WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Оборотні кошти і їх організація на підприємстві. Сутність і основи організації обігових коштів - Реферат

Оборотні кошти і їх організація на підприємстві. Сутність і основи організації обігових коштів - Реферат


Реферат на тему
Оборотні кошти і їх організація на підприємстві. Сутність і основи організації обігових коштів.
План
1. Сутність, склад і структура обігових коштів.
2. Класифікація обігових коштів і її значення в діяльності підприємства.
3. Принципи організації обігових коштів.
4. Визначення потреби в обігових коштах.
5. Нормування обігових коштів для утворення запасів сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів.
1. Сутність, склад і структура обігових коштів.
Для організації господарчої діяльності кожне підприємство повинно мати не тільки основні виробничі фонди, але також мати в наявності оборотні фонди.
На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди беруть участь тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком переносять свою вартість на знову створений продукт.
Обігові кошти постійно беруть участь у забезпеченні процесу виробництва і реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу коштів. Переходячи з грошової форми вартості в товарну, потім у виробничу, товарну і знову в грошову - обігові кошти забезпечують безперебійну роботу підприємства. Таким чином, сферу виробництва обслуговують оборотні виробничі фонди, а процес реалізації продукції - фонди обертання.
До виробничих фондів відносяться: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, МШП, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.
Фонди обертання являють собою ту частину обігових коштів, що складається з залишків готової продукції на складі підприємства, товарів відвантажених, але не оплачених покупцями, залишків коштів підприємства на розрахунковому рахунку в банку, касі, у розрахунках і дебіторській, а також вкладені в короткострокові цінні папери.
Таким чином, обігові кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обертання для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції (мал. 1).
2. Класифікація обігових коштів і її значення в діяльності підприємства.
Обігові кошти підприємства класифікуються по трьох ознаках:
1. в залежності від участі їх у кругообігу коштів;
2. по методах планування, принципам організації і регулювання обігових коштів;
3. по джерелам формування обігових коштів.
Відповідно до першої ознаки обігові кошти підрозділяються на авансовані в:
- оборотні виробничі фонди;
- фонди обертання.
Такий розподіл обігових коштів обумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер: сфери виробництва і сфери обертання. Чим більше обігових коштів розміщено в сфері виробництва тим ефективніше вони використовуються.
У залежності від методів планування обігові кошти підрозділяються на:
- нормовані обігові кошти;
- ненормовані обігові кошти.
Необхідність розподілу обігових коштів на нормовані і ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найбільших результатів при найменших витратах. Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в обігових коштах.
До нормованих обігових коштів відносяться обігові кошти у виробничих запасах, виробництві, у рештках готової продукції на складає підприємства. Ненормовані обігові кошти включають всі фонди обертання за винятком готової продукції на складі.
По джерелам формування обігові кошти підрозділяються на :
- власні і прирівняні до власних;
- залучені;
- інші.
Класифікація обігових коштів по вказаних ознаках подана на мал. 1 Вона має важливе значення, тому що дає можливість підприємству визначати оптимальний склад і структуру, потребу і джерела формування обігових коштів. Від цього в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства.
Склад і розміщення обігових коштів підприємства.
3. Принципи організації обігових коштів.
Сформована в даний час система організації обігових коштів побудована на таких принципах:
по-перше, надання підприємствам самостійності в розпорядженні, управлінні обіговими коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні обігових коштів;
по-друге, визначення планової потреби і розміщення обігових коштів по окремих елементах і підрозділах. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби обігових коштів, що забезпечила б безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань при ритмічній роботі (розробка довгострокових діючих норм і щорічних нормативів);
по-третє, коригування розрахованих і діючих нормативів з урахуванням вимог мінливих умов господарювання (зміна обсягу виробництва, ціни використовуваних сировини і матеріалів, паливних і енергетичних ресурсів, постачальників і споживачів, форм застосування розрахунків);
по-четверте, наявність раціональної системи фінансування обігових коштів. Це означає формування обігових коштів за рахунок власних ресурсів і позикових коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства;
по-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням обігових кошті. Мається на увазі проведення аналіз ефективності кругообігу використання коштів із метою прискорення їхньої оборотності.
4. Визначення потреби в обігових коштах.
В даний час підприємствам надане право самостійно розраховувати нормативи обігових коштів. При цьому можуть використовуватися два методи: прямого розрахунку і економічний.
Відповідно до Постанови кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року, № 279 "Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій і джерела їх покриття" Міністерством економіки України разом із міністерством фінансів України розроблений Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.
Нормування обігових коштів передбачає урахування багатьох чинників, що впливають на господарську діяльність підприємства:
- по перше, умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями, як: кількість постачальників, термін постачання, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;
- по-друге, організація процесу виробництва, зокрема тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;
- по-третє, умови реалізації продукції, насамперед кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість характер випущеної продукції вид транспорту, яким відвантажується продукція, форми розрахунків за відвантажену продукцію.
Значення нормування обігових коштів полягає в наступному:
- по-перше, правильне визначення нормативу обігових коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва і реалізації продукції;
- по-друге, нормування обігових коштів дозволяє ефективно використовувати обігові кошти на кожному підприємстві;
- по-третє,обґрунтовані нормативи обігових коштів сприяють зміцненню режиму економії, виявленню і використанню внутрішньогосподарських резервів.
Нормування повинно забезпечити оптимальну потребу в обігових коштах, тому, що заниження її величини призводить до фінансових труднощів (утворення прострочених платежів, заборгованість за позикою, тощо), а надлишок коштів послабляє режим економії і дозволяє підприємствам використовувати засоби не по призначенню, супроводжується створенням зайвих запасів сировини і матеріалів.
4а. Нормування обігових коштів методом прямого розрахунку.
При використанні цього методу передбачені такі етапи роботи:
1. Визначення норм запасу по окремим статтях обігових коштів. Норма обігових коштів являє собою відносний показник, що виражається в днях, процентах або гривнях. Норми запасу в днях по виробничих запасах розраховуються по окремим видам матеріальних цінностей, а при великій номенклатурі - по тій частині, що складає по вартості і не менше 70-80% спільних витрат по статті в цілому.
2. Встановлення одноденної витрати матеріальних цінностей виходячи з кошторису витрат на виробництво. Одноденну витрату на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати по четвертому кварталу планового року, що має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденна витрата визначається по кварталу з найменшим обсягом виробництва. По незавершеному виробництву при визначенні одноденних витрат виходять із суми витрат на виробництво валової або товарної продукції.
3. Визначення нормативу обігових коштів по кожній статті в грошовому
Loading...

 
 

Цікаве