль Н. І. Міжнародні валютно-кредитні відносини та валютні операції: Навч. Посібник. – Львів, 2004.

  3. Моринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - К.: Знання,2004.

  4. Руденко Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. – К,2003.

  5. Руденко Л. В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках: Посібник. – К.,2002.

Loading...

 
 

Цікаве