WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Валютний курс у системі міжнародних валютних операцій (Реферат) - Реферат

Валютний курс у системі міжнародних валютних операцій (Реферат) - Реферат

І навпаки, при підвищенні курсу національної валюти знижується ефективність експорту, падає конкурентоспроможність внутрішніх цін; що стосується імпорту, то він збільшується, зростає приплив у країну з-за кордону капіталів.

Зміна курсу валют безпосередньо впливає на перерозподіл між окремими державами тієї частки їх сукупного суспільного продукту, яка реалізується на зовнішніх ринках.

5. Методика визначення валютних курсів. Фіксований та плаваючий курси

Існує кілька методів визначення валютних курсів:

1. Традиційний - метод визначення валютних курсів на основі зіставлення ринкових цін на золото. При цьому визначається ринкова ціна, наприклад, однієї унції золота в цій валюті, паралельно встановлюються ринкові ціни унції золота в інших валютах. На основі зіставлення визначається валютний курс грошової одиниці певної країни, що береться за умовну одиницю. Наприклад, на певну дату на Нью-Йоркській біржі ціна унції золота дорівнювала 400 дол. США (береться за умовну одиницю), 600 євро, 700 фунтів стерлінгів (Велика Британія), 50000 єн. Якщо потрібно встановити курс долара, то отримаємо: 1 долар = = (600/400) 1,5 євро; (700/400) 1,75 фунта стерлінгів; (50 000/400) 125 ієн.

До речі, міжнародні статистичні видання регулярно друкують ціни на золото, виражені у відповідних валютах, що дає змогу їх зіставляти, щоб більш-менш точно визначити валютні курси.

Слід підкреслити, що золото, хоч офіційно і втратило свої минулі монетарні функції, все-таки залишається стратегічним товаром у відносно невеликих кількостях порівняно з колосальною кількістю інших товарів на світових ринках. Тому суб'єкти міжнародних валютно-грошових відносин дуже уважно стежать за динамікою цін на цей благородний метал. У цій сфері відносно менше спекулятивних елементів при визначенні його ціни на світових ринках порівняно з масою інших товарів. Однак абсолютизувати роль золота при визначенні валютних курсів сьогодні вже не має ніяких підстав.

2. Найпоширеніший і найпростіший метод - співставленнярівня цін стандартного набору товарів та послуг (так званого споживчого кошика). При цьому методі, як і при попередньому, спочатку визначають ціну споживчого кошика в різних національних валютних одиницях, а потім ці ціни зіставляють з цінами, вираженими у валюті, курс якої потрібно визначити (береться за умовну одиницю).

3. Метод визначення валютного курсу на основі співвідношення ефективних виробничих витрат у країнах, що порівнюються: заробітна плата, норма позичкового процента, рента і показник продуктивності праці. Техніка визначення валютного курсу грошової одиниці певної країни така сама, як і при попередніх методах, однак цей метод вважається найточніший, оскільки дає змогу врахувати деякі довгострокові та середньострокові фактори, що впливають на валютний курс. Тобто метод співставлення ефективних виробничих витрат відрізняється своєю відносною стабільністю, оскільки базується на досить стабільних виробничих показниках, відображає найважливіші економічні процеси в країнах, що зіставляються.

Функції валютного курсу:

• засіб інтернаціоналізації грошових відносин;

• засіб співставлення національних цінових структур і результатів виробництва;

• засіб співставлення національної та інтернаціональної вартості;

• засіб перерозподілу національного продукту між країнами.

Сучасний етап розвитку грошово-валютних відносин характеризується множинністю валютних курсів. Відбувається постійний пошук найефективніших засобів стабілізації та регулювання валютних курсів. Так, системі золотого стандарту найбільше відповідали фіксовані валютні курси, паперово-грошовому обігу притаманні плаваючі. Існують і так звані змішані валютні курси.

Фіксовані валютні курси передбачають наявність твердих зареєстрованих паритетів, що покладені в основу валютних курсів і підтримуються державними валютними органами. Фіксованими бувають:

реально фіксовані курси, що спираються на золотий паритет і допускають відхилення валютного курсу від золотого паритету в рамках "золотих точок" (можливо лише при золотомонетному стандарті);

договірно фіксовані курси, які спираються на погоджений еталон — офіційну ціну золота, або на поєднання золота та певних валют, чи на одну або кілька валют. За узгодженим еталоном визначається валютний паритет і гранично допустимі амплітуди відхилень валютного курсу від валютного паритету.

Оскільки реально фіксовані курси були притаманні системі золотомонетного стандарту, яка відійшла в історію, особливу увагу слід приділити договірно фіксованим курсам.

