WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансування інноваційної діяльності в Україні - Реферат

Фінансування інноваційної діяльності в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Фінансування інноваційної діяльності в Україні
Наука та інновації в ХХІ столітті значною мірою визначають процес економічного розвитку держави. Створення та успішне застосування різноманітних нововведень дозволяє істотно змінити обсяги та якість виробництва і споживання, різко підвищити продуктивність праці, знизити сукупні витрати на виробництво, випускати конкурентоспроможну продукцію. Перехід на інноваційну модель розвитку економіки не може здійснюватися винятково через ринкові інструменти. З ними повинні органічно поєднуватися адміністративні методи і механізми [1]. Стимулювання науково-технологічного розвитку, реалізації завдань структурно-інноваційної перебудови економіки повинно стати одним із визначальних завдань інноваційної політики уряду.
Інноваційна політика реалізується в часовому і просторовому аспектах. Часовий аспект визначає дії держави з інноваційної діяльності на поточний момент і на тривалу перспективу. Просторовий аспект інноваційної політики визначає дії держави по основних напрямах впливу на економіку країни в територіальному вимірі. Цілі і напрями інноваційної політики держави визначаються перш за все характерною особливістю тієї чи іншої галузі, її виробничо-економічним потенціалом і рівнем конкурентоспроможності основної продукції.
Питання інноваційної політики досліджувалися рядом учених, серед яких необхідно назвати: Антонюка Л.Л., Гальчинського А.С., Геєця В.М., Жаліло А.Я., Поручника А.М., Савчука В.С., Шумпетера Й. та ін. У їх працях знайшли відображення основні положення інноваційної політики держави. Але в Україні навіть не створено міцного підґрунтя для запровадження основ інноваційного розвитку. Йдеться не про доцільність чи можливість створення системи підтримки технологічних змін, а про концептуальні основи, критерії, інструменти й механізми економічної політики, яка в межах нинішніх фінансових, структурних та інституційних обмежень була б спроможною забезпечити реальне, а не декларативне зростання інвестицій у технологічні зміни та належну мотивацію інноваційного підприємництва.
Метою роботи є дослідження інноваційної політики України в напрямі її фінансування і державного управління.
За даними Державного комітету статистики України, протягом 1995-2003 рр. фінансування наукових і науково-технічних робіт в Україні здійснювалося в основному за рахунок таких джерел: державного бюджету (27,5-39,9 %); власних коштів (1,9-8,6 %); коштів вітчизняних замовників (34,0-39,2 %); іноземних держав (15,6-26,1 %) та інших джерел (5,2-8,8 %).
Обсяг фінансування на зазначені цілі щорічно зростає. У 1995 р. всього виділено 652,0 млн грн., у тому числі за рахунок коштів державного бюджету - 244,9 млн грн. і власних коштів підприємств - 14,6 млн гривень (табл. 1). У 2003р. обсяг фінансування збільшився до 3597,4 млн грн., в тому числі за рахунок коштів державного бюджету - 1070,7 млн грн. і власних коштів підприємств - 228,5 млн гривень.
Аналіз структури джерел фінансування науково-технічних робіт показує наявність тенденції зростання частки іноземного інвестування та зменшення частки бюджетних асигнувань. Так, якщо в 1996 р. за рахунок коштів державного бюджету було профінансовано 39,9 % науково-технічних робіт, коштів вітчизняних замовників - 34,5 %, а 17,0 % - за рахунок коштів іноземних держав, то в 2003 р. зазначені показники відповідно становили 29,8 %, 37,3 %, 24,3 %.
Таблиця 1
Розподіл обсягу фінансування наукових і науково-технічних робіт за джерелами фінансування (у фактичних цінах; млн. грн.)
1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
Всього 652,0 943,6 1318,6 1260,9 1554,1 2046,3 2432,5 2611,7 3597,4
