WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Сутність та специфіка діяльності інвестиційних банків у сучасних умовах і потенціал їх створення в Україні - Реферат

Сутність та специфіка діяльності інвестиційних банків у сучасних умовах і потенціал їх створення в Україні - Реферат

підписка, яка насправді є закритою, оскільки покупці емісій наперед відомі. Інша проблема - неповні емісії. При проведенні відкритої підписки існує ризик того, що підприємство не зможе продати 60 % свого випуску і він буде визнаний як той, що не відбувся. Крім цього, потрібні великі гроші на рекламу, які можуть бути і невиправданими.
Аналітики українського фондового ринку констатують, що в Україні практично відсутнє розуміння потенційних вигод механізму первинного розміщення цінних паперів.
Як відомо, інвестування пов'язане з довгостроковими кредитами. Частка таких кредитів у портфелях комерційних банків порівняно з 2001 р. збільшилась з 15,4 % до 20,5 %. Однак більшість банків не може надати інвестиційний кредит на строк 3-5 років самостійно, тобто без участі інших фінансових інститутів, що пов'язано з ризикованістю довгострокових вкладень і обмеженістю ресурсної бази банків. Якщо на Заході реалізація проекту ніколи не відбувається без участі страхових компаній, то в Україні такі послуги не надає практично ніхто.
Аналіз фінансових інвестицій, здійснених банками свідчить про те, що вони є недостатньо диверсифікованими за напрямами і незначні за обсягами. І хоча у 2001 році комерційні банки здійснили фінансові інвестиції на суму 4,198 млрд. грн., тим самим вдвічі збільшивши свої портфелі, їх частка в сумарних активах становить лише 8,7 %. Сьогодні ринок цінних паперів в Україні зобов'язаний увагою до себе лише з боку системних банків (див. таб. 2). Так, "Аваль" збільшив свої вкладення у цінні папери з 109,38 млн. грн. у 2000 р. до 1,9 млрд. грн. (тобто фактично у 17 разів), "Приватбанк" збільшив свої вкладення втроє - до 1,6 млрд., "Укрсоцбанк" має портфель на суму близько 580 млн. грн. У всіх інших банківських закладів (окрім "Ощадбанку" і ПІБу) портфелі не перевищують 100 млн. грн., хоча більшість з них збільшили свої вкладення у фінансові інструменти у декілька разів.
Таблиця 2
Найбільші торговці цінними паперами серед банків у ПФТС у 2001 р.*
*Джерело: Бизнес. - 2002. - № 4. - 28 января. - С. 23.
Питання стосовно віднесення цінного паперу до портфеля банку регламентується двома нормативними документами НБУ: Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України та Положенням про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій із цінними паперами8.
Згідно з п. 3.1. Інструкції вкладення банку у цінні папери можна віднести до одного з чотирьох портфелів: цінних паперів на продаж; цінних паперів на інвестиції; пайової участі (вкладень в асоційовані компанії); вкладення у дочірні компанії.
Але, на жаль, більшість паперів купувалася на продаж, а не з метою інвестування. Особливо це стосується веселів і облігацій внутрішньої державної позики. Розмір портфеля зазначених паперів "на продаж" майже у два рази перевищує - "на інвестиції".
Що стосується акцій, то структура портфелів за паперами з нефіксованими доходом майже не змінилася. Банки в основному надають перевагу акціям підприємств енергетики та суміжних галузей. Загальний обсяг акцій "на інвестиції" становить лише 414 млн. грн. (10 % загального розміру портфеля цінних паперів). Це викликано наступними причинами:
1. Повільні темпи приватизації та непрозорі механізми її проведення в Україні. У цьому випадку можна говорити мову швидше про спекулятивні угоди, ніж про довгострокові вкладення.
2. Невисокі виплати дивідендів, оскільки більшість українських підприємств займається реінвестуванням.
