WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Обґрунтування інноваційно-ресурсного підходу до трактування категорії капіталу - Реферат

Обґрунтування інноваційно-ресурсного підходу до трактування категорії капіталу - Реферат

обох стадіях - це один і той же капітал, або це ті ж куплені засоби, що включені у процес виробництва. Але товарний капітал нібито вже повинен відрізнятися. А, по суті, він - також одна й та ж вартість, з авансованим (грошовим, виробничим), виходячи з затрат (одні й ті ж затрати), тобто за формою вартість - однакова, наскрізна.
Нова (зокрема й додаткова) вартість у грошовій формі отримується лише після вигідного збуту виготовленої продукції (вигідного перепродажу "авансованих витрат"). Якщо продукція продана за цінами, нижчими затратної вартості, то реалізованої доданої вартості не буде, в результаті цього капітал повинен зменшуватися.
Інша справа, доходи, а точніше виручка, отримані від реалізованої продукції, якщо розглядати їх відносно грошового чи виробничого капіталу. Саме в доходах, а точніше - виручці, містяться отримана додаткова вартість, але не товарна вартість, як її слід би називати, за економічною (і марксистською) теорією. Вона є джерело отримання додаткового капіталу для підтримки і розширення виробництва.
Тому говорити про отримання чи створення додаткової вартості на виробничій стадії не коректно. Реально у виробництві йде процес перетворення одних фізичних тіл (енергії, полів тощо) у інші. Тому необхідно говорити про перетворену у виробництві вартість, тобто надання створюваній вартості відносно початкових якісних змін - новотворень (у натуральному вигляді - перетворення руди в прокат; електронних, електричних деталей та механічних конструкцій - у радіоапаратуру; тканин - в одяг). Таке перетворення дає можливість після збуту продукції на ринку отримати додаткову вартість. Але її можна і не отримати або взагалі не реалізувати виготовлену продукцію і втратити навіть початкові вартості, а також затрати живої праці. Для умов ринкової економіки втрати - не виняток.
Стосовно формули кругообігу капіталу (чи й кругообігу виробничих фондів), назвемо ще один недолік. Вона відбиває рух всього капіталу. Але ж у процесі виробництва структурні елементи капіталу по-різному беруть участь у виготовлені продукції.
Якщо частина оборотного капіталу, що включена в запаси сировини і матеріалів, повністю витрачається у процесі виготовлення продукції, то вкладення в основний капітал беруть участь у виробничих процесах протягом певних років. Інша справа - потік грошових коштів. Реально цикл руху грошових коштів показано на рис. 1.
Рис. 1. Стадії руху грошових коштів
Операційний цикл включає період, протягом якого фінансові ресурси знаходяться у виробничих запасах і дебіторській заборгованості. Фінансовий цикл включає період, протягом якого гроші відвернуті з обігу. Фінансовий цикл менший за операційний на середній час обігу кредиторської заборгованості, оскільки підприємство сплачує постачальникам з часовим лагом.
Відмінними від витрат на засоби виробництва є витрати на оплату праці.
Деякі економісти стверджують, що нібито підприємець (роботодавець) як наймач купує працю. На наш погляд, наймач не купує ні працю, ні робочу силу (це атрибути людини), а надає найманцю умови для праці (приміщення, засоби виробництва, час роботи, організовує обслуговування його праці), сам працює, разом з ним створює продукцію, тобто використовує результати своєї праці та праці робочої сили, отримані разом (роботодавцем - наймачем і найманцем), наприклад, продає на ринку продукцію за ціною, взаємно погодженою з покупцем, бо при прийомі найманця на роботу укладається угода, якою обумовлюються умови найму, зокрема з оплати праці (фактично узагальнено - результатів і оцінки роботи працівника). Таке положення властиве всякій формації (капіталістичний, де власник - капіталіст, чи колективний, соціалістичній - власник-держава). Коли ж умови угоди (а не "ціна" товару робоча сила) перестають задовольняти одну або дві сторони, тоді вона розривається. За такою ж угодою, до речі, власник підприємства займає посаду на підприємстві, своєму чи чужому.
"Зміст (а не ціна) угоди" як погодженого з наймачем "очікуваного результату праці" кожного найманця визначається його професійною здатністю і потребою як людини у поповненні життєвих засобів, що необхідні для відновлення своєї працездатності, як показника робочої сили (а не "робочої сили", як це вважається), витрат на сім'ю, на домашнє господарство, накопичень у життєві засоби, вкладень у підприємницьку діяльність, для здійснення обов'язкових платежів, навчання, проведення благодійних актів тощо.
Оскільки в умовах найму підприємство чи підприємець-роботодавець (приватний чи колективний) надає працівникові у тимчасове користування свої засоби, то й частину результатів праці найманця забирає "собі" й використовує за своїм планом. Це стосується приватного власника, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства, корпорації, держави тощо.
В умовах найманої праці, по суті, має місце взаємодомовлений та взаємовигідний взаємообумовлений обмін: з боку роботодавця надання найманому працівнику в користування засобів виробництва; з боку працівника - використання цих засобів для участі у створенні продукту виробництва; розподіл створеного продукту між роботодавцем-підпри-ємством чи підприємцем і працівниками-носіями праці та отримання своїх часток відповідно до фактора участі (пропорційно вкладу у виробництво) у виробництві. Власник отримує свою частку від підприємства.
Такий обмін був, є і буде, поки існуватиме людське суспільство.
На наш погляд, факторно-пропорційний обмін (як пропонується його називати) - одна з найбільш загальних форм буття людського суспільства. Вона охоплює й менш загальну категорію - ринок, оскільки ринковий обмін - частина всього обміну, що здійснює людство. І взагалі, зміст категорії "ринкова економіка" не відповідає сутності економічних відносин, що склалися у так званому ринковому суспільстві.
Капітал для підприємств сфери виробництва продукції для населення складається з трьох частин: 1) знаряддя праці, запаси сировини, матеріалів тощо, тобто все те, що називають засобами виробництва; 2) готова продукція; 3) гроші та грошові документи.
На підприємстві, як згадувалося, капітал здійснює кругообіг, проходить три стадії і набуває відповідно три форми - грошову, виробничу і товарну. За економічною теорією у формулу кругообігу капіталу для кожного підприємства входить робоча сила. Але автором згаданого джерела вона на першій стадії називається як виробничий персонал, на другій - виробники.
Перша стадія кругообігу "Г-Т" правильна за умови, коли весь куп-лений товар іде у виробництво. У виробництві ж використовуються си-ровина, матеріали, що купуються на ринку й не купуються, тобто власного виробництва, давальницька, отримана на умовах бартеру, іншим чином.
Товар - категорія ринку, сировина і матеріали - категоріївиробництва. Крім того, у виробничий процес включаються не тільки придбані підприємством сировина і матеріали, а й також ресурси власного виробництва. Тому тут стадія формули капіталу "Г-Т" не може засто-совуватися як загальна. Інша справа, доходи підприємства чи підприємця, а точніше виручка, отримані від реалізованої продукції, якщо розглядати їх відносно "грошового" чи "виробничого" капіталу. Саме у виручці й містяться фінансові вигоди, а точніше -
Loading...

 
 

Цікаве