WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Формування дохідної частини бюджету України: наукові підходи - Реферат

Формування дохідної частини бюджету України: наукові підходи - Реферат

світу, адже продуктивність праці у виробничій сфері України в декілька разів нижча, а матеріало-, енерго- і працеємність - у декілька разів вища, ніж у західних промислово розвинених країнах.
При такій структурі ВВП наші податки не можуть бути повною мірою використані державою для економічного регулювання діяльності виробничої сфери відповідно до властивої податкам регулюючої функції. Тому проблема зміни внутрішньої структури ВВП на користь оплати праці буде ще довго одним із головних завдань подальшого розвитку продуктивних сил України. І вирішитись у майбутньому вона зможе тільки таким посиленням інвестиційної діяльності, яке б забезпечило стрімке прискорення науково-технічного прогресу.
У контексті питань, пов'язаних із побудовою податкової системи України, вважаємо за доцільне звернути увагу ще на одну характерну рису української податкової системи. Мається на увазі те, що деякі податки та обов'язкові відрахування виробничі підприємства вводять у собівартість. Це призводить до зростання цін, зниження попиту, завдає шкоди конкурентоспроможності вітчизняних товарів, перешкоджає відновленню обігових коштів, що в результаті зумовлює скорочення самої бази оподаткування і зменшення надходжень до бюджету.
У податковій системі України допускається оподаткування витрат, а не результатів.
Логічно було б (не тільки з науково-теоретичних міркувань) мати податок на заробітну плату громадян - фізичних осіб, а не відрахування до цільових фондів, розмір яких визначається у відсотках до фонду заробітної плати. До речі, нині відрахування, наприклад, на соціальне страхування і до Пенсійного фонду, вносять як підприємства і установи (у процентах до фонду заробітної плати), так і робітники та службовці (з їх заробітної плати). При цьому загальні відрахування здебільшого відносяться на витрати виробництва і вводяться у собівартість. Разом з тим, окремі з них можуть перераховуватись і з прибутку (наприклад, відрахування на дорожні роботи).
Науковий підхід до формування податкової системи передбачає встановлення не одного, а сукупності податків. Кожна країна, з урахуванням характерних для неї специфічних соціально-економічних умов, визначає свої податки і відповідні їхні механізми. Їхня кількість може бути різною. Але при цьому є одне загальне положення, обов'язкове для всіх країн, якщо вони хочуть мати науково обґрунтовану податкову систему, здатну забезпечити не тільки реалізацію фіскальної функції податків, але й функції регулювання і стимулювання економіки. Мається на увазі створення такої системи встановлених у країні податків, які були б взаємопов'язані між собою, органічно доповнювали б один одного, не суперечили один одному і системі в цілому. Ця вимога до податкових систем, що створюються, загальновідома і знайшла своє місце в дослідженнях з проблем податкової справи.
Побудова та реформування податкової системи України здійснюється відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про основні положення податкової політики України" від 4 грудня 1996 року і Закону України "Про систему оподаткування", який був прийнятий у 1994 році (нова редакція цього Закону враховувала зміни та доповнення, внесені в систему оподаткування за 1992-1993 рр.).
У цих законодавчих актах визначені засади податкової політики, платники податків, об'єкти оподаткування, види загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, основні принципи надання пільг і звільнення від оподаткування.
Платниками податків та інших обов'язкових платежів є юридичні та фізичні особи, які визначаються в законах України щодо кожного окремого платежу. Об'єктами оподаткування є прибуток, майно, додана вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, заробітна плата, доходи громадян та інші об'єкти, визначені законодавчими актами України.
Наука про податкову систему не дає єдиних рекомендацій щодо конкретної кількості податків у державі з ринкової економікою. Щодо цього існують різні думки. На практиці ж кількість податків і обов'язкових платежів визначається кожною державою з урахуванням особливостей розвитку суспільства та економіки.
За останні роки ринкового реформування економіки України Верховною Радою прийнято і діє 28 законів, які визначають механізми різних видів податків і відрахувань. Усього чинним законодавством у податковій системі України передбачено понад 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань та 16 місцевих податків і зборів.
Сьогодні податкова система України базується на таких головних загальнодержавних податках: на додану вартість, на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян. У 2006 році питома вага цих податків у Зведеному бюджеті України становила: податок на додану вартість - 34,3 відсотка; податок на прибуток підприємств і організацій - 20,8 відсотка; прибутковий податок з громадян - 12,5 відсотка; акцизний збір - 8,4 відсотка.
Як відомо, державний бюджет у Зведеному бюджеті України займає приблизно 70 відсотків. Тому переважна частина загальнодержавних податків і зборів концентрується в Державному бюджеті України.
Правову основу податкової системи держави становлять відносини власності. Перехід від державної власності до економіки з її різними формами власності, що виникли на шляху роздержавлення і приватизації, кардинально змінює правове поле в організації податкових відносин не тільки держави, але й відповідних юридичних і фізичних осіб. В умовах ринкової економіки держава може одержувати доходи за допомогою податкової системи для свого утримання і виконання державних функцій тільки на основі перерозподілу доходів підприємницьких структур і населення. На шляху створення податкової системи України в роки ринкової трансформації її економіки неодноразово порушувалась економічна основа податкових відносин держави з недержавними підприємницькими структурами. Досить згадати запровадження в Україні не податку з прибутку, а податку з валових доходів підприємств (сума заробітної плати і прибутку), оподаткування фонду заробітної плати, вилучення до бюджету відповідної частини амортизаційного фонду тощо.
З позиції впливу податків на виробничу сферу при створенні податкової системи держава, насамперед, повинна вирішити, якою повинна бути та допустима частка прибутку підприємницької сфери, яку держава може вилучити у підприємства у вигляді податків до бюджету, не підриваючи у підприємця стимули для виробничої діяльності та інвестиційної активності. Щовідбуватиметься з економікою держави, якщо буде порушено цей принцип? Відповіді на ці запитання відомі. Вони містяться, наприклад, у податковій концепції економіста Південно-Каліфорнійського університету (США) А. Лаффера, який обґрунтував взаємозалежність між зростанням податкових ставок, доходами бюджету та об'єктом оподаткування (модель цієї залежності зображена у вигляді так званої "Кривої Лаффера").
В - податкова база;
Д - доходи бюджету;
Т - прогресивність оподаткування, ставка податку, %;
К - рівень перерозподілу доходів підприємств, який встановлюється кожною державою відповідно до її економічних можливостей і особливостей, але дає можливість нормального функціонування підприємницьких структур;
Г - фактичний рівень перерозподілу доходів підприємства через бюджетну систему України на даний час (70-80 % прибутків підприємницьких структур).
А. Лаффер переконливо доводить, що зростання суми доходів бюджету
Loading...

 
 

Цікаве