WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Валютний курс у системі міжнародних валютних операцій (Реферат) - Реферат

Валютний курс у системі міжнародних валютних операцій (Реферат) - Реферат

Курс іноземних банкнот звично наближається до курсу поштового переказу, відхиляючись від нього вгору чи вниз залежно від попиту і пропозиції цього засобу платежу. Курс банкнот при купівлі встановлюється, як правило, нижче за курс чека, а при продажу - трохи вище. На величину курсу банкнот впливають банківські видатки, пов'язані з пересиланням і страхуванням банкнот в дорозі, у той час, як чеки при пересиланні не страхуються, а пересилаються рекомендованою авіапоштою.

При здійсненні міжнародних економічних зв'язків має місце порівняння двох видів цін — внутрішніх і світових. Якщо внутрішні ціни формуються на основі різних національних вартостей, то світові — на базі інтернаціональної вартості. Товари окремих країн, які вступають у зовнішньоекономічний обіг, продаються за світовими цінами. В процесі міжнародного обміну співвідношення цін виступає як співвідношення національних грошових одиниць, їх купівельної спроможності.

Купівельна спроможність (сила валюти) виражається як сума товарів та послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю, і визначається в порівнянні з базовим періодом.

Теорія паритету купівельної спроможності валюти (ПКС) була вперше запропонована шведським економістом Густавом Касселем (1866—1944), хоча подібні ідеї висував ще Давид Рікардо.

Показник купівельної спроможності валюти мав розраховуватися на базі середньозважених товарних цін і використовуватися у валютному обміні, зовнішній торгівлі, при наданні кредитів. Зараз МВФ і Світовий банк займаються співставленнями показників виробництва продуктів на душу населення, продуктивності праці, рівнів заробітної плати в різних країнах і регіонах світу. До 1992 р. ці зіставлення здійснювались порівнянням вартостей на основі офіційних курсів. Загальним еквівалентом виступав долар США.

Сьогодні перерахунок національних показників у долари здійснюється на базі паритетів купівельної спроможності валют (ПКС). Визначено відносно стабільний набір споживчих благ, їх вага в купівельному кошику (хоча він потребує періодичного перегляду). Цей набір оцінюється спочатку в національних валютах відповідно до внутрішніх цін, потім ці вартості зіставляються і на цій основі вираховується доларова ціна фунта стерлінгів, євро, рубля та ін. Так складається натуральний, або природний, курс валюти.

3. Етапи розвитку валютного курсу.

Валютний курс у примітивній формі існував ще при рабовласницькому і феодальному ладі. Ширшого застосування він отримав при розвитку міжнародної торгівлі, експорті капіталу, формуванні світових ринків.

У період монометалізму – золотого чи срібного – базою валютного курсу є монетний паритет – співвідношення грошових одиниць різних країн за їх металевим вмістом. Він співпадав з поняттям валютного паритету – співвідношення між двома валютами, яке встановлювалося у законодавчому порядку; є основою валютного курсу, який, як правило, відхиляється від паритету.

В основу валютного курсу при системі золотомонетного стандарту було покладено золотийпаритет, який визначався співвідношенням двох грошових одиниць за кількістю чистого золота, що було в них. Цей вміст (вага чистого золота в грошовій одиниці країни) встановлювався і фіксувався законодавчо.

При золотомонетному стандарті золотий паритет встановлювався фіксацією ваги золотої монети. Після відміни золотомонетного стандарту золотий паритет визначався, виходячи з ціни золота, під якою слід розуміти суму паперових грошей, що сплачується за певну вагову одиницю золота — грам, унцію тощо. В США, наприклад, долар, введений в обіг з 1792 p., мав золотий вміст 1,60377 г чистого золота. У 1873 р. грошовою одиницею було оголошено золотий долар, а закон про золотий стандарт від 1900 р. встановив золотий вміст долара, що становив 1,50463 г.

Особливістю грошової системи США було тривале збереження золотомонетного стандарту. Проте світова економічна криза 1929—1933 pp. підірвала позиції долара, і в 1933 році США змушені були відмовитися від золотомонетного стандарту. Одночасно згідно з Актом про золотий резерв у 1934 р. була проведена девальвація долара і його золотий вміст було знижено до 0,888671 г, або на 41%, через підвищення паперової ціни золота з 20,67 до 35 доларів за тройську унцію (31,1035 г чистого золота) (1 долар вміщував 31,1035/35 = 0,888671 г). Ця ціна проіснувала до кінця 1971 р. (офіційно до квітня 1972 p.), коли ціна на золото була підвищена до 38 доларів за унцію, а долар девальвований на 7,89%. Його золотий вміст становив 0,818513 г чистого золота (31,1035/38). З серпня 1971 р. було припинено обмін долара на золото, а в лютому 1973 р. США девальвували свою валюту ще на 10%, і 1 долар став вміщувати 0,736736 г. Це була остання офіційна ціна на золото.

