WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Обґрунтування інноваційно-ресурсного підходу до трактування категорії капіталу - Реферат

Обґрунтування інноваційно-ресурсного підходу до трактування категорії капіталу - Реферат


Реферат на тему:
Обґрунтування інноваційно-ресурсного підходу до трактування категорії капіталу
Науково-економічна і навчальна література висвітлює різні підходи до тлумачення поняття капіталу. А. Мартенс розуміє капітал як накопичення грошей або інші ресурси, що можуть бути використані для отримання додаткових грошей або ресурсів. Одночасно розглядаючи поняття інвестицій як процес створення капіталу, останній він розглядає як засоби виробництва, так і людський капітал. Оскільки гроші - не засоби виробництва, то можна ставити питання: капітал розуміти як гроші чи не гроші? Зазначимо, що йдеться про використання капіталу для отримання додаткових сум й у "Капіталі" К. Маркса.
Соціально-економічний підхід до трактування цього поняття застосований марксистами. Але його правильніше, на наш погляд, можна назвати політико-економічним, що пояснюється наступним. Згідно з даним підходом, капітал - це авансована вартість, що здійснює кругообіг; у процесі свого руху він приносить більшу вартість, тобто сам зростає (на наш погляд, не можна погодитися з твердженням, що капітал приносить більшу вартість у процесі руху). Вважається, що соціально-економічними умовами існування капіталу є високорозвинене товарне виробництво і товарообмін; зосередження засобів виробництва у частини господарюючих суб'єктів, що прагнуть через виробництво до особистого збагачення; відсутність у більшої частини населення засобів виробництва, тому воно вимушене найматися у власників засобів виробництва.
За марксистською економічною теорією та й за сучасною економічною теорією, капітал розглядається як засіб отримання і привласнення додаткової вартості, як такий, що виникає на тій стадії розвитку товарного виробництва, коли робоча сила стає товаром. Якщо робітник не має засобів виробництва, тоді він нібито змушений продавати свою робочу силу капіталісту (капіталістичному підприємцю). Капіталіст у виробничому процесі поєднує засоби виробництва і робочу силу, здійснює їх так зване виробниче спожи-вання. У результаті цього створюється новий продукт з вартістю більшою, ніж затрати на його виробництво. Різниця між авансованою сумою для виготовлення продукту і новою його вартістю складає добавочну (додаткову). Джерелом такої додаткової вартості є привласнення капіталістом лишку вартості, створеного неоплаченою працею найманих працівників понад вартість їх робочої сили. Стосовно вартості "робочої сили", зауважимо, що ця вартість і зарплата, на наш погляд, - поняття різнорідні, хоча вважаються ідентичними. Рівень заробітної плати регулюється, виходячи з соціальної політики, державою, а вартість робочої сили визначається її якістю, попитом, пропозицією та іншими чинниками.
З метою обґрунтування таких положень щодо капіталу вводиться логічна формула кругообігу капіталу. Для аналізу дії даної формули капітал поділено на такі його функціональні форми: грошовий, виробничий (або продуктивний - за інших трактувань), товарний.
Капітал проходить три стадії: 1) перетворення грошового у про-дуктивний (придбання товарів - засобів виробництва і робочої сили); 2) перетворення продуктивного капіталу у товарний; 3) перетворення то-варного капіталу у грошовий.
Зауважимо, що робоча сила - не товар, третя стадія може відпасти повністю і т. д.
Отже, згадана схема руху капіталу з трьома стадіями має недоліки. Не випадково вона різними авторами трактується по-своєму.
Лущик І. О., наприклад, замість поняття капіталу та його руху, ана-логічно аналізує кругообіг виробничих фондів підприємства. Ці фонди набирають три форми - грошову, продуктивну, товарну, проходять три стадії кругообігу. На першій стадії відбувається "перетворення грошових фондів на продуктивні, тобто на засоби виробництва і виробничий персонал". Зразу ж зазначимо, що гроші, як би їх не називали, зокрема й фондами, не перетворюються у виробничий капітал, у виробничий капітал, оскільки вони як категорія сфери обігу безпосередньо у сфері виробництва участі не беруть.
На другій стадії кругообігу виробничих фондів, що відбувається у сфері виробництва, йде перетворення продуктивних фондів (тобто засобів виробництва і виробників) на готову продукцію, товар створюється нова вартість, надлишок вартості над засобами виробництва (а вартість виробничого персоналу де?). Автором поняття "робоча сила" вже не включено у схему кругообігу, а замінено на виробничий персонал або виробники. По-перше, ні виробничий персонал, ні виробники не перет-ворюються ні в готову продукцію, ні в товар. По-друге, товар - категорія не виробництва, а ринку, точніше сфери обігу. Продукція виробництва стає товаром на ринку. Надлишок (або і збиток) - це результат реалізації товару, тому у виробництві не створюється. На третій стадії кругообігу фондів йде перетворення виробничих фондів на гроші. Зауважимо, що з цих грошей виплачується зарплата за виготовлену продукцію на виробничій стадії. А ця зарплата Лущиком І. О. включена до першої стадії.
Стосовно елементів найбільш поширеної формули зазначимо наступне. У формулу кругообігу включена робоча сила, але не враховані подібні витрати: на зовнішні послуги (наприклад, транспортні, посередницькі). І робоча сила, і зовнішні послуги - залучені підприємством (капіталістом) фактори, аналогічно до інших витрат, зокрема консультаційних, аудиторських. Послуги - не засоби виробництва. Хоча ці витрати, зокрема по зарплаті, на рівних, за відповідною методикою, включаються до собівартості виготовлюваної продукції (і за часів К. Маркса і тепер). Включення робочої сили в формулу, на наш погляд, здійснено з спекулятивною метою - політичною: доказати наявність експлуатації цієї сили. Це пояснюється наступним.
Додаткова вартість включає витрати по зарплаті. За теорією К. Маркса, у формулі кругообігу капіталу, робоча сила - товар, який купується на ринку (це у формі зарплати?). Отже, витрати на робочу силу включені у грошовий капітал. Але у формулу кругообігу капіталу вона (робоча сила) включена у виробничу стадію, хоча витрати на неї є довиробничими.
Реально ж, зарплата входить у собівартість продукції, виплачується після її реалізації. Зарплата не може виплачуватися, якщо не було реалізації, інакше ніде брати кошти. Сума зарплати повинна залежати від результатів реалізації продукції споживачу, від результатів господарювання підприємства. Тому вона залежить від оцінки товару на ринку, отже, й суми реалізованої так званої додаткової вартості, що включається до його ціни. Додаткова вартість отримується після реалізації її носія (товару, послуги).
Зарплата - вид доходів працівників, а виробництво - їх джерело.
Отже, положення про це джерело доходів стосується доходів працівників підприємств, установ, організацій у різних формах, зокрема зарплати, дивідендів, натуральної оплати. Натуральну оплату, дивіденди ніяк не можна віднести до складу довиробничих витрат, тобто їх не можна розглянути як елементи грошового капіталу. Тому у формулі кругообігу капіталу, якщо його і розглядати взагалі, грошовий капіталможна розуміти лише як частину витрат, як частину оборотного. Якщо розглядати грошовий капітал як придбання елементів виробничого, і виробничий - виробництво товару і додаткової вартості, то необхідно зробити висновок, що на
Loading...

 
 

Цікаве