WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Діяльність організацій на фінансовому ринку - Реферат

Діяльність організацій на фінансовому ринку - Реферат

майбутньому за ціною, зафіксованої в момент висновку ф'ючерсної угоди. Як основний актив не обов'язково повинна виступати який-небудь цінний папір: їм може бути іноземна валюта, нафта, метал, зерно й інші товари, торгівля якими здійснюється на різних біржах. Купуючи фьючерс, підприємство може застрахуватися від різкої зміни цін на базисний товар у майбутньому. Опціон багато в чому аналогічний фьючерсу, однак його виконання не обов'язкове. Тобто він дає власнику право, але не покладає на нього обов'язку по виконанню контракту. Наприклад, страхуючи від ризику падіння курсу валюти, у якій воно одержує виторг, підприємство-експортер може одночасно з підписанням договору на постачання продукції купити опціон на продаж валюти, у якій постачання буде оплачена. Якщо до моменту оплати договору курс валюти упаде, то підприємство зможе продати її за курсом, зафіксованому в опціоні. Якщо цього не відбудеться, воно просто не виконає опціон. В останні два десятиліття ринок похідних фінансових інструментів був найбільше швидкоростучы. Найбільш відомим організованим ринком подібних активів є Чикагська товарна біржа (CME), Чикагська рада торгівлі (CBT) і Лондонська міжнародна біржа фінансових фьючерсов (LIFFE).
2. Значення фінансових ринків для підприємства
Типове підприємство реального сектора як правило виступає в ролі покупця на фінансовому ринку. Схема на мал. 1 показує зв'язок між підприємством і ринком, а також основні фінансові інструменти, емітуючи які підприємство зможе здобувати на ринку необхідний капітал.
Малюнок 1. Схема взаємодії підприємства з фінансовим ринком
На схемі не знайшов відображення вторинний фондовий ринок, однак це не означає, що він не має значення для підприємств реальної сфери. Наявність вторинного ринку забезпечує інвесторам дотримання їхнього найважливішого права - проголосувати "ногами" проти неефективного менеджменту. Не маючи можливості повернути акції емітенту й у такий спосіб повернути вкладені гроші, акціонери можуть позбутися від коштовних паперів стали, що ним нецікавими, тільки на вторинному ринку. Не будь такої можливості, навряд чи б знайшовся сміливець, готовий безповоротно віддати свої гроші в обмін на нічим не підкріплена обіцянка виплати невизначених дивідендів у майбутньому. Отже, ліквідний вторинний ринок - необхідна умова існування фондового ринку взагалі. Саме на вторинному ринку визначається реальна вартість капіталу підприємства.
Підприємство може відчувати вплив фінансового ринку, навіть не виходячи на нього в пошуках капіталу. Ринкова ціна капіталу визначає граничне значення для рівня прибутковості активів, забезпечуваного підприємством. Якщо вкладення в активи приносять прибутковість, меншу чим ціна капіталу, керівництво підприємства одержує сигнал про недостатню ефективність своєї діяльності. Наприклад, завод, що не залучає додаткового фінансування на ринку, забезпечує прибутковість активів (а отже, і вкладеного в нього власного капіталу) на рівні 10%. Ставка рефінансування складає 33% річних, інфляція - 15%, а Ощадбанк пропонує вкладникам депозит під 16%. Очевидно, що власники такого заводу знаходяться в менш вигідному положенні в порівнянні з інвесторами, що розмістили свої гроші на депозит Ощадбанку. Доход на вкладення в підприємство не поспіває навіть за рівнем інфляції., тобто фактично інвестиції приносять негативну прибутковість, власники заводу утрачають вкладені в нього гроші.
