WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Формування Європейського валютного союзу (Реферат) - Реферат

Формування Європейського валютного союзу (Реферат) - Реферат

• Європейська комісія разом з Європейським центральним банком (для перших членів ЄВС — Європейський валютний інститут) у своїх звітах дають оцінку стану економічної та інституційно-правової конвергенції кандидатів;

• на підставі оцінок Європейської комісії та Європейського центрального банку Рада міністрів економіки та фінансів ЄС (ECOFIN) разом з Європейським парламентом рекомендує кандидатів до участі в ЄВС Європейській Раді глав держав та урядів;

♦ на підставі рекомендацій Ради міністрів економіки та фінансів ЄС і Європейського парламенту Європейська Рада глав держав та урядів кваліфікованою більшістю голосів (кваліфікована більшість голосів Європейської Ради дорівнює 62 голосам, разом Рада має 87 голосів ) ухвалює рішення про те, які країни дотрималися умов для введення спільної валюти. Зазначимо, що із розширенням ЄС на Схід кількість голосів Ради ЄС значно збільшиться. У цьому зв'язку можуть бути переглянуті правила щодо визначення кваліфікованої більшості голосів, оскільки країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) є переважно невеликими як за кількістю населення, так і ВВП.

Маастрихтський договір визначає такі критерії валютно-фінансової конвергенції:

 досягнення належного рівня цінової стабільності. Рівень інфляції в країні — потенційній учасниці ЄВС за рік, що передував року перевірки, має не більше ніж на 1,5 % перевищувати середній показник інфляції в трьох країнах ЄС з найнижчими показниками інфляції;

 забезпечення належного стану фінансових показників у довготривалому періоді з метою запобігання надмірному бюджетному дефіциту та надмірній державній заборгованості.

Дефіцит бюджету країни має становити не більше 3 % ВВП (референтна, або максимально допустима величина). Згідно зі ст. 104с Маастрихтського договору ця вимога може вважатися виконаною тоді, коли рівень дефіциту перевищує референтну величину, але протягом останнього часу невпинно наближався до неї і на час перевірки майже досяг 3%-ї позначки. Під надмірною державною заборгованістю мається на увазі відношення фактичних державних боргів до ВВП, яке не перевищує встановлену референтну величину заборгованості (60% ВВП). Ця умова, згідно з Маастрихтським договором, також може вважатися виконаною тоді, коли рівень заборгованості перевищує референтну величину, але протягом останнього часу невпинно наближався до неї і на час перевірки майже досяг 60%-ї позначки;

 дотримання протягом останніх двох років діапазону коливань валютних курсів у межах механізму валютних курсів Європейської валютної системи без девальвації валют щодо валют інших членів (згаданий діапазон дорівнює 15 %. Між Німеччиною та Нідерландами до вступу в ЄВС існувала двостороння домовленість підтримувати діапазон 2,25 %);

 уніфікація довгострокових процентних ставок. За рік до перевірки рівень номінальних довгострокових процентних ставок (наприклад, за 10-річними державними цінними паперами) потенційного члена ЄВС має не більш ніж на 2,0 % перевищувати середній рівень довгострокових процентних ставок у трьох країнах ЄС, у яких ці ставки є найнижчими. Незважаючи на недотримання фінансових критеріїв переважною більшістю кандидатів, за рекомендацією Європейської комісії всі країни-штрафники, крім Греції, отримали "зелене світло" для членства у ЄВС. Це є відвертим порушенням умов фінансової конвергенції, яка допускає перевищення рівнем заборгованості встановленої референтної величини лише за умови, якщо квота заборгованості швидко знижається та невпинно наближається до референтної величини.

5. Євро як складова міжнародної валютної системи

Із започаткуванням ЄВС євро став важливою складовою міжнародної валютної системи. У цьому зв'язку розглянемо два аспекти його нового статусу: інституційні рамкові умови; міжнародне визнання.

В рамках ЄВС слід розрізняти два типи валютного регулювання:

щодо валют країн—нечленів ЄС;

щодо валют країн ЄС, які не стали членами ЄВС.

Згідно з Маастрихтським договором, формальні рішення стосовно режиму валютного курсу євро може ухвалювати Рада міністрів ЄС. Таке рішення було прийнято на користь режиму вільного плавання, тобто формування валютного курсу євро відповідно до співвідношення попиту і пропозиції на світових валютних ринках. Водночас Рада міністрів ЄС залишила за собою право загальної орієнтації поточної валютної політики відносно третіх країн, якщо при цьому не порушується першочергова мета ЄСЦБ щодо підтримання стабільності цін. У червні 1997 р. Рада ЄС доповнила це положення, наголосивши на тому, що проведення валютних інтервенцій на підтримку курсу євро на світових ринках можливе лише "за надзвичайних обставин", за наявності загрози "значних курсових коливань". Для інших країн ЄС, які не входять до валютного союзу, діє модифікований варіант механізму валютних курсів Європейської валютної системи, так званий ERM II. У межах ERM II ці країни здійснюють прив'язку курсів своїх валют до євро з урахуванням діапазону коливань 15 % (de-facto-floating), успадкованого від старого варіанта Європейської валютної системи. Якщо валюти цих країн виходять за межі діапазону, їхні центральні банки та ЄЦБ зобов'язані вжити захисних заходів, але за умови, що при цьому не порушується мета цінової стабільності.