Відхилення валютного курсу від золотого паритету в умовах золотомонетного стандарту не могло бути значним, оскільки включало лише витрати на перевезення золота для здійснення за кордоном прямих платежів або його обміну на потрібну державі валюту (фактично таке відхилення не перевищувало 1% від паритету в кожний бік).

Нижня межа такого відхилення, що дорівнювала величині золотого паритету мінус витрати на перевезення золота, відповідала мінімальному курсу валюти і дістала назву нижньої золотої точки. Після такого зниження курсу валюти країни розпочинався імпорт до неї золота. Тому нижня золота точка ще мала назву імпортної.

Верхня золота точка відповідала максимальному курсу валюти і дорівнювала величині валютного паритету плюс витрати на перевезення золота. За цих обставин починався експорт золота і точка називалася експортною. Внаслідок краху системи золотомонетного стандарту зникає і золотий паритет як основа валютного курсу. Його місце займає так званий валютний паритет, що визначається не золотим вмістом валют, а їх купівельною спроможністю. Кредитні гроші, не маючи своєї внутрішньої вартості, часто знецінюються, їх купівельна спроможність падає. Оскільки в різних країнах цей процес проходить нерівномірно, то й сам валютний паритет змінюється.

Отже, якщо в умовах дії системи золотомонетного стандарту основа валютних курсів — золотий паритет — була величиною відносно сталою, то в умовах паперово-грошового обігу така основа сама постійно змінюється. Це є безпосередньою причиною різких коливань валютних курсів.

Кардинально ситуація не змінилася і з введенням так званого валютного кошика, що є набором певної кількості валют і використовується як валютний паритет для визначення валютних курсів. На основі такого валютного кошика визначалися курси СДР, ЕКЮ та деяких інших валют.

Оскільки кошик включає валюти з різноспрямованою динамікою курсів, їх сукупний курс змінюється менш різко, ніж курси окремо взятих валют.

Якщо курс національної валюти за певних обставин відхиляється в той чи інший бік за рамки допустимих меж, визначених спільними угодами, тоді з невідворотністю приходить момент або девальвації, або ревальвації валюти. Саме тоді встановлюється і інший валютний паритет для визначення валютних курсів.

Курс валюти залежить не тільки від рівня цін як основи визначення валютного паритету, а й від стану платіжного балансу країни, вартості кредитів, масштабів міграції капіталів, темпів економічного зростання та перспектив політичного розвитку в країні та у світі.

4. Фактори, що впливають на валютний курс.

Загалом до факторів, що впливають на валютний курс, можна віднести:

довгострокові (структурні), які формують основні вартісні характеристики грошових одиниць як основи товарного наповнення грошей. Це продуктивність праці, довгострокові темпи зростання національного доходу, місце і роль країни в світовій торгівлі і вивозі капіталу. Названі фактори формують довгочасні пропозиції обміну між грошовою масою і товарами та послугами, тобто формують реальну купівельну спроможність валюти даної країни. Сукупність цих факторів дає змогу розглядати валютний курс як синтезуючу економічну категорію, оскільки в ній віддзеркалюються майже всі найважливіші підсумкові показники функціонування господарського комплексу країни;

середньострокові (стан платіжного балансу країни, відносний рівень відсоткових ставок, різницю в темпах зростання цін);

короткочасні (кон'юнктурні) фактори складають в основному психологічні моменти, які безпосередньо впливають на валютні курси. Це насамперед компетентна думка провідних банкірів, валютних дилерів, керуючих валютними відділами транснаціональних корпорацій про найближчі перспективи ймовірної зміни валютних курсів. Саме відповідно до даних прогнозних оцінок приймаються практичні рішення про переводи авуарів із одних валют у інші. Такий самий короткочасний вплив на валютні курси справляють і валютні інтервенції.

Серед наведених факторів найсуттєвіший вплив на валютний курс має стан платіжного балансу тієї чи іншої країни. Якщо він є активним, то і курс валюти має тенденцію до підвищення і, навпаки, якщо, наприклад, певна країна має пасивний платіжний баланс на світовому ринку, то це означає, що за певний період її валютні витрати перевищують надходження з-за кордону. За цих умов пропозиція даної валюти країни на світових ринках зросте і коли вона перевищить попит, її курс впаде.

Валютний курс має сильний вплив на міжнародні економічні відносини. З його допомогою вдається порівняти витрати виробництва підприємств з цінами світового ринку.

Валютний курс впливає на конкурентоспроможність компаній, на співвідношення експортно-імпортних цін тощо.

Так, зниження курсу національної валюти вигідне експортерам, оскільки дає їм змогу поставляти товари на зовнішній ринок за цінами, нижчими від середньосвітових, але водночас здорожує імпорт. Це призводить до зростання цін у країні, зниження обсягів ввозу товарів та спаду рівня споживання. За цих умов загострюється проблема зовнішньої заборгованості.

Loading...

 
 

Цікаве