Нормально працюючий фінансовий ринок сприяє розширенню корпоративної форми підприємництва, для якої характерний поділ функцій володіння і керування власністю. Кількість власників підприємства може обчислюватися десятками і навіть сотнями тисяч чоловік, у кожного з який можуть бути свої особисті переваги і незбіжні точки зору на різні аспекти роботи підприємства. Для того, щоб максимально задовольнити потреби усіх власників підприємства, команда найманих менеджерів повинна мати чіткі критерії того, що "добре" і "погано" для гнітючого більшості власників. Такі критерії їм надає фінансовий ринок: кожної з інвесторів підприємства буде згодний, щоб менеджери продовжували вкладення в реальні активи доти, поки гранична прибутковість інвестицій не стане рівної прибутковості вкладень у фінансові активи приблизно такого ж ступеня ризикованості. Цей постулат економічної теорії, сформульований у тридцятих роках XX століття американським ученим Ірвингом Фишером, має просту фінансову інтерпретацію: капітал повинний інвестуватися в такі проекти, NPV яким позитивна.
Таким чином, для того щоб "догодити" власникам підприємства, менеджери повинні постійно відшукувати найбільш високоприбуткові напрямки інвестування капіталу, обґрунтовувати і реалізовувати відповідні проекти. Недолік власних ресурсів підприємства не може бути достатньою підставою для відмовлення від реалізації проекту, що має позитивну NPV. Фінансування інвестицій може здійснюватися за рахунок капіталу, що здобувається на фондовому ринку. Критерієм ефективності буде не обсяг відсутніх засобів, а їхня ціна, що повинна бути нижче IRR проекту. Інформація про ціну капіталу створюється фінансовим ринком, тобто саме ринок установлює менеджерам критерій, орієнтуючись на який вони завжди будуть задовольняти головну потребу всіх інвесторів - стати багатшими.
Ринок не тільки дає орієнтирменеджерам, але і створює умови для ефективного контролю за їх діяльністю з боку власників підприємства. Як уже відзначалося вище, бухгалтерські дані про величину прибутку підприємства мають номінальний характер, тому що на її величину значно впливають різні облікові процедури: способи оцінки активів і розподілу непрямих витрат, методи нарахування амортизації і т.п. Бухгалтерська звітність може не містити в собі інформації про плановані проекти й угоди, судових процесах, у яких виявилося втягнене підприємство, основних макроекономічних тенденціях і багатьох інших факторах, що роблять вплив на оцінку його діяльності. Остаточну оцінку ефективності роботи менеджерів виносить фінансовий ринок, агрегируя інформацію, що міститься не тільки у фінансових звітах, але і у всіх інших загальнодоступним (а часом - і конфіденційних) джерелах інформації. Вона знаходить своє відображення в ринковій ціні акцій підприємства. Ріст ціни означає збільшення реальної вартості інвестованого в підприємство капіталу, тобто реальне збільшення багатства його власників. Очевидно, що саме такого результату очікують вони від менеджменту: подорожчання акції хоча б на 10 копійок означає для її власника значно більше, ніж шестизначні прибутки, відбиті в звітності підприємства.
Іншими словами, керівництво "продає" на фінансовому ринку звітні показники свого підприємства. Реакція ринку на ті самі цифри, показані різними компаніями, може бути далеко не однакової. Емпірично доведене, що поліпшення звітних показників, викликане зміною облікової політики підприємства, не робить враження на інвесторів і практично не впливає на рівень ринкових цін акцій цього підприємства. Збільшення дивідендних виплат на акцію робить значно більш істотний вплив на ціни. Однак це не виходить, що саме розмір дивідендів є вичерпним показником для ринку - у розрахунок приймається вся сукупність наявної інформації про підприємство. У результаті "ціна" звітного прибутку може дуже розниться для різних підприємств. У біржовій практиці вимірником такої "ціни" є відношення "ціна/прибуток" (P/E ratio), котуєме в щоденних лістингах цінних паперів. Наприклад, 14 липня 1995 року показник P/E компанії "Кока-Кола" складав 64, у той час як в одного з її основних конкурентів - компанії "Пепсіко" - цей коефіцієнт був дорівнює лише 19. Очевидно, ринок більш високо оцінював перспективи "Кока-Коли", погоджуючись виплачувати 64 цента за 1 цент прибутку, відбитої в її бухгалтерській звітності. Цікаво, що відношення "ціна/прибуток" не менш відомої корпорації "Форд" складало в той день
Loading...

 
 

Цікаве