WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансово-податкові проблеми впровадження в Україні механізмів кіотського протоколу та створення національного ринку парникових газів - Реферат

Фінансово-податкові проблеми впровадження в Україні механізмів кіотського протоколу та створення національного ринку парникових газів - Реферат


Реферат на тему:
Фінансово-податкові проблеми впровадження в Україні механізмів кіотського протоколу та створення національного ринку парникових газів
Україна є однією з країн-Сторін Додатка І до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (далі - РКЗК ООН) та однією з Сторін Додатка В до Кіотського протоколу [8, 10]. Ратифікація Верховною Радою 4 лютого 2004 р. Кіотського протоколу дає право нашій державі створити національний ринок парникових газів (далі - ПГ) і стати повноцінним учасником формування світового ринку ПГ - нового сектора світового ринку на базі еколого-економічної діяльності, направленої на попередження зміни клімату та зменшення його негативних наслідків шляхом застосування фінансово-податкових інструментів екополітики.
Нині необхідно розробити та прийняти пакет документів, направлених на створення умов, організаційних структур і механізмів виконання рішень РКЗК ООН і Кіотського протоколу. Одним із основних серед них буде Закон України "Про національний ринок парникових газів". Він має затвердити Національну програму створення та розвитку національного ринку ПГ.
Проблеми забезпечення виконання Україною рішень РКЗК ООН і Кіотського протоколу розглядались на Міжнародній конференції "Інвестиції та зміна клімату: можливості для України" (10-11 липня 2002 р., м. Київ) і Національній конференції з питань зміни клімату (27-28 лютого 2003 р., м. Київ) [6, 7]. На цих конференціях не було розглянуто фінансово-податкових заходів щодо забезпечення виконання Україною РКЗК ООН і Кіотського протоколу. Отже, комплексні проблеми впровадження ринкових механізмів Кіотського протоколу та створення ринку ПГ в Україні, що є, насамперед, фінансово-податковими проблемами удосконалення управління економікою та іншими сферами життєдіяльності суспільства в умовах зміни клімату, нині в нашій державі все ще усвідомлюються як суто екологічні та технічні проблеми.
Разом з тим в Україні проведено дослідження щодо вирішення проблем удосконалення податкової і фінансової систем шляхом розширеного впровадження економічних інструментів екополітики [9, 11, 12 та ін.]. Ці розробки мають важливе значення для обґрунтування фінансово-податкових засад організації національного ринку ПГ.
На конференції ООН з навколишнього середовища і сталого розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) було прийнято РКЗК ООН, яка визначає загальні принципи співробітництва у справі запобігання катастрофічних змін клімату. Враховуючи те, що більша частина викидів ПГ антропогенного походження спричиняється найбільш розвиненими країнами, відповідальність за їх скорочення було покладено безпосередньо на ці країни. Вони (38 країн) подані в Додатку 1 до РКЗК ООН. До Додатка 1 увійшла і Україна. За обсягами викидів ПГ у світі в 1990 р. вона посідала 10 місце (867,1 млн т СО2-еквівалента) [15, с. 8].
Для організації виконання рішень РКЗК ООН були організовані сесії Конференції Сторін. На 3-й Сесії (1997 р., Кіото, Японія) був схвалений Кіотський протокол, в якому юридично закріплено обмеження викидів ПГ для країн - Сторін Додатка 1 до РКЗК ООН (Додаток В до Кіотського протоколу). Затверджено 6 видів ПГ та сектори і категорії джерел, за якими проводитиметься облік (Додаток А до Кіотського протоколу).
Кіотський протокол зобов'язує 38 промислово розвинених країн у 2008-2012 рр. скоротити свої викиди ПГ антропогенного походження на 5,2 % від рівня 1990 р. (ст. 3 Кіотського протоколу). Зокрема, для ЄС - це мінус 8 %, Японії - мінус 6, Росії і України - на рівні базового 1990 р. (Додаток В до Кіотського протоколу). При цьому запропоновані такі ринкові механізми для сприяння досягненню цих скорочень:
- торгівля викидами між Сторонами, що входять у Додаток В до Кіотського протоколу (ст. 17 Кіотського протоколу);
- спільне впровадження проектів Сторонами Додатка В для цілей виконання своїх зобов'язань згідно зі ст. 3 РКЗК ООН (ст. 6 Кіотського протоколу);
- механізм чистого розвитку - аналогічна співпраця між Сторонами, що входять до Додатка В, і тими, що не входять до Додатка В Кіотського протоколу (ст. 12 Кіотського протоколу).
Нині країни-Сторони Додатка В до Кіотського протоколу вживають заходи щодо виконання рішень РКЗК ООН і Кіотського протоколу [3, 4].
На 7-й Сесії Конференції Сторін були затверджені міжнародні вимоги щодо участі в ринкових механізмах Кіотського протоколу. Встановлено рівноцінність і взаємозамінність одиниць скорочення викидів ПГ антропогенного походження за різними механізмами: одиниць встановленої кількості (далі - ОВК, торгівля викидами), одиниць скорочення викидів (далі - ОСВ, спільне впровадження) і сертифікованих скорочень викидів (далі - ССВ, механізм чистого розвитку) [2].
З погляду впливу на клімат планети практично немає значення, в якому саме місці Землі і яким способом знижено емісію ПГ. Тому скорочення може відбуватися не шляхом здійснення "паушального" підходу (коли на різних джерелах забруднення відбувається скорочення викидів ПГ на однаковий відсоток), а шляхом реалізації так званої концепції "чарунки", яка при розв'язанні проблеми скорочення емісії забруднень дозволяє брати до уваги не лише екологічний, а й економічний бік справи. За цією концепцією підприємства-джерела антропогенного забруднення довкілля, локалізовані на певній території (чарунці), розглядаються як одне джерело. У межах такої виділеної території мінімізація протизабруднюючих затрат можлива на основі оптимального їх розподілу між підприємствами-забруднювачами на основі їх рівнів граничних затрат на одиницю скорочення емісії ПГ 12]. На планетарному рівні діапазон співвідношення граничних затрат на скорочення викидів 1т вуглецю (далі - С) у розвинених країнах складає 20-1000 дол. США [6, с. 12]. Згідно з економічними оцінками, проведення заходів щодо зниження викидів ПГ на основі паушального підходу пов'язано із колосальними витратами - витрати на стабілізацію викидів ПГ до 2000 р. на рівні 1990 р. могли б скласти сумарно 2-8 трлн дол. США [5, с. 349]. При застосуванні ринкових механізмів Кіотського протоколу, що ба-зуються на засадах концепції "чарунки", рівень ґраничних затрат знизиться до 5-120 дол. США за т С (тобто, у 4-7 разів, авт.) [6, с. 12]. При цьому, скорочення емісії ПГ найбільш вигідне в країнах з високим рівнем енергоємності ВВП, насамперед в Україні (енергоємність ВВП найвища серед країн з
Loading...

 
 

Цікаве