WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Основні теоретичні положення формування місцевих бюджетів та їх практична реалізація в умовах трансформаційної економіки - Реферат

Основні теоретичні положення формування місцевих бюджетів та їх практична реалізація в умовах трансформаційної економіки - Реферат

фактичного виконання - за підсумками 2001 р. частина місцевих бюджетів у ВВП на два відсотки перевищила запланований показник (по прибутках 9 і 11 %, і по витратах - 10 і 12 % відповідно) [7, 8]. Водночас ознайомлення з поданими на рис. 2 даними, переконливо засвідчує тенденцію поступового зменшення частини прибутків місцевих бюджетів ВВП до 2000 року включно і деякий ріст за рахунок міжбюджетних трансфертів у 2001, 2002 роках.
Рис. 2. Доходи місцевих бюджетів у відсотках до ВВП
Витрати місцевих бюджетів щодо валового внутрішнього продукту також мають тенденцію до скорочення з 19 % у 1994 р. до 8 % у 2000 р. Після 2000 року спостерігалося деяке підвищення частки місцевих бюджетів у ВВП.
Головна роль у процесах фінансового забезпечення самоврядування відводиться великим адміністративним утворенням - Автономній Республіці Крим, областям, містам Київу і Севастополю. За фінансовим потенціалом території України можна класифікувати:
- ті, що забезпечують власні витрати і є "донорами" державного бюджету;
- ті, що мають невеличку дотаційну залежність;
- ті, що постійно одержують прямі дотації на покриття витрат із державного бюджету.
Для класифікації використовуємо такий показник, як коефіцієнт дотаційної залежності бюджету території, що обчислюється за формулою:
,
де - коефіцієнт дотаційної залежності;
СДР - сума дотацій, одержуваних регіоном;
ЗВ - загальні витрати (бюджет регіону).
До першої групи класифікації відносяться фінансово потужні регіони, із коефіцієнтом дотаційної залежності в інтервалі від 0 до 0,01. Це насамперед м. Київ, обсяг вилучень із бюджету міста складає близько 65 % усіх прибутків (8). Також до "фінансово незалежних" регіонів належать території з потужним промисловим потенціалом, що є потенційними донорами державного бюджету - Дніпропетровська, Донецька, Одеська, Харківська, Полтавська, Запорізька області.
До другої групи благополучних регіонів, де коефіцієнт дотаційної залежності невисокий ( 0,1) для покриття витрат місцевим бюджетам Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Рівнської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областям.
Традиційно в Україні прибутки місцевих бюджетів розділяються на основні групи: власні, закріплені і регульовані. Власні прибутки - це ті, що ставляться до ведення місцевої влади і можуть регулюватися нею (13). Насамперед - це місцеві податки і збори, податки з прибутку підприємств, прибутки від оренди майна, прибутки від місцевих лотерей, прибутки від комунальної власності тощо. Закріплені прибутки - це ті загальнодержавні податки, що у вигляді фіксованого відсотка на постійній або довгостроковій основі закріплені законом за відповідним місцевим бюджетом (стаття 65,66 БК). Регульовані прибутки - це прибутки, що із метою фінансового вирівнювання і збалансування місцевих бюджетів надходять до них у вигляді відсоткових відрахувань від деяких загальнонаціональних податків, зборів, платежів, а також це засоби, що надходять у місцевий бюджет від державного бюджету або місцевого бюджету вищого рівня у виді дотацій, субсидій і субвенцій.
Роздивимося формульний підхід розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів.
Обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету в бюджет АР Крим, обласні бюджети, бюджети м. Києва і Севастополя, республіканських міст АР Крим, обласні міста України й інші бюджети, а також обсяг засобів, що передаються з місцевих бюджетів у державний, розраховуються за формулою (1):
, (1)
де Т - обсяг трансферта;
V - розрахунковий показник обсягу витрат;
D - розрахунковий обсяг прибутків, закріплених за місцевим бюджетом;
- коефіцієнт вирівнювання.
Попередній прогнозований обсяг прибутків, закріплених за місцевим бюджетом, розраховується з використанням прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий бюджетний період і індексу відносної платоспроможності адміністративно-територіальної одиниці:
, (2)
Dp - прогнозований розрахунковий обсяг прибутків, закріплених за місцевим бюджетом;
N1, N2, N3 - чисельність населення адміністративно-територіальної одиниці на 1 січня відповідного базисного року;
M1, M2, M3 - чисельність населення України на 1 січня відповідного базисного року;
D? - прогнозований обсяг прибутків, закріплених за всіма місцевими бюджетами України;
К - індекс відносної платоспроможності адміністративно-територіальної одиниці, що розраховується за формулою:
, (3)
де Li - сума пільг, наданих місцевими органами влади на податки і збори, що включені в обсяг прибутків, закріплених за місцевим бюджетом у відповідний базисний період;
L?i - сума пільг, наданих усіма місцевими органами влади України на податки і збори, включені в обсяг прибутків, закріплених за місцевим бюджетом у відповідний базисний період.
Для розрахунку індексу відносної платоспроможності адміністративно-територіальної одиниці використовується усереднене відношення податкових надходжень, що можуть бути зібрані на даній території з розрахунку на одну людину, до аналогічного показника для всієї України.
Таблица 1
Таблиця для визначення коефіцієнта вирівнювання
У формулі (1) використовується коефіцієнт вирівнювання, що визначається на основі даного місцевого усереднених значеньтемпів росту потенційних прибутків бюджету (середньогеометричне значення) по таблиці 1.
Роздивимося стимулюючий ефект, закладений у викладеному підході. Почнемо з регіонів- донорів, тобто з тих місцевих бюджетів, які перераховують частину засобів у державний бюджет. Слід зазначити, що в міру збільшення темпів росту закріплених за місцевих бюджетом прибутків частка відрахувань у державний бюджет зменшується, але тільки до 60 % від очікуваного перевищення прибутків над витратами, тобто велика частина перевиконання в будь-якому випадку іде в Держбюджет. Цей ефект ще більш дестимулює. Припустимо район-одержувач допомоги (реципієнт), мобілізувавши внутрішні фінансові ресурси, істотно збільшив надходження в місцевий бюджет (на 100 %), при цьому він одержить тільки 60 % від розміру різниці, необхідної для покриття місцевих витрат. У цей же час інший район, не прикладаючи ніяких зусиль для збільшення прибутківмісцевого бюджету (0 % росту), отримає 90 % різниці витрат і прибутків. Потрібний негайний перегляд відповідних положень Бюджетного кодексу і формульного підходу. Можливо декілька варіантів розрахунків дотацій вирівнювання. У такій главі нами буде викладено підхід на основі теорії максимина (maxmin) [11], джерелом фінансування якого на довгостроковій основі могла б служити фіксована частка Державного бюджету України.
На основі викладеного формульного підходу можна побачити, що тенденції фінансування місцевих бюджетів за останній час в Україні свідчать про зростання частини дотацій у регіональних бюджетах. Так, за запланованими на 2001 рік показниками і результатами фактичного виконання місцевих бюджетів на 1 січня 2002 р. тільки бюджет м. Києва з 27 регіональних місцевих бюджетів не одержував дотацій.
Відбувається значне зростання дотаційної до місцевих бюджетів: обсяг трансфертів із державного бюджету в 2000 р. складає 36 % загального фонду витрат
Loading...

 
 

Цікаве