У тому числі:
за рахунок держбюджету 244,9 376,4 466,9 363,0 428,2 614,5 751,6 733,3 1070,7
Частка в загальному обсязі фінансування, % 37,6 39,9 35,4 28,8 27,5 30,0 30,9 28,1 29,8
власних коштів 14,6 18,3 33,2 39,2 62,0 61,3 210,4 146,7 228,5
Частка в загальному обсязі фінансування, % 2,2 1,9 2,5 3,1 4,0 3,0 8,6 5,6 6,4
Коштів замовників:
вітчизняних 233,4 325,6 448,5 494,1 597,6 785,8 789,5 933,6 1342,8
Частка в загальному обсязі фінансування, % 35,8 34,5 34,0 39,2 38,4 38,4 32,4 35,7 37,3
іноземних держав 101,9 160,4 273,8 291,1 359,7 477,1 555,3 683,1 875,1
Частка в загальному обсязі фінансування, % 15,6 17,0 20,8 23,1 23,1 23,3 22,8 26,1 24,3
Інших джерел 57,2 62,9 96,2 73,5 106,6 107,6 125,7 115,0 80,3
Частка в загальному обсязі фінансування, % 8,8 6,7 7,3 5,8 6,8 5,3 5,2 4,4 2,2
Розраховано за матеріалами Державного комітету статистики України (статистичний щорічник України за 2003 рік)
Слід зазначити, що, крім безпосереднього фінансування інноваційних проектів, в Україні в багатьох випадках використовується опосередковане фінансування за рахунок пільгового та іноземного кредитування, пільгового оподаткування. Кошти, що залишаються підприємствам і організаціям, які займаються інноваційною діяльністю є, фактично, коштами державного бюджету, які цільовим призначенням залишаються в розпорядженні зазначених суб'єктів господарської діяльності.
Основні пільги у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності визначені Законами України "Про плату за землю", "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про інноваційну діяльність", "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків". Останній із названих законів поширюється лише на вісім технологічних парків, з яких на сьогодні функціонують і використовують зазначені пільги лише чотири (Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка, Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона, Інститут монокристалів, Вуглемаш). За даними, наданими Кабінетом Міністрів України, технопарки виконують 64 інноваційних і 9 інвестиційних проектів, їхня реалізація передбачає випуск наукомісткої продукції на суму понад 5,5 млрд грн. за 15 років. Поки що з 2000 р. трьома технопарками реалізовано інноваційної продукції на суму понад 296 млн грн. (2000 р. - 10 видів на 0,24 млн грн., 2001р. - 62 види на 104,9 млн грн., 2002 р. - 74 види на 155 млн грн.), у т. ч. експортовано - на 126 млн гривень.
Незважаючи на щорічне збільшення обсягів фінансування інноваційної діяльності в Україні, коштів, що виділяється на зазначені цілі, не вистачає. У результаті цього чисельність зайнятих у науково-технічній сфері за 12 років скоротилася майже втричі. На сьогодні на одного українського дослідника припадає фінансування в обсязі 2,7 тис. дол. США на рік, у той час як у Росії - 8 тис. дол. США, Японії - 142 тис. дол. США, США - 185 тис. дол. США [4, с. 257].
Важливим показником, який характеризує стан фінансування інноваційної діяльності в країні, є його частка у валовому внутрішньому продукті (ВВП). На підставі розрахунків, виконаних за даними Держкомстату України, встановлено, що в Україні щорічно частка фінансування наукових і науково-технічних робіт,як правило, складає 1,1-1,2 % від ВВП. У той же час в економічно розвинених країнах цей показник складає 2,0-2,5 % (табл. 2).
Фінанси підприємств, які можуть бути використані для забезпечення інноваційних процесів, формуються з прибутку та амортизаційних відрахувань. У той же час, економіка України характеризується надзвичайно низькою рентабельністю. Так, за даними Державного комітету статистики, рівень рентабельності промисловості України за підсумками 2003 р. склав лише 3,3 %. При чому рентабельність видобувних галузей вища, ніж обробних. Висока частка збиткових підприємств. А чистий прибуток
Loading...

 
 

Цікаве