WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансування освіти в контексті реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України - Реферат

Фінансування освіти в контексті реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України - Реферат


Реферат на тему:
Фінансування освіти в контексті реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України
Головними чинниками перетворень, які формуватимуть нову парадигму економічного зростання, що домінуватиме на початку ХХІ ст., є "нове знання" і "людський капітал" як найважливіший ресурс для отримання цього знання та його перетворення в нові види продукції чи послуги для задоволення споживчого попиту.
У стратегічній площині це висуває проблему перегляду традиційних і не завжди продуктивних підходів до побудови моделі інноваційного розвитку та її ресурсного забезпечення. У цьому контексті постає ряд завдань, насамперед, методологічного характеру. Існуючі сьогодні теоретичні конструкції не враховують викликів об'єктивної реальності, що в новій якості здійснює вплив на зміни в пізнанні та реалізації інноваційного шляху розвитку. Так, абсолютно очевидно, що в сучасних мовах не можна нехтувати не тільки процесом технологічних змін, але й процесом пізнання світу, що досягається через відповідний освітянський рівень. Тільки їх взаємозв'язок обумовлює і соціальний, і економічний прогрес.
Сьогодні, коли йдеться про реалізацію інноваційного розвитку, мається на увазі забезпечення таких його елементів, як наука, техніка, виробництво. У той же час матеріальне благополуччя держави забезпечується не просто науковими дослідженнями, інноваціями, високими технологіями, але й належним освітянським рівнем населення. Тому в практичній площині на перший план стає проблема розробки конкретних механізмів, адекватних складності та багатогранності змісту інноваційного розвитку, істотного оновлення функціонального змісту традиційних заходів та інструментів державного управління.
Розбудовчі процеси, започатковані в освіті, сприяли інтенсивній трансформації в цій галузі через зміни:
- у механізмах попиту (кількісні зміни стосовно молоді, яка прагне здобути вищу освіту, інших категорій населення, які бажають перекваліфікуватися);
- у механізмах пропозиції (зростання кількості закладів освіти, зокрема приватних, відкритість кордонів);
- у механізмах конкуренції (через збільшення пропозиції послуг);
- у формах власності (плюралізм);
- у формах управління (децентралізація);
- у формах організації (перехід на ступінчату систему освіти);
- у механізмах фінансування (більш диверсифікованими стають джерела фінансування, можливість надання платних послуг);
- у законодавчому забезпеченні (затверджуються нові освітні закони, введення державних стандартів освіти, процедур ліцензування, атестації, акредитації).
Однак необхідно зазначити, що здійснені зміни стали причиною багатьох деструкцій в освіті. До них слід віднести такі:
- втрата монополії держави на певні ланки функціонування цієї галузі призвела до деструкції стабільності системи освіти;
- недостатність і нестабільність фінансування, перекладення його на місцеві бюджети з вкрай незадовільним станом їх дохідної частини;
- зруйновано ряд механізмів, які у минулому забезпечували відносно стійкий стан галузі (система матеріально-технічного забезпечення, шефська допомога з боку підприємств);
- зниження ефективності відтворення кадрів як для практики (через прихід неспеціалістів та недостатню кваліфікацію спеціалістів у приватних закладах), так і для академічних видів діяльності (через прямий відтік кадрів і пониження інтенсивності фундаментальних досліджень);
- нерівноправність в одержанні освіти;
- недостатність гарантій якості освіти;
- часткове зникнення індустрії, що обслуговує потреби освіти;
- асиметрія у структурі підготовки спеціалістів з погляду забезпечення довгострокового зростання;
- розрив між кількістю та якістю освітянських послуг;
- погіршення матеріальних умов працівників освіти, падіння соціального престижу професії педагога зумовили відтік кваліфікованих педагогів в інші сфери;
- перехід системи фінансування від переважно бюджетної до переважно госпрозрахункової.
Неважко помітити, що багато з проблем, що існують в освітянській галузі, значною мірою містяться у сфері її фінансового забезпечення. Тому постає завдання дослідити ситуацію, що склалася навколо бюджетних видатків її функціонування.
Надання освітянських послуг в Україні є рентабельним видом економічної діяльності (ВЕД). За даними офіційної державної статистики, у 2002 році рентабельність освіти становила 15,8 %. Як видно з табл. 1, матеріальні витрати у структурі витрат, що здійснюються при наданні освітянських послуг, займають у середньому 20,4 %. Порівняно з іншими видами економічної діяльності в Україні - це найнижчий показник питомої ваги матеріальних витрат у структурі собівартості виробленої продукції і, зокрема, у сфері послуг. Наприклад, матеріальні витрати у сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги становлять у середньому за аналогічний період 43,2 % усіх витрат, у сфері колективних, громадських та особистих послуг - відповідно 27,8 %. Низький рівень частки матеріальних витрат в освіті порівняно з іншими ВЕД пояснюється специфікою діяльності.
Таблиця 1
Структура витрат освітянських послуг в Україні*
* За даними Послання Президента України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році". Офіційне Інтернет-представництво Президента України. http://www.president.gov.ua/
Процес отримання знань, навичок, досвіду ніколи не був мате-ріалоємним. Водночас стрімке поширення таких видів освітянських послуг, як дистанційне навчання, електронні бібліотеки, обмін студентами, перепідготовка, збільшують матеріалоємність навчального процесу, тому динаміку падіння питомої ваги матеріальних витрат з 24,2 % у 2000 р. до 18,6 % у 2002 (тобто майже на 25 %) не можна вважати позитивною тенденцією.
На це вказують і результати досліджень спеціалістів Світового банку стосовно впливу різних складових ресурсного забезпечення освітянського процесу на його кінцеві результати. Так, доведено, що витрати на забезпечення освітянських установ підручниками, методичними матеріалами, обладнанням та ін. здійснюють позитивний вплив на якість підготовки від 10 до 100 разів сильніше, ніж приріст заробітної плати викладачів. Не менш важливим є й те, щоб, по-перше, підтримка матеріальної бази навчальних закладів із коштів бюджету здійснювалася сучасними засобами, а не застарілими, як це найчастіше відбувається, та, по-друге, підтримувалася підготовка спеціалістів тих спеціальностей, які продиктовані потребами інноваційної економіки та ринковим попитом.
У структурі основних фондів економіки України фонди невиробничої сфери протягом 1990-2000 рр. займали в середньому близько 35 %, з них основні фонди освіти - 6,3 %, а галузі науки й наукового обслуговування - 1,03 %. У 1996 році у структурі основних фондів економіки України засоби виробництва освіти займали найбільшу частку за весь десятирічний період (10,4 %). Станом на 2000 р. значення цього показника по освіті становило тільки 5,5 %, науки й наукового обслуговування -0,9 %. У грошовому вимірі вартість основних фондів галузі освіти станом на 2000 р. становила 45,3 млрд грн, а науки - 7,6 млрд грн.
Незважаючи на невиробничий характер основних фондів в освіті й науці, ступінь їх зносу можна порівняти із середнім значенням за галузями економіки України в цілому. Станом на 2002 р. ступінь зносу основних засобів в освіті становила 49,4 %, а в науці - 42,2 %. Відповідно коефіцієнт придатності основних засобів виробництва в цих галузях 50,6 та 57,8 % відповідно. Більший рівень коефіцієнта придатності основних фондів у науці порівняно з освітою пояснюється у першу чергу тим, що основний засіб виробництва у наукових установах - персональний комп'ютер - хоча й піддається швидкому моральному та фізичному зносу, однак парк ПК у науці менший, ніж чисельність ПК в
Loading...

 
 

Цікаве