WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Управління фінансами неприбуткових організацій - Реферат

Управління фінансами неприбуткових організацій - Реферат


Реферат на тему:
Управління фінансами неприбуткових організацій
При реалізації проголошеної стратегії побудови економіки ринкового типу в Україні виникло ряд проблем, пов'язаних зі стабілізацією фінансової системи. Особливе місце у цій групі проблем займає питання фінансового забезпечення соціальної сфери. Дві основні форми соціального захисту, як-то державна (безоплатна) допомога та соціальне страхування (оплатна форма соціального захисту), доповнює ще й третя, яка останнім часом швидкими темпами займає вільні ніші на ринку соціальних послуг, - недержавна (безо-платна) допомога. Її носіями виступають неприбуткові організації, здатні в умовах недостатньо ефективного задоволення державою та комерційними установами індивідуальних та суспільних потреб взяти на себе ці функції.
Посилення демократичних засад суспільства, закріплення умов вільної конкуренції на ринках збуту, поглиблення диференціації між регіонами щодо фінансових ресурсів, еволюція функцій сучасної держави у напрямі зменшення централізованого забезпечення створили сталі передумови фінансової децентралізації на всіх рівнях. Фінансова децентралізація пов'язана з розмежуванням функцій і компетенцій щодо надання суспільних послуг, ефективним розподілом фінансових ресурсів між суб'єктами економічних відносин для забезпечення цих послуг. Саме тому актуалізується потреба у виробленні ефективної системи управління ресурсами неприбуткових організацій, які в умовах явної недофінансованості соціальної інфраструктури створюють додаткові можливості для залучення позабюджетних коштів. Аргументуючи твердження щодо неефективності бюджетного механізму розподілу коштів, директор Представництва Міжнародного центру некомерційного права А. Ткачук наводить той факт, що дефіцит видатків держави на соціальні цілі у 2000 році становив 430 млн грн. Того ж року фінансування малозахищених категорій громадян і громадських організацій було на рівні 45 % від запланованого [1, С. 33]. Сьогодні ситуація майже не змінилася.
Проблема джерел фінансування неприбуткових організацій в Україні та управління цими ресурсами розробляється вітчизняними та зарубіжними вченими вже тривалий час та набула чималого досвіду. Серед українських дослідників, які займалися вивченням питання фінансування неприбуткових організацій, необхідно виділити спеціальні праці таких вчених, як О.Винникова, А. Ткачук, О. Сидоренко, О. Грущенко, О. Пархомчук, М.Шевченко, В. Головенько, Ю. Галустян. Ґрунтовний аналіз фінансування третього сектора України проводиться в межах таких наукових і дослідних центрів, як Міжнародний фонд "Відродження", Інститут конкурентного суспільства, Міжнародний центр некомерційного права, СГК "Генеза", Творчий центр Каунтерпарт, комітети Верховної Ради України, Ресурсний центр "Гурт", Фундація Регіональних Ініціатив, Асоціація "Ковчег", Інформаційний Центр "Єднання", Молодіжний центр "Форум" тощо. Проте проблема пошуку альтернативних відносно стабільних джерел фінансування статутної діяльності некомерційних установ та організацій, ефективного управління цими ресурсами з огляду на зростання питомої ваги неприбуткових організацій на ринку соціальних послуг потребує додаткових розробок.
Об'єктивна необхідність удосконалення механізму управління фінансовими ресурсами неприбуткових організацій з метою нарощування їх інвестиційної привабливості, розширення та закріплення фінансової бази некомерційного сектора, стабілізації його становища на внутрішньому та світовому ринках, побудови ефективної взаємодії неприбуткового сектора з державою та комерційними структурами зумовила проведення даного дослідження.
Завдання дослідження полягає в огляді впливу законодавчих змін на формування фінансових можливостей НПО (неприбуткових організацій), систематизації іноземного досвіду функціонування фінансів некомерційних структур, виробленні практичних рекомендацій для українських неприбуткових організацій щодо організації їх фандрейзингу.
