WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Валютні обмеження - Реферат

Валютні обмеження - Реферат

У 1961 р. було створено багатосторонній кліринг країн — членів Центральноамериканського Спільного Ринку – Центральноамериканська Розрахункова Палата. З метою розвитку взаємної торгівлі країн Азії і Тихого океану з 1975 р. функціонує Азіатський кліринговий союз (АКС). В економічному співтоваристві країн Західної Африки в липні 1976 р. замість двосторонніх клірингових угод було створено багатосторонній кліринг у складі центральних банків ряду країн Африки.

Прикладами багатосторонньої валютної блокади було припинення валютно-фінансових відносин всіма країнами Антанти з Радянською республікою до середини 30-х років, а також блокування західними державами Єгипту в 1956р. у відповідь на націоналізацію Суецького каналу, Лівії (1988 р.), Ірану та Іраку під час війни 1990—1991рр., знову Іраку під час агресії проти Кувейту та після неї, республік, що входили до складу Югославії. Останнім часом валютна блокада застосовується до країн — учасниць локальних та регіональних конфліктів.

Валютні обмеження можуть практикуватися через офіційне встановлення країною кількох валютних курсів. Встановлюючи множинність валютних курсів, держави диференціюють їх за групами товарів, послуг та цільовим використанням валюти. Вперше така форма валютних обмежень почала використовуватися під час Великої депресії після світової економічної кризи 1929—1933 р. Німеччина напередодні Другої світової війни, наприклад, застосовувала близько 60 валютних курсів по відношенню до долара США.

Деякі країни світу використовують одночасно кілька видів валютних курсів, наприклад особливий курс для зовнішньоторговельних операцій, курс для фінансових операцій, для туристів тощо. Це було характерно для колишнього СРСР, особливо в останні роки його існування.

Так, 3 листопада 1990 р. був введений спеціальний комерційний курс рубля до інвалют, який застосовувався при продажу підприємствами частини своєї власної валютної виручки в централізовані фонди. Ринковий курс рубля застосовувався при валютному обслуговуванні своїх та іноземних громадян при продажу їм валюти у разі виїзду за кордон. Біржовий курс встановлювався під впливом попиту та пропозиції на гроші на валютному ринку (біржах та аукціонах) і використовувався переважно для зовнішньоекономічних операцій. За таких обставин не міг не існувати курс "чорного ринку", який стихійно формувався під впливом попиту та пропозиції у різних регіонах колишнього СРСР і використовувався у валютних операціях приватних (фізичних) осіб (як резидентів, так і нерезидентів).

У післявоєнні роки практично всі розвинуті країни Заходу практикували ті чи інші валютні обмеження, за винятком США та Швейцарії. Сьогодні, за різними оцінками, від 60 до 70% країн — членів МВФ використовують валютні обмеження [5].

3. Форми валютних обмежень

Однією із форм валютних обмежень виступає валютна блокада— припинення або обмеження валютно-фінансових відносин з блокованою країною аж до заморожування в банках валютних цінностей держави та валюти приватних осіб з метою здійснення на неї економічного і політичного тиску.

Розрізняють односторонню, коли одна країна блокує іншу, та багатосторонню, коли вона здійснюється рядом держав, валютні блокади. Валютна блокада буває повна — при використанні всіх методів валютно-фінансового впливу аж до заморожування валюти країни, що піддається валютній блокаді, та часткова, коли використовуються лише окремі методи валютної блокади. Багатостороння валютна блокада часто здійснюється через міжнародні валютно-фінансові організації — Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та ін.

Валютний кліринг – це угода між урядами двох або кількох країн про обов'язків залік взаємних вимог і зобов'язань.

Валютні обмеження передбачають:

  1. регулювання міжнародних платежів і переказів капіталів,репатріації прибутків, руху золота, грошових знаків і цінних паперів;

  2. заборону вільної купівлі-продажу іноземної валюти;

  3. концентрацію в руках держави іноземної валюти та інших валютних цінностей [2].

Принципи валютних обмежень:

- централізація валютних операцій в Центральному і уповноважених (девізних) банках;

  • ліцензування валютних операцій вимагання попереднього дозволу органів валютного контролю для придбання імпортерами чи боржниками іноземної валюти;

  • повне або часткове блокування валютних рахунків:

- обмеження оборотності валют. Відповідно вводяться різні категорії валютних рахунків: вільно конвертовані, внутрішні (в національній валюті з використанням у межах країни), згідно з двосторонніми урядовими угодами, клірингові, заблоковані тощо.

Потрібно розрізняти форми валютних обмежень за сферами їх застосування. За поточними операціями платіжного балансу вони виступають у таких формах:

- блокування валютного виторгу іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатись цими коштами;

- обов'язків продаж валютного виторгу експортерів повністю або частково Центральному або уповноваженому банкам;

  • обмежений продаж інвалюти імпортерам. У деяких країнах імпортер повинен внести на депозит у банк певну суму національної валюти для отримання імпортної ліцензії;

  • обмеження на форвардні купівлі імпортерами іноземної валюти;

  • заборона продажу товарів за кордоном на національну валюту; заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

  • регулювання термінів платежів з експорту та імпорту в умовах нестабільності валютних курсів. При цьому суворо контролюються авансові платежі іноземним експортерам.

За фінансовими операціями платіжного балансу валютні обмеження бувають у формах, які перераховані нижче:

1) при пасивному платіжному балансі застосовують такі заходи з обмеження вивозу капіталу і стимулювання приймання капіталу для підтримання курсу валюти:

- лімітування вивезення національної і іноземної валюти, золота. цінних паперів, надання кредитів;

- контроль за діяльністю ринку позичкових капіталів: операції здійснюються тільки з дозволу Міністерства фінансів і за представлення інформації про розмір кредитів, які надають, і прямих інвестицій за кордоном та залучення іноземних інвестицій за умови попереднього дозволу органів валютного контролю;

- повне чи часткове припинення погашення зовнішньої заборгованості або дозвіл оплати її національною валютою без права переказу її за кордон.

2) при активному платіжному балансі з метою стримування припливу капіталів і підвищення курсів національної валюти застосовують такі форми валютного контролю з фінансових операцій:

  • депонування на безпроцентному рахунку в ЦБ нових закордонних зобов'язань банків (так в ФРН у 1948 р. національні резерви кредитних установ, які вони зобов'язані зберігати в Бундесбанку, були підвищені до 100 % приросту іноземних зобов'язань банків);

  • заборона на інвестиції нерезидентів, продаж національних цінних паперів іноземцям [3].

4. Валютний кліринг

Валютний кліринг – це угода між урядами двох або кількох країн про обов'язків залік взаємних міжнародних вимог і зобов'язань.

Виникнення валютних клірингів почалось у період кризи 1929 – 1933 рр., коли широкого розповсюдження набули державний валютний контроль і валютні обмеження. У цих умовах здійснення міжнародних розрахунків за необхідністю повинно було перейти в площину міждержавних відносин. Перший двосторонній кліринг був підписаний 14 листопада 1931 р. між Угорщиною і Швейцарією.

Жорсткий режим двосторонньої системи розрахунків обмежував розширення двостороннього товарообігу. Тому країни-учасниці, особливо держави, які очолювали валютні зони, розповсюджували дію клірингових угод на всю валютну зону. Це були перші спроби до створення багатостороннього валютного клірингу [4].

Loading...

 
 

Цікаве