Договірно фіксовані валютні курси називаються також "зв'язаними" курсами і, в свою чергу, поділяються на:

ординарні валютні курси, прив'язані до СДР. Це курси валют Лівії, М'янми, Руанди, Сейшельських островів;

ординарні валютні курси, прив'язані до долара США. Це курси валют Аргентини, Сирії, Іраку, Панами, Венесуели, Нігерії, Оману, Литви, Туркменії, Гаїті, Гондурасу, Анголи, Ямайки та ін. (загалом 23 країни);

ординарні валютні курси, які були прив'язані до французького франка. Це колишні колонії Франції та країни — члени Західноафриканського Економічного Співтовариства та Центральноафриканського Союзу, що входили в зону франка (всього14 країн);

ординарні курси, прив'язані до інших валют. До марки ФРН був прив'язаний курс валюти Естонії; до ранду ПАР — курси валют Намібії, Лесото, Свазіленду; до рос. рубля — курс валюти Таджикистану (всього 7 країн);

кошиковий курс, прив'язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів. Це валюти Алжиру, Кіпру, Угорщини та ін.;

валютний курс, заснований на системі змінного паритету, коли держава встановлює твердий валютний курс по відношенню до базової валюти, проте зв'язок між динамікою курсів не автоматичний, а встановлюється за спеціальною формулою, яка враховує різницю в темпах зростання цін. Це валюти Бразилії, Чилі, Колумбії, Мадагаскару, Португалії.

Фіксовані валютні курси використовуються за умови наявності в країні кризових явищ, при нестабільній економіці, коли використання подібного режиму валютного курсу забезпечує нижчі темпи інфляції. За цих умов менш вірогідною є дестабілізуюча спекуляція валютою за умови утримання курсу на постійному рівні відповідними офіційними державними структурами.

Другий вид валютних курсів - система плаваючих курсів, за якої взагалі відсутні валютні паритети.

Плаваючі валютні курси, які змінюються під впливом попиту і пропозиції на ринку, можуть, у свою чергу, використовувати такі режими:

незалежне плавання (курс валюти формується на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків). Такий різновид плаваючих курсів використовують деякі розвинуті країни та країни, що розвиваються. Серед них США, Японія, Великобританія, Швейцарія, Норвегія, Канада, Аргентина, Австралія, Венесуела, Індія, Гана, Філіппіни, Азербайджан та ін.

Режим незалежного плавання найпоширеніший у країнах з розвинутою ринковою економікою і високим рівнем доходів. Його успішне використання можливе за умов економічної і політичної стабільності, повної відсутності інфляції або незначного її рівня, стабільної макроекономічної політики;

кероване (регульоване) плавання, яке подібне до незалежного плавання, однак при більшому втручанні центральних банків (валюти Ізраїлю, Туреччини, Росії, України, Індії, Китайської Народної Республіки, Південної Кореї, Югославії, Польщі, Словенії, Сінгапуру та ін.).

Режим керованого плавання, що має назву змішаного, полягає в тому, що держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс, іншими словами, можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого курсового валютного коридору — встановлення мінімального і максимального значення відхилення валютного курсу.

Для здійснення цієї політики, при якій втручання держави покликано пом'якшувати різкі коливання валютного курсу, необхідна наявність значних валютних резервів. При цьому чим менш стабільна економіка країни, тим значніші мають бути державні валютні резерви.

змішане плавання по відношенню до однієї валюти (долара США). Даний курс національної валюти використовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об'єднані Арабські Емірати.

спільне плавання, яке використовує валютне угруповання ЄС, причому з двома валютними режимами — один для валютних операцій серед членів Союзу, другий — для відносин країн — членів Європейського Союзу з іншими партнерами, що знаходяться в за межами ЄС.

На даний час збільшується кількість країн, які прийняли на себе зобов'язання по статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду, що забороняє:

— вводити обмеження на проведення платежів і переказів за поточними операціями;

— використовувати множинність валютних курсів без згоди на це МВФ;

— брати участь у дискримінаційних валютних угодах.

Посилюється тенденція до відміни обмежень у сфері міжнародного руху капіталів. Йдеться про повну свободу конвертованості валют. Намітились неординарні підходи до валютної політики взагалі. Отже, поволі створюється нова модель світового валютного устрою.

Сьогодні більше половини країн — членів МВФ, на яких припадає три чверті сукупного світового ВВП, використовують ті чи інші режими плаваючих валютних курсів.

Однак наслідками цього бувають різкі коливання валютних курсів, їх нестабільність, що негативно впливає на розвиток системи міжнародних економічних відносин. Саме тому спільні заходи, спрямовані на регулювання та стабілізацію валютних курсів, є надзвичайно важливими як з суто економічної, так і політичної точки зору.

Loading...

 
 

Цікаве