WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Формування дохідної частини бюджету України: наукові підходи - Реферат

Формування дохідної частини бюджету України: наукові підходи - Реферат

відбувається при підвищенні ставок податків, але тільки до певної межі. Подальше зростання ставки податків понад цю межу веде не до збільшення доходів бюджету, а, навпаки, до їх подальшого скорочення, оскільки за нею відбувається звуження податкової бази, бюджет підриває економічні стимули, що скорочує його доходи, незважаючи на зростання податкових ставок.
Якщо ж узагальнити економічний та правовий стимули, які лежать в основі податкової ситуації, то навряд чи можна припустити, що знайдуться суб'єкти, які беруть участь у виробництві лише для сплати податків. Це означає, що виробництво буде згортатись у цілому. Найвірогідніше, при зростанні податкових ставок будуть виникати мотиви для ухилення від сплати податків, зростатиме частка доходів тіньової економіки у ВВП.
Встановлення ж середньої, оптимальної податкової ставки закладає ряд стимулів. Перш за все, за рахунок розширення виробництва, зростання прибутків збільшується й податкова база. Потім відбувається міжгалузеве вирівнювання за рівнем рентабельності, зменшується розрив між низько- та високооподатковуваними галузями. Як результат - зменшується розмір тіньових доходів за рахунок зникнення стимулів для ухилення від сплати податків, і доходи тіньової економіки "легалізуються", трансформуючись у законні форми надходження коштів.
Кожна держава повинна встановити такі перерозподільні відносини при формуванні бюджетних коштів, які б не розорювали виробничу сферу, а, навпаки, сприяли її розвитку. У колишньому Радянському Союзі, де правову основу системи податків становила державна власність на засоби виробництва, питання про дотримання якогось нормативу перерозподілу прибутків підприємств через бюджетну систему взагалі не існувало. Держава могла у підприємств, що належать їй, забрати до бюджету всі їх доходи, а потім з того ж бюджету профінансувати всі їх потреби. У державах з ринковою економікою, де правову основу податкових систем становить багатоукладна економіка, встановлення і дотримання такого нормативного граничного рівня перерозподілу національного доходу через бюджет стає необхідністю. Але держави, які тільки в останні роки перейшли на шлях формування ринкових відносин, мають специфічні особливості своїх розподільчих систем, що суттєво відрізняють їх від розподільчих систем промислово розвинених держав зі сталою ринковою економікою.
Ці особливості слід враховувати при формуванні і здійсненні податкової політики, бо сліпе копіювання розподільчих систем інших країн, крім недоречностей, нічого позитивного принести не може. Це підтверджується, наприклад, економічно необґрунтованим граничним рівнем перерозподілу ВВП через бюджетну систему України. Постанова Верховної Ради України "Про основні положення податкової політики в Україні" від 4 грудня 1996 року визначила граничний рівень перерозподілу ВВП через Зведений бюджет України, включаючи відрахування до Пенсійного фонду України, який не повинен перевищувати 40-45 відсотків.
Тут виникає суттєве питання щодо обґрунтованості цього нормативного показника з позиції його практичного використання при формуванні податкової системи України. Якщо для України цей рівень є економічно обґрунтованим, то чому виникло надмірне перевантаження податкової системи щодо об'єктів оподаткування? Відомо, що сьогодні у вигляді податків та обов'язкових платежів держава забирає у підприємницьких структур майже 70-80 відсотків їх прибутків. Але парадокс полягає в тому, що в процесі перерозподілу прибутків підприємств у дохід бюджету ми фактично використовуємо цей граничний рівень перерозподілу ВВП через бюджетну систему лише наполовину.
