WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансовий механізм екологічного регулювання як засіб реалізації концепції сталого розвитку України - Реферат

Фінансовий механізм екологічного регулювання як засіб реалізації концепції сталого розвитку України - Реферат

національних програм сталого розвитку і, природно, не сприяють вирішенню кардинального завдання сучасності - реальному переходу розвитку людства до керованого, життєздатного.
Першим і найбільш розповсюдженим є визначення, подане в доповіді комісії пані Брутланд "Наше спільне майбутнє" (1987): "Стійким є такий розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління, не перешкоджаючи можливостям прийдешніх поколінь задовольняти свої власні потреби" [2]. Проте, відображаючи основний зміст, це визначення надто загальне, саме тому воно постійно доповнюється і уточнюється.
Міжнародний інститут сталого розвитку (ІІСД, Вінніпег, Канада), заснований в 1990 р., дає таке визначення терміна: "Сталий розвиток означає об'єднання єдиного навколишнього природного середовища, економічної ефективності і добробуту народів"[3].
Моїсеєв Н.Н. зазначає: "термін "сталий розвиток" необхідно розуміти як розробку і реалізацію стратегії суспільства, дії якої забезпечують можливість переходу біосфери і суспільства до стану рівноваги"[4]. Дещо інше трактування цього терміна пропонує Коптюг В.А., який зазначає, що "концепція сталого розвитку передбачає досягнення розумної збалансованості соціально-економічного розвитку людства і збереження навколишнього середовища, а також різке скорочення економічного диспаритету між розвиненими країнами і тими, що розвиваються шляхом як технологічного прогресу, так і раціоналізації споживання"[5].
У проекті Концепції сталого розвитку України застосовується таке визначення: "сталий розвиток - це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь"[6]. Таке визначення сталого розвитку, на нашу думку, також є неповним, адже розвиток суспільства не можна звести до розбудови держави, особливо в аспекті майбутніх поколінь, хоча, безперечно, на сучасному етапі розвитку людства держава є важливою інституцією. Зведення завдань реалізації засад сталого розвитку тільки до розбудови держави, як пропонується в концепції, - це шлях до авторитаризму.
Теоретичний аналіз трактувань поняття "сталий розвиток" дозволив прийти до висновку, що найбільш адекватним є визначення В.І. Данилова-Данильяна. На його думку, "сталий розвиток - це такий розвиток, при якому не знищується його природна основа, умови життя, що створюються, не призводять до деградації людини і соціально-деструктивні процеси не розвиваються до масштабів, що загрожують безпеці людства" [7]. Це визначення охоплює всі сфери суспільного життя, всі загрози існуванню цивілізації і спрямоване на попередження небезпеки виживання суспільства.
Попри всі розбіжності у трактуванні поняття сталого розвитку, які сьогодні мають місце, існує певне загальне усвідомлення обов'язковості трьох імперативів: екологічного, соціального і економічного. Зупинимось більш детально на екологічному імперативі і зазначимо, що Н.Н. Моїсеєв його визначив як "сукупність обмежень в активній діяльності людей, порушення яких вже в найближче десятиліття може обернутися для людства самими катастрофічними проблемами"[8, c. 77].
У контексті проблеми, яка досліджується, важливо розглянути поняття "слабкої" та "сильної" сталості для більш детального аналізу сталого розвитку. Розуміння "сильної" сталості базується на стабілізації або зменшенні масштабів енергоспоживання, пріоритеті прямого централізованого регулювання, жорсткому обмеженні споживання та ін. Що ж до поняття "слабкої" сталості, то її основою виступає модифіковане економічне зростання з урахуванням екологічних показників, широке використання еколого-економічних інструментів (податків, зборів тощо), зміна споживчої поведінки та ін. Не важко помітити, що за всіх відмінностей обидва поняття протистоять техногенній концепції розвитку, заснованій на необмеженому розвитку вільного ринку та орієнтованій на безумовне економічне зростання, нещадну експлуатацію природних ресурсів, максимізацію споживання тощо [9, c. 53]. Уже з наведеного концепція сталого розвитку постає як багатогранне явище, кожна з наведених його характеристик відображає окремі аспекти і заслуговує на пізнання. Водночас, якщо спробувати з'ясувати його глибинні властивості, важливого значення набуває теза: "якщо людство спробує загальмувати споживання (енергії), то, йдучи всупереч законів еволюції, загине… Життя і соціум на Землі з'явилися в ході закономірної еволюції у бік інтенсифікації метаболізмів і круговоротів" [10, с. 98]. Поділяючи цю думку значимість "сильної" сталості не можна визнати прийнятною. Вирішального значення набувають характеристики "слабкої сталості", що передбачає екологізацію економіки та економічного розвитку через широке використання податкових механізмів.
Забезпечення темпів економічного розвитку тягне за собою збільшення масштабів енергоспоживання, адже "споживання енергії здійснюється в ході господарської діяльності суспільства, кінцевим результатом якої є створення ВВП", тобто існує прямий зв'язок між споживанням енергії ВВП [11].
Таким чином, надзвичайно важливими є заходи державної політики, що сприяють економічному зростанню при одночасному зниженні навантаження на навколишнє природне середовище. Для цього методологічно важливим є обмеження позиції вирішення проблем власне природних ресурсів саме на перших етапах природно-продуктового ланцюжка, боротьби із забрудненням навколишнього середовища як наслідку економічного розвитку і переходу до такої, коли необхідно досліджувати все народне господарство з позицій екологізації економічного розвитку, зниження навантаження на навколишнє природне середовище. Реальна екологізація економічного розвитку, перехід від техногенного типу розвитку до стійкого дозволить зекономити і вивільнити з виробничого процесу велику кількість природних ресурсів, зменшити забруднення і відходи при збільшенні кінцевих результатів (темпів росту ВВП).
У цьому контексті особливого значення набуває розробка фінансового механізму екологічного регулювання, призначення якого полягає в регулюванні діяльності суб'єктів ринку в напрямі зменшення негативного антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище через такі фінансові інструменти, які б надавали переваги прогресивним технологіям перед відсталими та шкідливими для зниження екологічного ризику, визначити такі інструменти, які бспонукали підприємства працювати в межах раціонального використання природних ресурсів, а також формувати джерела фінансування природоохоронних заходів.
Аналіз попередніх досліджень, проведених у межах тематики економіки природокористування, показує, що в них не приділяється достатня увага визначенню фінансового механізму екологічного регулювання. У нормативно-правових актах зустрічається лише економічний механізм природокористування та природоохоронної діяльності, який визначається як комплекс економічних заходів, що забезпечують охорону навколишнього середовища і раціональне природокористування [12]. Окремі автори виділяють еколого-економічний механізм природокористування [13] і економічний механізм реалізації екологічної політики [14]. Веклич О.О. виділяє фінансово-кредитний механізм регулювання природокористування як структурну частину економічного механізму екологічного регулювання, який вона ототожнює з економічним механізмом природокористування та природоохоронної діяльності [15, c. 13-14]. У роботі Кашенко О.Л. [16, с. 80] вживається термін фінансовий механізм забезпечення екологічного розвитку, проте не наводиться його визначення.
Визначення фінансового механізму природокористування та природоохоронної діяльності не відповідає механізму
Loading...

 
 

Цікаве