Загальний огляд фінансової бази неприбуткових організацій вимагає звернення до визначення статусу неприбуткових організацій. Стаття 131 Господарського кодексу України виділяє благодійні організації, під якими визнаються недержавні організації, які здійснюють благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб, не одержуючи прибутків від цієї діяльності [2, С. 46]. Визначення неприбуткової організації як економічної категорії характеризується особливим режимом економічної активності та оподаткування.
Потенціал неприбуткового сектора невпинно зростає. Так, станом на 01.01.2002 кількість неприбуткових установ та організацій за зведеними даними Реєстру неприбуткових організацій України складала 121 487 одиниць або 15,9 % від загальної кількості зареєстрованих юридичних осіб [3, С 1], на 01.01.2003 відповідно - 124 319 одиниці або 16,2 %.
Необхідно зауважити, що поширені сумніви щодо поступової демократизації суспільства у сфері діяльності неприбуткового сектора є безпідставними, адже законодавство поступово змінюється на користь НПО. Чимало організацій просто не знають, як використати такі законодавчі зміни або вбачають у них дискримінаційний чи занадто складний зміст. Таке відношення з боку лідерів неприбуткових організацій можна пояснити їх низькою кваліфікацією в економічних питаннях, що, до речі, є однією з бентежних вад некомерційного сектора.
Серед позитивних змін, які відкривають нові можливості для фінансування таких організацій, слід назвати наступні. Найвагомішим стало прийняття нового Цивільного кодексу, який значно деталізує права та обов'язки НПО та їх учасників. Зокрема, порядок фінансування неприбуткових організацій безпосередньо пов'язаний зі змістом статті 273 Кодексу, яка дозволяє обмеження особистих немайнових прав, установлених Конституцією лише в передбачених нею випадках. У ст. 314 чітко виділено випадки обмеження права громадян на свободу об'єднання в громадські організації, гарантовані ст. 36 Конституції. Нарешті, за оцінкою О. Винникова, є прецеденти вдалого застосування в Україні міжнародних договорів з вищою юридичною силою, як-то Копенгагенського акта ОБСЄ 1990 р., ст. 9-10 якого вміщують прямі гарантії держав-учасниць для об'єднань [4, С. 1].
У новому Цивільному кодексі закріплено три організаційні форми, що можуть бути застосовані до неприбуткових організацій: непідприємницькі товариства та установи як юридичні особи (ст. 81-112) і прості товариства без створення юридичних осіб (ст. 1132-1143). Здобуття гарантій діяльності незареєстрованих об'єднань для виконання разових робіт або робіт у периферійних місцевостях сприятиме спрощенню системи реєстрації, а отже, й залученню додаткового фінансування таких проектів.
З грудня 2003 р. в Україні діє Міжнародна конвенція 1961 р. про визнання міжнародних документів, виданих в інших державах. Спрощення системи легалізації установчих документів і договорів НПО дозволить скоротити витрати на створення та діяльність міжнародних організацій, що сприятиме приверненнюіноземних інвестицій в Україну. Докорінні зміни у системі реєстрації неприбуткових об'єднань закладено й у статтях Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755, який набув чинності з 01.07.2004. Серед таких змін доцільно назвати скорочення строку реєстрації НПО до п'яти робочих днів, скасування обмежень щодо територіального статусу та кількості засновників, запровадження процедури користування єдиним державним реєстром тощо.
Цивільним кодексом передбачено кілька важливих положень щодо захисту прав донорів неприбуткових організацій. Такими нововведеннями необхідно вважати право донорів на укладання договорів пожертви без спеціального застереження в установчих документах; пожертва повинна мати чітко обумовлений цільовий характер і передбачати покарання за порушення цієї вимоги (глава 55); договори можуть укладатися на користь третьої особи, а також щодо майнових прав, що виникатимуть у донора в майбутньому. Цивільний кодекс урегулював і відносини, пов'язані з правами інтелектуальної власності (ст.ст. 1107-1114), які часто перетворюються на джерело
Loading...

 
 

Цікаве