У таблицях № 1, 2 наведені співвідношення доходів і видатків Зведеного бюджету України з валовим внутрішнім продуктом. За 1991-2006 роки тільки у 1994 році питома вага доходів зведеного бюджету у ВВП становить 43,5 відсотка. У 1998 році цей показник становив усього 27,38 відсотка. Щорічно ці планові і фактичні показники як щодо державного, так і щодо місцевого бюджету не співпадали і, як правило, у бік невиконання передбачуваного перерозподілу ВВП на користь бюджету.
Так, за останні роки в Україні щорічно планується одержувати до державного бюджету податкових надходжень десь на рівні 21-22 відсотків ВВП, а надходить фактично ще менше. Наприклад, Державний бюджет України на 1996 рік передбачав, що через нього буде перерозподілено 22,2 відсотка ВВП. Фактично ж було перерозподілено лише 15,3 відсотка. У 1997 році планувалося 21,6 відсотка, фактично мали - 18 відсотків, на 1998 рік передбачали 21 відсоток, фактично перерозподілено - 15,7 відсотка. У 1999 році ситуація з цими показниками приблизно така сама. Якщо ж врахувати наявність бартерних відносин і взаємозв'язків, то в живих грошах ці показники виявляються ще меншими.
За такої ситуації може виникнути думка, що це позитивне явище, коли фактичний перерозподіл ВВП через бюджетну систему не тільки не порушує встановленого законодавством нормативу, а, навпаки, удвічі від нього менший. Така думка економічно невиправдана. При визначенні основних засад податкової політики законодавець не повинен вводити в них нереальні, економічно необґрунтовані положення, які при практичному застосуванні перетворюються у фікцію. Адже від реальності та оптимальності таких фундаментальних показників залежить економічне зростання країни, стимулювання розширеного відтворення засобів виробництва і всебічний розвиток робочої сили як головної продуктивної сили суспільства.
Показники 1991 р., млн крб. 1992 р., млрд крб. 1993 р., млрд крб. 1994 р., млрд крб. 1995 р.,
млн грн 1996 р.,
млн грн 1997 р., млн грн 1998 р.,
млн. грн 1999 р. (очікуваний результат), млн грн 2000 р. (прогноз), млн грн
ВВП 299,4 5032,7 148273,0 1203769,0 54516,0 81519,0 92484,0 103869,0 129845 149484*
Доходи зведеного бюджету 76,8 1227,5 46621,8 523092,6 20689,9 30218,7 27148,6 28441,1 34252 32318
Питома вага доходів зведеного бюджету у ВВП, % 25,7 24.4 33,5 43,5 38,0 37,5 30,4 27,38 26,38 21,61
Видатки зведеногобюджету 97,9 1919,7 57248,8 630647,0 24302,8 34182,8 33345,0 30506,4 35492 32318
Питома вага видатків зведеного бюджету
у ВВП, % 32,7 38,1 38,6 52,4 44,6 42,5 37,1 29,37 27,34 21,61
Показники 1999 р.,
млн рн 2000 р.,
млн
рн 2001 р.,
млн грн 2002 р.,
млн грн 2003 р.,
млн грн 2004 р.,
млн грн 2005 р.,
млн грн 2006 р.
(січень-липень)
млн грн 2006 р.
(план)
млн грн 2007 р.
(прогноз) млн грн
ВВП 130442 170070 204190 225810 267344 345113 424741 235715 503700 594100
Доходи зведеного бюджету 32876,4 49117,9 54934,6 61954,3 75285,6 90592,9 134218,2 88800,3 157300 179400
Питома вага доходів зведеного бюджету у ВВП, % 25,2 28,9 26,9 27,4 28,2 26,2 31,6 35,0 31,22 30,2
Видатки зведеного бюджету 34820,9 48148,6 55528,0 60318,9 75873,5 101282,6 141438,8 88481,4 172800 196400
Питома вага видатків зведеного бюджету у ВВП, % 26,7 28,3 27,2 26,7 28,4 29,4 33,3 35,6 34,30 33,1
Дехто може зауважити, що цей нормативний показник визначений не у законі України, а у постанові Верховної Ради, і тому немає юридичної сили. Це дійсно так. Але ж він визначений у постанові вищого законодавчого органу, який формує податкову політику держави. Тоді що ж це за засади податкової політики, в які закладено економічно необґрунтований, а тому і нереальний чи ненайголовніший нормативний показник? І хіба можна побудувати економічно виважене, реальне оподаткування, якщо воно буде
Loading...

 
 

Цікаве