WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Формування доходів місцевих бюджетів - Реферат

Формування доходів місцевих бюджетів - Реферат

адміністративні збори та платежі 1,0 1,0 0,9 1,1 0,8
- власні надходження бюджетних установ 5,1 5.8 5,6 5,8 5,1
3. Доходи від операцій з капіталом, з них: 0,4 2,2 3,0 4,3 3,9
- надходження від продажу основного капіталу - 1,7 2,1 2,7 2,1
- надходження від продажу землі - 0,5 0,9 1,6 1,8
4. Державні цільові фонди, з них: 2,7 1,0 1,5 1,5 2,1
- збір за забруднення навколишнього середовища 0,5 0,4 0,5 0,6 0,5
- відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг 0,8 0,0 0,0 0,0 0,0
5. Офіційні трансферти від органів державногоуправління, з них: 29,0 31.2 34,2 42,5 43,5
- дотації 16,9 16,5 18,9 23,5 26.9
- субвенції 11,9 14,7 15,2 18,5 16,6
Всього доходів 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
З аналізу таблиці 3 видно, що центральне місце в системі доходів місцевих бюджетів займають податки, які є універсальною категорією фінансів. Однак питома вага податкових надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів зменшується: 59,1 % у 2001 році; 58,3 % у 2002 році; 54,2 % у 2003 році; 46,2 % у 2004 році; 44,0 % у 2005 році.
Найбільшу частку податкових надходжень місцевих бюджетів складає податок на доходи фізичних осіб, обсяги якого мають тенденцію до зростання. Його частка збільшилася від 23,2 % у 2001 році до 30,7 % у 2005 році. За перше півріччя 2006 року надходження до місцевих бюджетів від податку з доходів фізичних осіб склали 10,2 млрд грн, що на 35,5 % більше, ніж у 2005 році.
Друге місце у податкових надходженнях місцевих бюджетів займав податок на прибуток підприємств, але після передачі його надходжень до державного бюджету частка цього податку почала різко знижуватися. Зараз до місцевих бюджетів надходить податок на прибуток підприємств комунальної власності. Його частка у місцевих бюджетах становила у 2004 році - 0,3 %, у 2005 році - 0,8 %.
Дещо зменшилися надходження плати за землю: з 7,2 % в 2001 році до 5,1 % у 2005 році.
Неподаткові надходження місцевих бюджетів збільшуються за рахунок зростання власних надходжень бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Частка неподаткових надходжень зросла від 3,4 % у 2001 році до 6,6 % у 2005 році. Решта неподаткових надходжень, таких як: доходи від власності та підприємницької діяльності, - зменшується.
Співвідношення податкових і неподаткових надходжень у доходах місцевих бюджетів показує рівень стійкості дохідної бази місцевих органів самоврядування. Статистика показує, що воно становило: у 2001 р. - 59,1 : 8,7; 2002 р. - 58,3 : 7,3; 2003 р. - 54,2 : 7,1; 2004 р. - 46,2 : 5,5; 2005 р. - 44,0 : 6,6. Порівняно із зарубіжними країнами цей показник досить низький. Найвища частка податкових надходжень серед федеративних держав у Німеччині - 60 % і Канаді - 59 %, а серед унітарних - у Швеції - 74 %, Данії - 53 %, Франції - 45 %, Норвегії - 44 %. Частка неподаткових надходжень у наведених країнах значно вища, ніж в Україні, і не існує такого великого розриву між обсягом податкових та неподаткових надходжень [6].
Стійку тенденцію до зростання має в Україні питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів: якщо у 2001 році вони становили 29 %, то у 2004 році їхній обсяг зріс до 42,5 %, а у 2005 році - 43,5 %.
Частка трансфертів у доходах місцевих бюджетів розвинених країн та більшості країн з перехідною економікою значно нижча, ніж в Україні. У Литві така частка складає 0,3 %, Румунії - 10,8 %, Словаччині - 19,0 %, Словенії - 20,9 %, Латвії - 28,1 %, Болгарії - 33,0 %, Польщі - 40,2 % [1].
В останні роки в доходах місцевих бюджетів в Україні дещо зростають доходи від операцій з капіталом. Так, у 2001 році їхня частка становила 0,4 %, у 2004 році вона зросла до 4,3 %, у 2005 році - 3,9 %. Однак порівняно із зарубіжними країнами цей показник залишається досить низьким. Наприклад, у Великобританії, Словаччині, Угорщині частка доходів від операцій з капіталом у доходах місцевих бюджетів становить понад 10,0 % [2].
Протягом останніх років зменшується кількість державних цільових фондів у складі місцевих бюджетів, відповідно зменшуються і суми їхніх доходів. Так, питома вага доходів цільових фондів у 2001 році становила 2,7 %, у 2004 році - 1,5 %, у 2005 році - 2,1 %.
Тому, вдосконалюючи систему формування доходів місцевих бюджетів в Україні на сучасному етапі слід враховувати деякі аспекти зарубіжного досвіду.
Так, у Великобританії, де функціонує англосаксонський тип місцевого самоврядування, що характеризується відсутністю на місцях повноважних представників уряду, які контролюють діяльність обраних місцевих органів влади, система місцевого самоврядування ґрунтується на системі "корпоративного управління". Власні доходи місцевих бюджетів країни становлять близько 30 %, інші доходи надходять у вигляді дотацій та субвенцій. Близько 70 % видатків спрямовані на утримання соціальної сфери. Джерелами доходів місцевих бюджетів у Великобританії є:
- дотації та субсидії, які переказують центральні органи влади (близько 70 %);
- відрахування до місцевих бюджетів у вигляді плати за землю, що не перебуває у сільськогосподарському утриманні, та податок на нерухомість (близько 15 %);
- інші доходи - орендна плата за житло, оплата послуг, які надають місцеві органи влади (близько 15 %).
Необхідно також зазначити, що уряд Великобританії з 1997 року збільшив обсяг повноважень місцевих органів влади для того, щоб їхня діяльність покращила якість державних послуг.
Отже, місцеві уряди у Великобританії у фінансовому розумінні значно залежать від центрального уряду, а висока частка грантів у доходах місцевих органів влади свідчить про бажання держави здійснювати контроль за витрачанням коштів.
Для місцевого самоврядування у Франції характерний високий рівень централізації влади, що виражається в системі адміністративного контролю центральної влади над місцевими органами. У межах регіональної концепції економічного та соціального розвитку територій були організовані регіони, які отримали повноваження щодо реалізації національного та розробки і реалізації власного плану розвитку. Координація національного та регіонального планів забезпечується за рахунок спільного підписання планових контрактів, спрямованих на реалізацію загальних пріоритетів економічного розвитку територій. Контрактні відносини поширюються на такі пріоритети:
-
Loading...

 
 

Цікаве