WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансування інноваційної діяльності в Україні - Реферат

Фінансування інноваційної діяльності в Україні - Реферат

у 2002 р.) або на внутрішньому ринку (харчова промисловість - відповідно 17,8, 22,7 %), а також у машинобудуванні (відповідно 23,1 та 25,7 %) підприємств. Водночас незадовільна інноваційна активність спостерігається в електроенергетиці (відповідно 6,8 та 7,8 % підприємств). Останній факт свідчить, зокрема, про відсутність суттєвих позитивних зрушень у впровадженні сучасних енергозберігаючих технологій, підвищенні ефективності виробництва електроенергії, оновлення основних фондів у її транспортуванні з метою скорочення втрат.
Зміна форми власності також не стала запорукою впровадження інновацій, оскільки, наприклад, у 2000 р. при середній питомій вазі інноваційно активних підприємств у промисловості 14,8 % відповідний показник для підприємств недержавної форми власності був не набагато вищим - 17,4 %. У 2002 р. підприємства державної форми власності виявили вже більшу схильність до інновацій, ніж приватні. Серед держпідприємств питома вага інноваційно активних становила 21,6 %. Серед підприємств колективної форми власності така частка становила 17,2 %, приватної - 10,4 %, комунальної - 2,9 %. За висновками, наведеними робочою групою з розробки Концепції інноваційного розвитку Міністерства освіти і науки України, найбільш сприятливими до інновацій в Україні залишаються підприємства з чисельністю працюючих від 10 до 25 тис. осіб.
Протягом 2003 р. інноваційну діяльність у промисловості України здійснювало 1238 підприємств, або 12,7 % загальної їх кількості. Серед підприємств, що займалися виробництвом коксу та продуктів нафтоперероблення, питома вага інноваційно активних становила 25,0 %, у машинобудуванні - 19,9 %, хімічній промисловості - 19,7 %, у металургії та обробленні металу - 14,1 %, у харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів - 13,6 %, легкій промисловості - 13,4 %. Разом з тим лише 6,0 % підприємств здійснювали нововведення в целюлозно-паперовій промисловості, видавничій справі, 3,6 % - у добувній промисловості, 1,1 % - серед підприємств, що займалися виробництвом та розподіленням електроенергії, газу та води.
Для більшості підприємств, що займалися нововведеннями, основним напрямом інноваційної діяльності були продуктові інновації: 992 підприємства, або 80,1 % від тих, що здійснювали нововведення, створювали та впроваджували технологічно нову чи значно удосконалену продукцію. Кількість освоєних і поставлених на ринок у 2003 р. інноваційних видів матеріалів, виробів, продуктів і нової техніки становила 7,4 тис. найменувань.
Обсяг інноваційної продукції, виробленої у 2003 р., склав 11,2 млрд. грн., або 5,1 % загального обсягу промислової продукції. На кожному дев'ятому підприємстві, що виробляло інноваційну продукцію, її частка в обсязі промислової продукції склала 25-50 %, майже на кожному п'ятому - 10-25 %, майже на кожному третьому - до 10 %. Найбільший обсяг інноваційної продукції вироблено підприємствами машинобудування - 4,1 млрд. грн. (36,6 % від загального обсягу інноваційної продукції), металургії та оброблення металу - 2,2 млрд. грн. (19,6 %), хімічної та нафтохімічної промисловості - 2,1 млрд. грн. (18,8 %).
Понад 40 % інноваційно активних підприємств (531 підприємство) створювали та впроваджували нові чи значно удосконалені виробничі процеси. Кількість впроваджених у промисловому виробництві нових технологічних процесів становила 1482 одиниці, з яких 606 - маловідходні чи ресурсоощадні. Більша частина цих процесів впроваджена на підприємствах машинобудування, харчової промисловості та з перероблення сільськогосподарських продуктів, хімічної і нафтохімічної та легкої промисловості.
Для здійснення нововведень підприємствами придбано 277 нових технологій, з яких 41 - за договорами про передачу права власності на об'єкти промислової власності або за ліцензіями на їхнє використання. При цьому більшість нових технологій придбали підприємства машинобудування - 84, харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів - 80, хімічної та нафтохімічної промисловості - 39.
Нові засоби механізації та автоматизації виробництва придбали та впровадили 315 підприємств, або кожне четверте інноваційно активне підприємство.
Головною метою державної інноваційної політики України є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.
Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється шляхом: визначення та підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів; формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм; створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності; захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів; встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності; підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.
Незважаючи на прийняті законодавчі та нормативні акти щодо інноваційної діяльності в Україні до цього часу відсутній дієвий механізм управління та інвестування масштабних технологічних змін і інновацій. Державні науково-технічні програми часто не забезпечують досягнення конкретних кінцевих результатів. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади не мають достатніх коштів для інноваційноїтрансформації відповідних галузей, а недержавні комерційні структури все ще не заінтересовані у здійсненні довгострокових проектів, які б забезпечували базові технологічні зміни.
Як показали дослідження, Україна із року в рік втрачає можливості розвивати належним чином наукові дослідження, оперативно впроваджувати їх результати у практику, реагувати на світові науково-технологічні досягнення та ефективно використовувати їх у національних інтересах. Значна частина вітчизняних товарів не відповідає рівню сучасного наукового та технологічного забезпечення, що зумовлює їх неконкурентоспроможність як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.
Слід зазначити, що Уряду та Верховній Раді України не можна відкладати завдання переходу до інноваційної моделі розвитку до часу вирішення основних політичних і макроекономічних суперечностей. Адже втрата пріоритету на світовому ринку в сфері розробки, виробництва і збуту високотехнологічної продукції, зволікання кардинальних зрушень в політичному та економічному житті України в потрібному напрямі, робить перспективи розвитку інноваційної діяльності дедалі більш проблематичними. З іншого боку, посилення відкритості економіки ставить додаткові вимоги до економічної політики держави щодо її ефективності.
Література:
1. Біла С. Державне управління структурно-інноваційним зрушенням в економіці України // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 4.
2. Статистичний щорічник України за 2003 рік. - К., 2004. - 632 с.
3. Гальчиський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ. - К.: Знання України, 2002. - 326 с.
4. Портер М.Э. Конкуренция: Пер. с англ. - СПб.: Издательский дом "Вильямс", 2003. - 495 с.
Loading...

 
 

Цікаве