WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Кредитування суб’єкта господарювання - Реферат

Кредитування суб’єкта господарювання - Реферат

основними напрямками, які розгалужуються на виробничі невирообничяі потреби залежно від видів структур: технологічної, від відтворювальної та галузевої.
Наприклад, технологічна структура показує питому вагу кредиту, спрямовану на:
· будівельно-монтажні роботи;
· придбання устаткування, інструменту, реманенту;
· інші капітальні витрати.
Відтворювальна структура кредитних вкладень показує розподіл їх між кредитуванням нових напрямів розвитку і вкладеннями розширення діючих об'єктів, їх реконструкцію та переозброєння.
Галузева ж структура розкриває напрямки розвитку за допомогою кредитних інвестацій тих чи інших галузей народоного господарства. У цій структурі розкриваються такі важливі напрямки використання кредиту,як розвиток сучасних приватних підприємств, фермерських господарств, приватизаційних перетворень, розвиток соціальноекономічної сфери.
Економічний розподіл за строками грунтується на особливостях кругообороту, відтворення та створення основних та оборотних фондів підприємств. Створення та сукупність основних фондів потребує тривалого залучення грошових ресурсів, тому тут залучається довгостроковий кредит, максимальний термін якого має бути пов'язаний із строками певної амортизації. Вартість обротних фондів вивільняється цілком після завершення кругообороту. Це передбачає короткостроковий характер кредиту. Він служить однією з форм створеня та руху оборотного капіталу підприємств, сприяє формуваню їх оборотних фондів, своєчасному здійсненню рохрахунків, підвищує платоспромоожність та зміцнює фінансовий стан госпорганів. Завдяки своїй здатності реагувати на мінливі потреби постачальників у платіжних коштах короткостроковий кредит є ідеальним джерелом формування тієї частини оборотного капіталу, яка піддається найбільш частим коливанням.
Із позиції світової практики критерії строків кредитування клієнтів немає єдиного для всіх еталону. У радянській практиці, наприклад, короткостроковими позиками оголошувались деякі кредити, що надавались на строк від 1 до 3 років.
Реалії грошового обороту сучасної України ( високі темпи інфляції, швидке знецінення банківського капіталу) суттєво змінюють складені в світовій практиці стандарти короткосрокового, середньострокового та довгострокового кредитів. Короткостроковими стали позики, що надаються на строк до6 місяців, середньостроковими - на строк від 6 до 12 місяців, довгостроковими - строк більше 1 року.
Наівдміну від американської практики, де короткострокові позики оформляються без точно зафіксованого строку ( запитання), українські банки в обов'язковому порядку встановлюють строк користування та погашення кредиту.
У сучасній банківській статистиці через непевність та незначну долю поняття " середньострокові кредити " зникає зовсім залишаються дані тільки за короткостроковими та довгостроковими позиками. На їх частку на початок 1998 року припадало відповідно 90,1 % та 9, 9 % загального обсягу кредитних вкладенб в економічну сферу України.
Згідно з Полженням Правління НБУ "Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків" за ступенем ризику кредити поділяються на 5 груп:
· стандартні;
· під контролем;
· субстандартні;
· сумнівні;
· безнадійні.
До стандартних позик віднесенні позики, видані при таких обставинах, коли: позика та договір на заставу оформленні правильно; нарахунок позичальника постійно надходять кошти ; застава надана в достатньому обсязі та лехко реалізується; гарантія порука , чи договір страхування надійні; фінансовий стан позичальника стійкий; перспективи його розвитку невикликають сумніву.
Позика з підвищеним ризиком ( субстандартні) важаються такі, строк оплати яких ще не наступив, але за кретеріями класифікації вониоцінюються як ризикові. До цієї категорії можна віднести позики: недостатньо гарантовані капіталом та платоспроможністю боржника чи певною заставою; застава, під яку вони видані втачає чи втратила вже першочергову вартість; фінансовий стан позичальника на даний момент оцінки викликає сумнів.
За станом на 1 січня 1998 рокку у структурі загального обсягу несплаченої у строк заборгованості за банківськими позиками 7,3 % становили неплатежі за кредитами, сумнівними щодо повернення. Частка цих кредитів у обсязі несплачених платежів за короткотерміновими позиками становила на цю дату становила 8 %. В обсязі насплачених платежів за догостроковими позиками на неплатежі за кредитами сумнівними щодо повернення, припадало 8%.
В економічні літературі можна зустріти класифікацію банківських позик за іншими ознаками. Так, банківські кредити розрізняють ще за:
· призначенням та харктером використання позичкових коштів;
· характером та способом сплати процента;
· числом кредиторів;
· методами надання та способами погашення.
За призначенням та характером використання позичкових коштів виділяють:
· позики торогово- промисловим підприємствам;
· позики підприємств нерухомісить;
· споживчі кредити;
· сільськогосподарські позики;
· контокорентний кредит;
· кредит підприємств цінні папери;
· кредити, пов'язані з вексельним обігом;
· міжбанківські позики;
· позики небанківським фінансовим установам;
· позики органів влади.
Класифікацію банківських кредитів за методами надання можна згрупувати слідуючим чином:
а) уразовому порядку;
б) відповідно до відкритої кредитної лінії;
в) гарантійні (із заздалегіть обумовленою датою надання)
За строкоми погашення:
· водночас;
· у розстрочку;
· достроково;
· з реєстрацією платежів;
· після закінчення обумовленого періоду ( місяця, квартала).
За характером та способом сплати процента в банківські практиці виділяються позики з:
· фіксованою процентною ставкою;
· плаваючою процентною ставкою;
· сплатою процентів згідно з використанням позичкових коштів( звичайніпозики);
· сплатою процента одночасно з отриманням позичкових коштів ( дисконтний кредит).
Позики з фіксованою процентною ставкою характерні для стабільної економіки, однак можуть видаватись на короткий строк в умовах інфляції.
З метою зменшення ризику недотримання прибутку чи уникнення збитків, особливо в умовах високих темпів інфляції та привидачі кредитів на тривалі строки, банки використовують позики з плаваючою процентною ставкою. В цьому випадку згідно з кредитним договором процентні ставки періодично переглядаються і переважно привязуються до облікової ставки центрального банку та темпів інфляції.
За більшістю банківських кредитів процент стягується через визначений термін після їх видачі ( як правило, один раз в місяць) це так звані звичайні позики. На відміну від звичайних позик надання дисконтного кредиту передбачає утримання позичкового проценту ( дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит ( купівля банком перевідних векселів у клієнтів векселетримачів).
За числом кредиторів позики комерційних банків поділяють на:
1. надані одним банком;
2. консорціальні кредити;
3. паралельні
Найбільш пошириними є позики, що видаються одним банком. Кридит що перевищує 15% власного капіталу повідомляє Національний банк. Великий кредит не може перевищувати 25% власного капіталу, а загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьми кратного розміру власних коштів.
Консорціальні кредити видаються банківським консорціумом, в якому один із банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, укладає з ним кредитний договір та видає позику. Провідний банк ( менеджер) займається також розподілом процентів. За операцій, пов'язані з консорціальним кредитуванням, банк- менеджер отримує відповідну винагороду.
Паралельні позики передбачають участь у їх наданні декількох банків. Тут кредит одному позичальнику видають різні банки, але на одних погоджених умовах.
Loading...

 
 

Цікаве