WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фіскальні аспекти залучення іноземного капіталу - Реферат

Фіскальні аспекти залучення іноземного капіталу - Реферат

стабілізуючого та динамізуючого характеру в таких галузях, як будівництво, фінанси, транспорт та зв'язок. Незважаючи на позитивну динаміку припливу ПІІ в Україну, обсяг інвестицій іноземних компаній ще недостатній для забезпечення ефективної перебудови господарства України. На це вказує і галузевий розподілу ПІІ. Так, питома вага основних секторів у залучених ПІІ в Україну протягом періоду 2000-2006 рр. практично не змінилася. Найбільші вкладення капіталу спостерігаються в промисловості (52 % від загального обсягу припливу ПІІ в країну), дещо меншою є частка ПІІ у сферу послуг.
Головна причина непомітного впливу ПІІ на економіку України - недостатні сукупні обсяги іноземного інвестування, що перебуває на рівні 2,8-10 % від валових інвестицій в основний капітал та 2,5-12 % від ВВП країни. Як свідчить досвід світового розвитку, вирішення цієї проблеми можливе лише шляхом "транснаціоналізації" національних економік, що означає допуск у свої економіки капіталу найбільших розвинених закордонних суб'єктів господарювання, якими на сьогодні є транснаціональні корпорації, з одного боку, та створення власних транснаціональних структур, які можуть на рівних взаємодіяти з ТНК розвинених країн ринкової економіки на своїй території і за її межами - з іншого[10].
Узагальнюючи світовий досвід, П.І. Гайдуцький виділяє декілька основних груп заходів, які вживаються урядом для стимулювання залучення іноземних інвестицій:
- створення привабливого макроекономічного середовища та сприятливого ділового (інвестиційного) клімату для інвесторів (нерезидентів);
- розвиток інфраструктури інвестиційної діяльності;
- створення фіскальних стимулів для іноземних інвесторів: звільнення на певний період від сплати податків, митних платежів; надання державних гарантій для створення нових робочих місць; компенсацій частини банківського кредиту; надання податкових кредитів; створення вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку тощо [4].
Отже, під фіскальними стимулами треба розуміти бюджетні заходи заохочувального характеру, покликані сприяти інтенсифікації припливу іноземних інвестицій. Наше бачення фіскального стимулювання інвестицій підтверджується міжнародним досвідом. Так, у деяких країнах умовою надання пільг є внесення іноземної інвестиції в статутний фонд не менше за встановлений законодавством рівень. Наприклад, в Угорщині пільги надаються господарюючим суб'єктам з іноземним капіталом, якщо розмір інвестиції в статутному фонді становить не менше 1 млн дол. США або розмір дивідендів, що реінвестуються у статутний капітал, досягає 259 тис. дол. США. Натомість, якщо таке підприємство протягом 5-и років зменшує статутний капітал, воно зобов'язане компенсувати надані пільги та сплатити відповідну пеню.
Поширена форма залучення інвесторів - укладання з ними угод або прийняття законів, в яких фіксуються спеціальні пільги для конкретного інвестора. Зокрема, у Казахстані надання пільг і преференцій оговорюється в контрактах між Комітетом з інвестицій та інвестором. Подібна практика існує також у Литві. Якщо обсяг інвестицій перевищує суму у 50 млн дол США, уряд країни або уповноважена ним структура має право укласти із стратегічним інвестором угоду про інвестицію, що передбачає спеціальні умови інвестування та підприємництва [3, с. 56].
Як правило, у розвинених країнах фіскальні стимули для інвесторів практично не використовують. Як виняток, вони можуть бути застосовані для розвитку депресивних територій. Навпаки, активно використовуються фіскальні стимули країнами, що розвиваються, а також державами Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). Та навіть у межах однієї країни може бути різною комбінація названих стимулів.
Сприяння інвестиціям не може обмежуватися підвищенням "відкритості" економіки, її лібералізацією та "просуванням" іміджу країни серед потенційних іноземних інвесторів. Уряди змушені застосовувати більш цільові підходи, зосереджуючи свої зусилля на залучення інвестицій з окремих країн, від обраних транснаціональних корпорацій у пріоритетні для розвитку держави галузі.
Серед головних перешкод на шляху інвестиційної діяльності світових ТНК в Україні економісти виділяють такі: неврегульованість правової бази, занадто фіскальний характер податкової системи, бюрократію, високий рівень корумпованості, низький платоспроможний попит споживачів, недостатню транспарентність (прозорість) приватизації.
В Україні поки що не сформовано вітчизняні ТНК, проте відбувається процес концентрації та формування капіталу фінансово-промисловими групами. Великий український бізнес в особі ФПГ - основний споживач іноземних інвестицій і поступово сам виявляє зацікавленість у власній експансії, намагаючись придбавати зарубіжні підприємства. Проте говорити про економічний вплив "транснаціоналізації" української економіки та її інтеграцію в міжнародне економічне співтовариство передчасно.
Участі вітчизняних ФПГ в інтеграційних процесах перешкоджають:
- малі розміри українських бізнес-груп (для порівняння, оборот тільки російських активів корпорації "Російський алюміній" в 2002 р. склав майже 4 млрд дол США, що в 3 рази більше обороту активів "Інтерпайп");
- незавершеність їхньої реструктуризації (тобто звільнення від непрофільних активів і диверсифікація ризиків);
- самоізоляція вітчизняного бізнесу, пов'язана з незавершеними процесами приватизації і стійким великим попитом на продукцію, що експортується, і достатньо ємкий, швидкозростаючий внутрішній ринок.
Оскільки українські ФПГ неспроможні в найближчій перспективі проводити активну експансію за кордоном, вони прагнуть створити свою модель відносин із закордонними компаніями шляхом утворення спільного бізнесу з російськими або західними партнерами. Це один із способів уникнути їхнього поглинання великими ТНК. Тому першочергове завдання - формування законодавства, регулюючого діяльність (Закон "Про ПФГ" застарів ще до свого ухвалення!), в якому потрібно врахувати реалії сьогодення, спрямовані на прив'язку бізнесу ФПГ до цілей та завдань розвитку української економіки та її успішної інтеграції в світову господарську систему.
На основі ФПГ за підтримки держави незабаром, за оцінкою експертів, можуть бути створені вітчизняні ТНК, здатні створити конкуренцію зарубіжним ТНК. Позитивні сторони таких утворень полягають у можливості цільового фінансування пріоритетних сфер, галузей національної економіки, концентрувати внутрішні і позичкові фінансові ресурси для модернізації виробництва, виходу на нові міжнародні ринки з орієнтацією нанаціонального виробника, розширення виробництва і створення робочих місць. З іншого боку, ФПГ можуть і не обтяжувати себе процесами реструктуризації виробництв, займаючи монопольне положення на українському ринку в окремо життєвоважливих галузях. При цьому виникатиме дефіцит окремих видів продукції внаслідок здійснення експорту на пільгових умовах та відбуватиметься відтік капіталу з країни.
Основу великого бізнесу України, як видно з таблиці 1, складають сировинні компанії, перш за все нафтогазової, металургійної, хімічної галузей.
Таблиця 1
Найбільші компанії України за обсягами чистого доходу, чистого прибутку, експорту та податку на прибуток в 2005 році
Місце Компанія Чистий прибуток
(млн грн) Експорт
(млн грн) Чистий дохід
(млн грн) Податок на прибуток
(млн грн)*
1. НАК "Нафтогаз України" 15,07 1592,8 36 853,71 9213,
Loading...

 
 

Цікаве