Вексель втратив свою колишню привабливість, яка полягала у можливості проведення взаємозаліку. За даними НБУ, обсяг векселів у портфелях комерційних банків за 2001 р. знизився на 26 % до 632 млн. грн. Істотним недоліком векселя є складність отримання рефінансування у НБУ. Процес отримання кредиту під векселі підприємств є надзвичайно затягнутим. Нерідко позитивне рішення про надання кредиту НБУ приймається через два тижні, а рефінансування вимагає отримання кредиту на невеликий період із метою підтримання поточної ліквідності, і зрозуміло, що за 14 днів потреба у кредиті може просто зникнути. Ще одними недоліком векселя є те, що крім обліку у банку, який його прийняв, потрібно ще авалювати його в іншій банківській установі. У цих умовах сподіватися на збільшення вкладень банків у вексель не доводиться, хоча деякі банки активно працюють із цими цінними паперами (наприклад, Промислово-інвестиційний банк).
За підсумками 2001 р., найбільші угоди були укладені банками з облігаціями державної позики, які вперше після 1998 р. стали цікавим об'єктом для вкладання коштів. Багато великих банків відчували надлишкову ліквідність, а іншої альтернативи на ринку цінних паперів, крім придбання облігацій держави, не було (у деяких банках портфель цінних паперів складається на 80 % з таких облігацій). У 2002 р. передбачається, що ці інструменти ринку цінних паперів стануть найбільш популярними у банків.
Сьогодні в обігу знаходяться державні папери, випущені з 1998 до 2001 рр. згідно з рішенням Кабінету Міністрів; постановами КМУ "Про випуск конверсійних облігацій внутрішньої державної позики 1998 року" від 25 серпня 1998 р. № 1343 і "Про другий випуск конверсійних облігацій внутрішньої державної позики 1998 року" від 10 вересня 1998 р. № 1416. Власники обох випусків КОВДП - комерційні банки, а в обігу знаходяться цінні папери приблизно на суму в 250 млн. грн. У 2000 р. вийшла постанова КМУ "Про випуск процентних облігацій внутрішньої державної позики 2000 року" від 22 вересня № 1455, відповідно до якої власником ПОВДП став НБУ, а їх обсяг становив 9,3 млрд. грн. І, нарешті, 31 січня 2001 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів України "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики" № 80.
Саме на основі останнього рішення КМУ останнім часом Міністерство фінансів продовжує емісію короткострокових і середньострокових паперів (КДО і СДО), завдяки цьому у бюджет було залучено менше 1,2 млрд. грн., причому ставки дохідності на первинному ринку ОВДП встановились на рівні 13,0-14,5 % річних (у 2000 році ставки коливалися у межах 16,5-25 %). Власниками цих паперів стають Пенсійний фонд,який викупив 70 % ОВДП на первинному ринку, комерційні банки з часткою у 20 % і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, якому дісталося 10 %.
Відносно новим інструментом для ринку цінних паперів у 2001 р. стали корпоративні облігації, які випускали і підприємства, і банки. У роботі з такими облігаціями потрібно мати чітке уявлення про фінансовий стан емітента, а в умовах України це не завжди можливо. Крім цього, їх емісія є дорогим способом залучення ресурсів, починаючи з витрат щодо випуску і закінчуючи проблемами щодо їх розміщення. Знайти покупця на облігації вкрай важко внаслідок низької ліквідності фондового ринку.
Не зважаючи на це, деякі банки знайшли свою нішу на ринку цінних паперів і займаються розміщенням облігацій клієнтів, наприклад, "Кредитпромбанк", "Альфа-Банк", "Титан" і "Форум".
Таким чином, українські банки поступово починають виконувати традиційні операції інвестиційних банків - продаж цінних паперів на вторинному ринку та андеррайтинг. Потрібно сподіватися, що подальше формування інвестиційних програм для розвитку української економіки призведе до появи і посилення ролі інвестиційних банків, визначить модель їх поведінки на ринку цінних паперів.
Loading...

 
 

Цікаве