WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Шляхи зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств - Реферат

Шляхи зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств - Реферат

податкової дисципліни, збільшився рівень сплати податків.
Але, незважаючи на формування сприятливої податкової системи, мають місце випадки, коли державна податкова служба порушує права сільськогосподарських підприємств. У таких випадках сільськогосподарські підприємства вимушені звертатись зі скаргою до суду.
Однією з поширених у практиці господарського суду категорією спорів є визнання недійсними актів державної податкової служби.
Сільськогосподарські підприємства звертаються до господарського суду з позовами про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції, про повернення з бюджету зайвого сплаченого земельного податку та іншими. При цьому вони використовують своє право оспорювати приписи органів державної податкової служби про застосування штрафів та інших санкцій, тобто про списання грошових сум до бюджету. Якщо господарський суд задовольняє заявлену вимогу і визнає спірний припис недійсним, то незаконно стягнута державною податковою інспекцією сума підлягає поверненню з бюджету.
У роз'ясненні президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби" від 12 травня 1995 р. № 02-5/451, говориться про те, що статтею 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" [5] передбачена можливість оскарження у встановленому законом порядку рішень, дій або бездіяльності податкових органів. Рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій повинні відповідати формі, яка встановлена Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. Ця Інструкція затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. № 110, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. № 268/5459 [6].
Складені посадовими особами податкових органів акти перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів кошторисів, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків (обов'язкових платежів), а також інші матеріали документальних перевірок (довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, які здійснювали перевірку), не можуть бути розглянуті як акти у розумінні частини четвертої статті 5 Госпо-дарського процесуального кодексу України [7]. Викладені у цих документах обставини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу або його заступником відповідних заходів [8].
Мають місце випадки, коли керівник сільськогосподарського підприємства вважає, якщо він підписав акт про проведення перевірки, то він позбавив себе права на звернення до господарського суду. Однак така думка є хибною.
Сільськогосподарські підприємства, права і охоронювані законом інтереси яких порушені податковими органами, мають право звернутись до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення податкової інспекції або об'єднати цю вимогу з вимогою про повернення стягненої суми.
Статті 12 та 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" [5] передбачають можливість скасування рішень органів державної податкової служби. Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
В якому порядку - адміністративному чи судовому - оскаржувати рішення ДПІ, платник податків має вирішувати з урахуванням різних факторів. Так, на користь адміністративного оскарження говорить те, що подана в адміністративному порядку скарга припиняє обов'язковість виконання рішення, що оскаржується платником податків (наприклад, сплату нарахованих податків, штрафу, пені), на термін від моменту подачі скарги до закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом усього терміну адміністративного оскарження податкові зобов'язання вважаються "неузгодженими", тобто, не підлягають виконанню платником податків [9].
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [10] передбачена процедура адміністративного оскарження рішень податкових органів. У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення, що подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі, коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотри-манням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про
Loading...

 
 

Цікаве