WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Казенні палати як фінансовий елемент системи місцевого управління в Україні у першій половині ХІХ ст. (за матеріалами Волинської губернії) - Реферат

Казенні палати як фінансовий елемент системи місцевого управління в Україні у першій половині ХІХ ст. (за матеріалами Волинської губернії) - Реферат

Реферат на тему:

Казенні палати як фінансовий елемент системи місцевого управління в Україні у першій половині ХІХ ст. (за матеріалами Волинської губернії)

Організаційна складова є вагомими чинником у забезпеченні економічного розвитку регіону та держави. Раціональне створення органів управління, визначення їх компетенції та встановлення контролю за їх діяльністю забезпечує ефективне використання ресурсів (грошових, людських та ін.), що є запорукою економічного зростання. Постійний пошук оптимальних організаційних форм управління доходами та цільового фінансування видатків адміністративних одиниць актуалізує вивчення проблеми історико-економічного досвіду та витоків системи місцевого управління фінансами.

Губернські органи управління фінансами були сформовані в ході адміністративно-територіальних перетворень, здійснених в 60-70-х роках XVIII т.. Їх поява була зумовлена необхідністю мати єдину систему державного бюджету, яка базувалася б на адміністративно-територіальних засадах. Вони мали забезпечити взаємодію центральних та місцевих органів управління - учасників бюджетного процесу, - які брали участь у формуванні доходів і здійсненні видатків. На загальнодержавному рівні було введене одноосібне управління фінансами (генерал-прокурор), на місцевому створювалися губернські фінансові органи за принципом колективного прийняття рішень.

Відповідно до „Положення про губернії" 1775 р. в губернських містах було створено казенні палати - губернські фінансові органи. Казенні палати стали окремим департаментом, що об'єднували функції камер- та ревізіон-колегій на місцях [3, 71]. У такий спосіб у рамках діяльності однієї губернської фінансової установи об'єднувалися функції здійснення та контролю за доходами та видатками.

До складу казенної палати увійшли віце-губернатор, „директор економії", радник, два асесори й губернський казначей [2, 16]. Зазначимо, що склад палати періодично змінювався в ході реформування адміністративного устрою Російської імперії та реорганізації системи органів вищого і центрального управління фінансами.

Відповідно до „Положення про губернії" функції казенної палати визначалися такими: складання відомостей про чисельність населення у формі „ревізійних списків"; контроль за формуванням доходів і здійснення видатків; контроль за збором податків відповідно до чинного законодавства; ревізія рахунків усіх державних установ; управління соляними справами, винним відкупом, проведення тендерів („торгів"); контроль за належним утриманням казенних споруд та нагляд за станом мостів [4, № 121].

Казенній палаті також було доручено здійснювати перепис („ревізії") населення (платників податків), що мали фінансове підґрунтя. Регулярні ревізії мали на меті визначити кількість платників подушного податку та полегшити проведення щорічного рекрутського набору. У своїх документах казенна палата зобов'язувалася відмічати ті групи людей, які не постачали рекрутів, але сплачували відповідний податок. Казенна палата також контролювала використання гербового паперу [1, 12].

Відзначимо, що казенні палати губерній різнилися між собою наявністю чи відсутністю у їх структурі підрозділів, створення яких було недоцільним для певного регіону. Наприклад, у казенній палаті Волинської губернії був підрозділ, який контролював державне лісове господарство, але не було соляного, тому справи, пов'язані з продажем солі, вирішувалися у відділі питійних зборів. Структурна відмінність казенних палат різних губерній не обмежувала їх компетенцію у вирішенні справ, для яких у їх складі не існувало окремих експедицій.

Основні зміни в діяльності казенних палат на початку ХІХ т.. були пов'язані з їх господарською функцією. За короткий проміжок часу були створені вузько спеціалізовані структурні підрозділи фінансового органу управління: межові, гірничі експедиції, експедиції земельних наділів, з питань продажу вина та солі, лісові інспекції та інші [5, 145]. З одного боку, цей процес мав позитивні наслідки, оскільки дозволяв уважніше зосередитися на відповідних справах та детальніше проаналізувати ситуацію. З іншого, проявив недоліки в організації казенних палат: відсутність чіткого механізму розгляду і вирішення справ, відповідної нормативно-правової бази, яка регламентувала діяльність установи; підзвітність різним центральним органам управління.

Отже, створення казенних палат було першим етапом організації системи управління державними і місцевими фінансами на місцях. До первинних функцій казенних палат можна віднести: 1) обліково- та контрольно-ревізійну, 2) розподільчу, 3) інформаційну, 4) господарську.Основними недоліками організації був значний перелік їх напрямків функціонування, які не обмежувалися лише податковим менеджментом і фінансовим контролем, та відсутність чітко визначеної горизонталі й вертикалі управління.

Література:

  1. Державний архів Волинської області. Ф. 363. Оп. 1. Сп. 78.

  2. Головин К. Наше местное управление и местное представительство. - СПб.: типография М.М. Стасюлевича, 1884. - 158 с.

  3. Головко О.М. Фінансова адміністрація Російської імперії в Україні (кінець XVIII - початок XX т..) - Харків: СІМ, 2005. - 448 с.

  4. Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. - П.: т-фия ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. - Т. ХХ. 1775-1780 г. - 1039с.

  5. Справочная книга для податных инспекторов, казенных палат и казначейств /сост. Э. Плеске. - СПб.: типографія В. Киршобаума, 1885. - 843 с.

Loading...

 
 

Цікаве