WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Управління фінансами неприбуткових організацій - Реферат

Управління фінансами неприбуткових організацій - Реферат

пасивних доходів НПО.
Призупинення на 2004 бюджетний рік п. 50 ст. 80 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" надання пільг донорам неприбуткових організацій, закріплених п. 5.2.2 Закону № 349-ІV, в умовах обрання значною кількістю підприємств спрощеної системи оподаткування втрачає своє практичне значення. Так само й призупинення положеннями п. 51 ст. 80 Закону про держбюджет на 2004 рік дії п. 7.11.13 Закону № 349-ІV щодо включення до основної діяльності неприбуткових організацій продажу ними товарів, послуг, які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких створено такі неприбуткові організації, не має значного впливу на звуження їхньої діяльності.
Заохочення додаткового фінансування неприбуткових організацій закладено і у Законі України "Про податок на доходи фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889, що передбачає за певних умов право на податковий кредит для фізичних осіб, які здійснюють пожертви і добровільні внески на користь будь-якого НПО.
Безпосередній вплив членів неприбуткових організацій на прийняття рішень органами місцевої влади, у тому числі й фінансового характеру, врегульовано Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160. Цим законом ґарантовано інформування НПО про розгляд їх пропозицій державними органами. Таким чином, принципово новим для українських НПО став відхід від безконтрольного лобіювання своїх вимог до законодавчого оформлення цієї процедури.
Статтею 1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" № 1490 в редакції від 06.01.2004 закріплено право НПО на безперешкодну участь у відповідних процедурах на національному та місцевому рівнях, особливо в межах програм економічного та соціального розвитку. Додаткові інструменти фінансування НПО закріплено і у Законі України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 № 966-ІV.
Опосередкований вплив на залучення фінансових ресурсів для неприбуткових установ та організацій справляє нова редакція Закону України "Про рекламу" від 10.07.2003, в якій передбачено введення так званої соціальної реклами у всіх засобах масової інформації, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів (п'ять відсотків загальної площі або ефірного часу для реклами).
Прагматичне ставлення до законодавчих змін, які викликають неоднозначну оцінку лідерів та учасників неприбуткових організацій, дозволяє дійти висновку щодо правомірності обраного шляху реформування в умовах високої корумпованості та економічної злочинності в країні. Проте необхідно наголосити на тому, що згадані аспекти податкової політики мають побіжне значення та не вирішують питання статусу НПО як важливого чинника громадянського суспільства та не сприяють виробленню чіткого механізму фінансування цих організацій.
Вироблення ефективного механізму управління ресурсами неприбуткових організацій вимагає насамперед звернення до аналізу складових їх фінансової бази.
Вітчизняні дослідники (М.Ф. Шевченко, В.А. Головенько, Ю.М.Галустян, О.А. Ганюков, С.В. Зелінський, Н.М. Комарова, О.О. Яременко, М.Д. Міщенко) виділяють п'ять основних джерел фінансування неприбуткових установ та організацій, що обумовлюється особливостями національної системи оподаткування, обраної стратегії реформування законодавчого поля щодо діяльності НПО та напрямами стимулювання благодійної діяльності.
1. Державна допомога. Вплив держави на розподіл національного продукту може відбуватися шляхом централізації доходів і подальшого їх перерозподілу між суб'єктами економічних відносин (у випадку НПО - це надходження у вигляді контрактів і ґрантів) і шляхом стимулювання взаємовідносин донорів і реципієнтів благодійної допомоги. Проведення державних програм на конкурсній основі сприятиме формуванню в Україні загальносвітової тенденції виведення частини державного майна та обов'язків з-під компетенції винятково держави. Так, головним джерелом фінансування витрат НПО у Франції та Німеччині є уряд. При цьому найбільша частина витрат НПО у розвинених країнах йде на освіту і науку. В Японії це 40 % усіх витрат некомерційних організацій, в Англії - 43 %, у Німеччині мінімум - 12 %. Соціальні послуги західних країн та США становлять майже 20 % витрат НПО (від 10 % у США до 30 % у Франції). Витрати на мистецтво, культуру і відпочинок у цих країнах коливаються у межах від 3 до 60 %. При цьому спостерігається тенденція великих витрат на культуру в постсоціалістичних країнах. Якщо в США ці витрати складають 3,2 %, Франції - 18 %, Англії - 21 %, то в Угорщині - 57 % [5, С. 17].
