WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Проблеми фінансування освітньої системи України - Реферат

Проблеми фінансування освітньої системи України - Реферат

[1 1]. Крім вартості навчання, студенти (їх батьки) оплачують харчування, проживання в гуртожитку, за власні кошти купують підручники, письмове приладдя тощо.
Таким чином, проблема полягає не в платній освіті та її поширенні, а в ступені відповідності середньої вартості освітніх послуг середній заробітній платі громадян. У ситуації, що склалася в Україні, платна освіта дітей ізмалозабезпечених сімей повинна супроводжуватися одночасним впровадженням кредитування, практики надання грантів та інших форм підтримки щодо отримання вищої освіти зазначеної групи молоді. Однак цього не сталося. Впровадження з 1999/2000 навчального року кредитування освіти в обсязі 5 млн грн. не має ніякого суттєвого впливу на ситуацію. Так, у 2000/2001 навчальному році кредити отримали 2 000 студентів - приблизно 1/100 частка прийнятих на денну форму навчання [1 2]. Як свідчать цифри, практика надання грантів не досить поширена.
У 2002/2003 навчальному році ситуація не зазнає кардинальних змін: дещо збільшено освітнє кредитування, але водночас відбувається подальше розширення платного навчання в системі вищої освіти.
Отже, внаслідок низького рівня доходів населення та неспроможності держави адекватно відреагувати на зростання в суспільстві диспропорцій між освітніми потребами та фінансовими можливостями громадян в Україні поступово зміцнюється тенденція обмеження доступності вищої освіти не лише в недержавних, але й у державних вищих навчальних закладах. Найбільше ці тенденції позначаються на двох соціальних групах: сільській молоді та молоді з малозабезпечених сімей.
Для визначення ставлення населення до проблем української освіти соціологічною службою Центру імені Разумкова в 2002 році було проведено соціологічне дослідження. Висновки громадян щодо змін у системі освіти в Україні за роки незалежності невтішні. Більше половини опитаних (54,7 %) переконані, що за цей час система освіти погіршилася, і лише кожен дев'ятий (11,1 %) - що покращилася [1 3].
Викликає занепокоєння ситуація із забезпеченням реалізації права громадян України на якісну освіту, на рівний доступ до національної культурної спадщини, надбань людства. Все більш помітними стають зростання соціальної та територіальної нерівності в цій сфері, розшарування населення за ознакою доступу до освіти, що спричиняє соціальну нестабільність українського суспільства.
Переважну частку (70,8 %) загальної кількості вузів вищих рівнів акредитації в Україні становлять державні (225 одиниць). У складі державних вузів: 57 академій, 106 університетів, 60 інститутів, дві консерваторії. У державних вузах навчаються 1402,1 тисяч студентів, або 90,6 % від загальної кількості студентів. Підпорядкування державних вузів є децентралізованим. Міністерству освіти і науки України підпорядковані лише 115 (51 %) вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації.
Кількість вузів недержавної форми власності становить 93 одиниці, що складає 29,2 % загальної кількості. Серед недержавних вузів - п'ять академій, вісім університетів, 80 інститутів; у них навчаються 145,9 тисяч студентів, або 9,4 % від загальної кількості студентів вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації. В Україні досить велика кількість університетів, що перевищує показники окремих розвинених держав з усталеною системою вищої освіти. Так, у Франції нараховується 83 університети; в Канаді - 96 [1 4]. У Польщі при приблизно такій же, як і в Україні, кількості вузів, є лише 15 університетів [1 5].
Підготовка фахівців закладами освіти здійснюється не тільки за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів фізичних та юридичних осіб, а й за рахунок місцевих бюджетів, а також коштів відповідних галузей. Наприклад, Міністерство освіти і науки України при загальній чисельності контингенту студентів вищих навчальних закладів 1291,2 тисяч (за даними Держкомстатистики України за 2001 рік) здійснює фінансування за такими джерелами (структура фінансування показана на рис. 1):
Рис. 1. Структура контингенту студентів системи Міністерства освіти і науки України за джерелами фінансування у 2001 році
Отже, в Україні поступово зміцнюється тенденція збільшення кількості студентів, які навчаються в державних вузах за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Головною причиною цього є низький рівень доходів населення та неспроможності держави адекватно відреагувати на зростання в суспільстві диспропорції між освітніми потребами та фінансовими можливостями громадян.
Запобігти розвитку несприятливих тенденцій можна лише реальною зміною пріоритетів державної політики - стосовно освіти загалом і її базових ступенів зокрема. Якщо протягом наступних п'яти років не вдасться відійти від принципу "залишкового" фінансування національної освіти, то Україна може втратити наявний освітній потенціал і надовго опиниться на узбіччі розвитку світової спільноти.
Крім того, в Україні не створена прозора система розподілу та використання коштів на фінансування сфери освіти. Вибірковими контрольно-ревізійними, контрольно-аналітичними та експертними заходами, проведеними Рахунковою палатою, встановлено, що 11 вищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації від діяльності, що здійснюється поза рахунками Держказначейства, у 2001 році отримано доходів на суму 119 538,0 тис. грн., проведено касових видатків - 101 601,0 тис. гривень.
При цьому, із зазначених сум, порушуючи п. 13 Інструкції про порядок складання за 2001 рік річних фінансових звітів установами та організаціями, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів, затвердженої наказом Державного казначейства України від 27.12.2001 № 225, не враховано Міністерством освіти і науки України і не увійшло до зведеного звіту (форма № 4-1) міністерства за 2001 рік по спеціальному фонду бюджету з доходів 13 769,0 тис. грн., касових видатків - у сумі 12 905,0 тис. гривень.
Матеріали перевірок Рахункової палати свідчать про те, що окремі види суспільних послуг, що надаються вищими закладами освіти як бюджетними установами, можуть ефективніше надаватися саме на ринкових засадах, без державного втручання у весь процес їх фінансування. Існує стабільний попит юридичних і фізичних осіб на платні послуги, а їх замовники готові за них заплатити власні кошти. Проте на сьогодні надання бюджетними закладами освіти платних послуг, по суті, не створює їм додаткових "дивідендів" та ніяк не закріплює їх самостійність, оскільки ці заклади зобов'язані чітко виконувати норми бюджетного законодавства, бо у протилежному випадку це буде бюджетним правопорушенням.
Окремо потрібно зупинитися на протиріччях нормативно-правових актів, які регулюють фінансове
Loading...

 
 

Цікаве