WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Дослідження впливу нормативно-правового поля обігу казначейських векселів на формування бюджету України - Реферат

Дослідження впливу нормативно-правового поля обігу казначейських векселів на формування бюджету України - Реферат

вимагатимуть дострокового погашення векселя. Векселедержателі, яким необхідні гроші до настання строку платежу, завжди мають можливість обліковувати ці векселі у банках. Але в Україні про це доводиться лише мріяти через відсутність надійних векселедателів. Тому векселедержателям пропонують "автооблік". Але облік власних векселів, на думку авторів, це підстава для закінчення вексельного зобов'язання.
Що стосується векселедержателя, який декларує у векселі можливість пред'явлення векселя до платежу у будь-який час, то він видає вексель строком платежу "по пред'явленню" і зобов'язаний платити за ним терміново по пред'явленню без утримання будь-яких сум. Можливість же "дострокового погашення", що декларується будь-де, крім векселя, не має правового значення. Це означає, що сам векселедавець завжди може відмовитись виконати вимогу про достроковий платіж.
Згідно з Інструкцією № 269 векселі Державного казначейства України належали до простих векселів. А простий вексель - це документ, який встановлює зобов'язання платежу вказаної в ньому суми. Чи являється ця сума сумою боргу платника держателю - не може бути відомо. Термін "погашення" завжди застосовується відносно боргових зобов'язань. На думку авторів, цей факт вказує на облігаційну природу казначейських, банківських, податкових, пенсійних, векселів.
Таким чином, будь-який документ, що підлягає "погашенню" згідно з умовами його оплати або умовами правил емітента, не може бути розцінений як вексель. Такий висновок стосується також понять "строк погашення" (на-певно, мається на увазі "строк платежу") і "період погашення". Синоніма поняттю "період погашення" у законодавстві України немає, найближче за суттю поняття - "строк, протягом якого вексель необхідно пред'явити до платежу або акцепту". Якщо проаналізувати запис на векселі: "Вексель може бути пред'явлений до оплати в будь-який час до строку його погашення", то отримаємо висновок, що фактично маємо вексель зі строком платежу, вка-заним способом не передбаченим законодавством про векселі. Згідно зі ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" векселі, що мають таку форму строку платежу, яка не визначена законодавством, є недійсними.
Ще однією проблемою обігу казначейських векселів було те, що згідно з п. 13 Порядку № 115 , після отримання заяви про погашення Головне управління Державного казначейства здійснювало переказ грошових коштів на рахунок лише пред'явників казначейських векселів, а відповідні органи Державної податкової служби України воно лише повідомляло про зарахування казначейських векселів у сплату податків до Державного бюджету України. Тобто склалася така схема обігу казначейських векселів:
Здавалось, що все гаразд. Проте видатки з державного бюджету вимагають реально існуючих коштів. В іншому випадку, необхідно здійс-нювати емісію грошей і розкручувати інфляційний процес або закріплювати таку форму розрахунків, яка не веде до виходу з кризи неплатежів, витісняє гривню з фінансового ринку, причому як готівкову, так і безготівкову.
Крім того, виявляється, що у Державного казначейства України і Національного банку України були зовсім протилежні цілі. Про наслідки широкого застосування казначейських векселів для зарахування їх у сплату податків зазначалося вище. Відносно ж Національного банку України, то згідно із Законом України "Про Національний банк України" основною метою діяльності останнього є підтримка та зміцнення стабільності націо-нальної грошової одиниці. Про яку ж ефективну взаємодію цих державних установ могло йтися стосовно казначейських векселів, якщо брати до уваги належне виконання кожним із згаданих вище органів своїх функцій і поставлених завдань.
Згідно з Порядком № 115, якщо сума заборгованості з обов'язкових платежів до бюджету менша від суми, вказаної у векселі, то залишок суми погашеного казначейського векселя зараховувався в рахунок наступних платежів і не підлягав поверненню. Облік сум, зарахованих у сплату обов'язкових платежів до державного бюджету, вели податкові органи у ре-єстрі "Погашення заборгованості з податків векселями Державного казна-чейства". Форма реєстру визначалась Державною податковою адміністра-цією України. Суму казначейського векселя, що погашався в рахунок сплати обов'язкових платежів, державні податкові органи відображали на особисто-му рахунку платника податку датою прийняття рішення Головним управ-лінням Державного казначейства про погашення казначейського векселя. Регіональні управління Державного казначейства щомісячно подавали звіт про погашення казначейських векселів Головному управлінню Державного казначейства України. При такому механізмі погашення векселів Державного казначейства України виникала проблема, яка полягала у зловживанні бюджетними установами та організаціями при розрахунках зі своїми постачальниками. Так, кредитор бюджетного підприємства, дізнавшись про можливість отримання векселя Державного казначейства України, оформляв документи на суму, що значно перевищувала реальну заборгованість перед бюджетом. Зробити це було неважко у зв'язку з тим, що вексель видавався на суму заборгованості станом на будь-яку звітну дату або на дату строку оплати векселя. У такій ситуації підприємство-векселедержатель було незацікавлене чекати строку оплати векселя і прагнуло максимально швидко продати його, не рахуючись з можливими втратами. Вірогідні покупці реально оцінювали ситуацію і намагалися максимально знизити ціну. У результаті цього, вексель продавався приблизно за 50 % від його номіналь-ної вартості. Забезпечити облік збитків було неможливо, оскільки сума номіналу векселя була врахована при розрахунках із постачальниками і замовниками. З метою зниження збитків, підприємству нічого не залишалось як завищувати ціни на продукцію для державних потреб. Така ситуація часто зустрічалась у практиці обігу простого векселя Державного казначейства України. Крім того, податковим службам не вистачало оперативності в по-відомленні обслуговуючої банківської установи про погашення векселя. Це призводило до того, що при надходженні коштів на розрахунковий рахунок підприємства, на підставі даних картотеки № 2 (накопичувальні дані за-боргованості за платежами в бюджет, виконавчі документи тощо), ці кошти одразу ж списувались банком. При своєчасному надходженні інформації від податкової інспекції про погашення заборгованості за платежами до бюд-жету векселями Державного казначейства України цього б не відбувалося.
Отже, нормативна база обігу векселів Державного казначейства Укра-їни була не до кінця розробленою. Якщо держава приймає на себе будь-які зобов'язання з погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості у вексельній формі, то повинні бути затверджені не тільки нормативні документи Кабінету Міністрів України, але і прийнятий відповідний закон, який би регулював цей механізм. Крім того, нормативні акти, які регулюють вексельний обіг, повинні повністю відповідати міжнародним і вітчизняним законодавчимактам.
Loading...

 
 

Цікаве