В Україні практика договірного співробітництва держави та неприбуткових організацій практично відсутня. Допомога з боку влади надається лише обраним організаціям, та у своєму виборі владні структури радше за все керуються власними пріоритетами.
2. Пожертви приватного бізнесу. В Україні на відміну від країн Західної Європи не можна говорити про сформованість "ринку спонсорів". Спонсорська допомога носить одноразовий або хвилеподібний характер та об'єктивована пропагандистським або політичним змістом. У багатьох західних країнах основна частина ресурсів неприбуткових організацій надходить від донорів у вигляді грошей, подарунків, обладнання, цінних паперів і прав власності на нерухоме майно. Бізнесові структури, які займаються благодійністю, набувають права на отримання пільг з оподаткування. Механізм оподаткування доходів донорів у США в цьому випадку заключається у зменшенні бази оподаткування на суму, перераховану неприбутковій організації. З огляду на диференційованість ставки оподаткування доходів юридичних осіб, такий підхід є взаємовигідним для благодійників і набувачів благодійної допомоги. Слід зазначити, що поріг зменшення валового доходу комерційних структур США складає 10 %, тоді як в Україні законодавчо закріплена межа, встановлена на рівні 5 %оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду (дія п. 5.2.2 Закону про прибуток, який встановлює таке обмеження, призупинена на 2004 бюджетний рік).
Аналіз оподаткування прибутку донорів та НПО постсоціалістичних країн не виявив будь-якої закономірності у цьому питанні. Так, у Польщі наголос у процесі організації взаємодії донорів та НПО робиться на звільненні від оподаткування для останніх. Суттєві податкові пільги встановлено як для асоціацій, так і для фундацій, що є двома юридичними формами неприбуткових організацій в Польщі. Закон про ПДВ у Хорватії не дає права на будь-які пільги чи зменшення ставки податку для НПО. В Естонії податкові знижки торкаються лише доходів донорів-фізичних осіб, направлених на внески до НПО та націлених на досягнення суспільного добробуту. Угорське законодавство є чи не найбільш прогресивним щодо оподаткування діяльності НПО - їм надається багато пільг в оподаткуванні. У Словаччині донорам - юридичним особам - дозволено зменшувати (не більш як на 2 %) базу оподаткування на суму внесків до НПО, якщо ці внески не менші за 2 тис. словацьких крон [1, С. 23].
3. Приватні пожертви. В Україні частка благодійних пожертв фізичних осіб у благодійній діяльності є досить незначною. Серед основних причин такого становища виділяють низький рівень добробуту населення та недовіру до організацій, які займаються збиранням коштів. Зазначимо, що українське законодавство не можна вважати стимулюючим щодо благодійності фізичних осіб. Щодо благодійних внесків фізичних осіб діють значні обмеження, встановлені у межах 4 % задекларованого сукупного оподатковуваного доходу за звітний рік та стосуються лише коштів і не поширюються на ТМЦ. Згадана норма зовсім не поширюється на приватних підприємців, оскільки вони включають перераховані суми до складу своїх витрат на підставі п. 5.2.2 Закону про прибуток, а отже, значний прошарок суб'єктів економічної інфраструктури взагалі "звільнено" від благодійності.
На відміну від українського американське та західноєвропейське законодавства встановлюють значно вищий рівень обмеження до сум таких внесків фізичних осіб, наприклад, у межах 50 % суми валового доходу впродовж одного податкового року у США, 20-30 % - в Іспанії.
4. Іноземне
Loading...

 
 

Цікаве