Історія валютних відносин свідчить про те, що між міжнародним значенням валюти і розмірами ВВП та зовнішньої торгівлі країни, до якої ця валюта належить, існує прямий зв'язок. Переважна роль фунта стерлінгів до 1930 р. та провідна позиція долара до сьогоднішнього дня є прикладами такого зв'язку.

Розглянемо низку ознак, характерних для ключової міжнародної валюти, а також проаналізуємо ступінь відповідності євро цим показникам.

Ключова міжнародна валюта визначається домінуванням її частки на ринку при виконанні таких міжнародних функцій:

• валюти розрахунків (міжнародний платіжний засіб: виставлення рахунків-фактур у зовнішній торгівлі; роль посередника у валютній торгівлі "vehicle currency");

• валюти міжнародних депозитів та інвестицій (міжнародний засіб нагромадження вартості; засіб емісії та депозиту міжнародних облігацій, акцій та банківських кредитів);

• резервної валюти центральних банків (використання валютних резервів для "покриття" зовнішньоекономічної діяльності країни (імпорту) і для проведення валютних інтервенцій);

• валюти прив'язки, або "якоря" (використовується іншими країнами для прив'язки своїх валют, міжнародна роль яких є незначною).

Валюта розрахунків

Напередодні введення євро 44 % міжнародних розрахунків здійснювалося у валюті США. Ця цифра майже в 4 рази перевищувала їхню питому вагу у світовій торгівлі. Друга за значенням грошова одиниця — німецька марка — забезпечувала лише 16 % світової торгівлі, 15 % припадало на інші валюти Європейської валютної системи, 5 % належало японській єні. За оцінками ЄЦБ, у 2002 р. в євро здійснювалося від 40 % до 50 % міжнародних розрахунків Єврозони.

Ринкова частка євро практично дорівнює сумі часток валют, які замінив євро. У 1998 р. на валютних біржах світу частка торгівлі доларом США становила 87% (при визначенні частки виходимо з 200 % — сума продажу та купівлі валюти), німецької марки — 30 %, єни — 21 %, фунта стерлінгів — 11 %, французького франка — 5 %. У 2002 р. частка долара у валютній торгівлі становила 84,4 %, євро — 43 %. Тож за цією ознакою долар має безперечні переваги.

Валюта міжнародних депозитів та інвестицій

Ринок державних облігацій ЄВС удвоє менший за американський. У 1997 р. частка облігацій, деномінованих у доларах США, становила на міжнародних фінансових ринках 46 %, у єнах — 11 %, у німецьких марках — 10 %. На всі європейські валюти разом припадало близько 24% міжнародного ринку облігацій. Є кілька аргументів на користь зростання частки євро у цьому сегменті ринку. По-перше, євро став найпопулярнішою емісійною валютою: вже в перший місяць після створення ЄВС на нього припало близько 55 % сукупного обсягу нової емісії (для порівняння — відповідний показник для долара становив лише 40 %). По-друге, довгострокова інвестиційна привабливість євро залежить від темпів та рівня інтеграції фінансових ринків євросистеми. До введення євро європейський ринок облігацій був дуже сегментованим унаслідок обігу різних валют, розбіжностей у національних законодавствах, податкових режимах та ринкових звичаях. Введення євро ліквідувало ризик валютних коливань і має посилити процеси інтеграції та гармонізації ринкової практики в країнах ЄВС. На початку 2002 р. частка долара у світовому ринку облігацій становила 45,6 %, євро — 24,1 %.

Вадою розвитку європейського ринку цінних паперів, зокрема акцій, є те, що до цього часу кожна країна має своє національне акціонерне право. Вже протягом 10 років триває дискусія про заснування загальноєвропейського акціонерного товариства, але воно досі не створене. Це веде до переміщення операцій з акціями за кордон. Акціонерне право в США є більш суворим, і це дуже вигідно акціонерам. Англійське право ліберальніше і більш прихильне до підприємців.

Резервна валюта центральних банків

Якщо в 1996 р. частка офіційних валютних резервів світу в доларах США дорівнювала 63,7 %, у валютах ЄС — 19,5 %, японських ієнах — 6,2 %, то на початку 1999 р. резерви в доларах, євро та єнах співвідносилися як 57,1% : 19,6% : 4,9%, а на кінець 2001 р. - 68,3 % : 13 % : 4,3 %.

Таким чином, очікуваної диверсифікації валютних резервів на користь євро не відбулось. За даними опитування, проведеного в середині 2002 р. журналом "Central Banking" (Лондон), лише 8 із 40 провідних центральних банків світу протягом року збираються збільшити частку євро у своїх валютних резервах. Відповідно до ст. 30 статуту ЄСЦБ члени ЄВС передали до ЄЦБ частину своїх резервів у розмірі 50 млрд. євро (65 млрд. дол. США за курсом 1996 p.). Частка окремої країни розраховується залежно від розміру частки країни в капіталі ЄЦБ.

Loading...

 
 

Цікаве