WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Конвертованість валют (Реферат) - Реферат

Конвертованість валют (Реферат) - Реферат

За часів класичного золотого стандарту проблеми конвертованості не існувало, адже вільний розмін грошей на золото здійснювався безперешкодно, так само як міжнародні розрахунки з допомогою розмінних на золото платіжних документів. Золотий стандарт мав вмонтований механізм оборотності валют, і вільна та безперешкодна конвертованість сама собою малася на увазі.

Ситуація змінилася після припинення вільного обміну банкнот та інших фінансових документів на золото. Сучасні гроші мають кредитний характер, і сьогодні проблема конвертованості — це проблема вільного обміну одних кредитних зобов'язань на інші. Вона не є і не може бути чисто технічною категорією обміну, оскільки потребує існування ринкового типу економіки, основаного на вільному волевиявленні всіх власників грошових коштів. Для безперешкодного здійснення повної конвертованості ринкова економіка має бути досить зрілою для активного протистояння іноземній конкуренції, повноправної участі у міжнародному поділі праці.

Світова практика підтверджує, що потреба в конвертованості національних валют виникає як наслідок інтенсивного розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, коли приймаються рішення про відкритість національної економіки світовому ринку для активного використання міжнародного поділу праці. Одержавши статус конвертованої, деякі національні валюти можуть виконувати зовнішні функції загального міжнародного платіжного і купівельного засобу. Проте таку властивість мають не просто конвертовані валюти, а лише резервні — грошові одиниці економічно сильних країн з могутнім фінансовим потенціалом, з розвиненою і розгалуженою по всьому світу банківською системою, де резервна валюта може бути обернена на будь-який товар. Інші країни в цих валютах створюють свої резерви. Зараз налічується близько 70 конвертованих валют, а резервних — кілька: долар США, євро, японська ієна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк та деякі інші. Водночас роль світових грошей в основному виконує тільки одна валюта — долар США.

Конвертованість рівнозначна свободі і багатосторонності зовнішньоекономічного обміну, при якому зовсім не обов'язково, щоб дана валюта досить широко використовувалася за межами національних кордонів або щоб у ній виражалася світова ціна. Для цього достатньо легальної можливості використовувати дану валюту у міжнародних платежах як резидентами, так і нерезидентами, а також відносної свободи придбання за неї іноземної валюти на зовнішніх і внутрішніх ринках та обміну на будь-яку іншу валюту за ринковим курсом.

4. Умови введення конвертованості валюти.

Загалом для досягнення істинної конвертованості треба дотримуватись у крайньому разі двох умов:

• по-перше, мати внутрішній ринок товарів, послуг, валюти і капіталів, до якого мали б вільний доступ нерезиденти;

• по-друге, створити всі необхідні умови для виникнення зацікавленості у іноземних покупців до придбання гривні за іноземну валюту.

Рішення уряду про введення конвертованості замало. Необхідно, щоб ця валюта викликала довіру як у нашій країні, так і за кордоном, що може бути забезпечене високою якістю та багатим асортиментом товарів, що стоять за українською валютою. Адже перехід більшості країн до конвертованості своїх валют було здійснено лише після їх виходу на світові ринки з якісними товарами широкого асортименту.

Отже, конвертованість національної валюти — необхідний елемент розвинутої і відкритої ринкової економіки. Однак повної конвертованості в широкому економічному розумінні немає навіть у країнах, де відмінено всі валютні обмеження, оскільки і в них залишається інтенсивне регулювання зовнішньої торгівлі, порядку міжнародних розрахунків, внутрішнього економічного життя. Тому зрештою ступінь і характер конвертованості валюти пов'язані з системою державного регулювання економіки кожної країни.

Конвертованість національної валюти ставить країну в нові умови вільної багатосторонньої торгівлі і міжнародної конкуренції. Економіка постійно відчуває на собі тиск з боку світового ринку внаслідок коливання цін, валютних курсів, відсоткових ставок та інших елементів кон'юнктури під дією ринкових сил. Якщо до запровадження конвертованості товаровиробники працювали на внутрішній ринок під захистом торговельних і валютних обмежень, то тепер вони можуть бути поставлені перед фактом зростання припливу конкурентоспроможних товарів з-за кордону. В цьому випадку країні потрібно буде збільшувати обсяги виробництва, розширювати ринки збуту своєї продукції для покриття за рахунок доходів від експорту витрат по імпорту, що зростають. Інакше режим конвертованості національної валюти може поставити під загрозу порушення рівноваги платіжного балансу.

Саме тому для нормального функціонування механізму конвертованості національної валюти країна повинна мати достатні валютні резерви, а також більш-менш вільний доступ до надійних джерел позикових коштів, за рахунок яких вона могла б витримувати фінансові напруження рівноваги свого платіжного балансу. Цим і можна пояснити неодночасність переходу більшості розвинених країн Заходу до режиму конвертованості своїх валют, а також існуючі різні ступені та форми конвертованості, які притаманні цим валютам.

Так, основна група західноєвропейських країн змогла взяти на себе зобов'язання утримуватися від застосування торговельних і платіжних обмежень за поточними комерційними операціями згідно зі Статутом Міжнародного валютного фонду (стаття VII) лише в лютому 1961 р. Це Великобританія, Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Ірландія і Люксембург. Тобто лише через 15 років після закінчення Другої світової війни цим країнам вдалося відновити конвертованість своїх валют.

Інші держави підійшли до цього ще пізніше. Японія, наприклад, запровадила конвертованість своєї валюти в 1964 p., Данія — 1967, Фінляндія — 1979, Іспанія — 1986, Туреччина — у 1990 р. Більшість національних валют досягли режиму вільної конвертованості лише за поточними комерційними операціями, зберігаючи різні обмеження на операції, які пов'язані з закордонними інвестиціями та іншими міжнародними переміщеннями капіталу.

Лише приблизно 15 країн змогли поширити режим вільної конвертованості своїх валют на всі види зовнішньоекономічних операцій. Серед них такі країни, як США, Німеччина, Велика Британія, Японія, Канада, Нідерланди, Австралія, Нова Зеландія, Гонконг, Сінгапур, Малайзія та деякі арабські нафтодобувні країни. Тільки нещодавно до них змогли приєднатися Франція та Італія, які до останнього часу зберігали деякі обмеження на операції, пов'язані з рухом капіталів. Проте й цим країнам притаманні певні обмеження у зовнішній торгівлі, міжнародних розрахунках, внутрішньому економічному житті.

Loading...

 
 

Цікаве