WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Самостійність місцевих бюджетів як чинник забезпечення фінансової стійкості регіонів - Реферат

Самостійність місцевих бюджетів як чинник забезпечення фінансової стійкості регіонів - Реферат


Реферат на тему:
Самостійність місцевих бюджетів як чинник забезпечення фінансової стійкості регіонів
Забезпечення ефективності фінансової політики та економічного зростання регіонів значною мірою залежить від розв'язання проблем формування місцевих бюджетів і вдосконалення міжбюджетних відносин.
Теоретичні проблеми державних і місцевих фінансів, а також реформування бюджетної та податкової системи знайшли своє відображення у роботах В. Андрущенка, О. Барановського, О. Василика, В. Кравченка, О.Кириленко, К. Павлюк, С.Слухая, А. Соколовської, Л. Шаблистої, С. Юрія. В останні роки розв'язання даної проблеми перебуває в центрі уваги органів виконавчої та законодавчої влади.
Аналіз нормативно-правових актів у сфері фінансів підтвердив, що сьогодні існує неврегульованість і розбіжність між законодавчою базою та практичним вирішенням питання щодо самостійності місцевих бюджетів.
Відомо, що поняття "бюджетна система" сформувалося наприкінці 20-х років у колишньому СРСР, коли відбувався процес створення бюджетів територіальних утворень, включаючи сільські та селищні бюджети. З кінця 30-х років основним принципом побудови бюджетної системи країни став принцип єдності, згідно з яким бюджети нижчих територіальних рівнів були складовою бюджетів вищих рівнів, а всі разом вони входили до складу союзного бюджету, що унеможливлювало навіть саме поняття самостійності місцевих бюджетів на території СРСР.
Під самостійністю місцевого бюджету в посткомуністичних країнах розуміють право законодавчих (представницьких) органів державної влади та органів місцевого самоврядування на кожному рівні бюджетної системи країни самостійно здійснювати бюджетний процес, визначати напрями витрат або наявність власних джерел доходів бюджетів кожного рівня бюджетної системи країни, обумовлених відповідно до законодавства цієї країни.
Згідно із Законом України "Про бюджетну систему України" від 26.06.95 [1] бюджет мав чотирьохрівневу структуру, а саме: центральний бюджет, бюджети областей, бюджети районів і міст, районні бюджети у містах і відповідні їм бюджети у сільській місцевості. На практиці ця структура була обмежена трьома рівнями, оскільки районні бюджети та відповідні їм бюджети на селі найчастіше не виділяються із районних (міських). Ці бюджети базового рівня не мали достатньої власної стабільної дохідної бази, що позбавляло органи місцевого самоврядування можливості планувати свої доходи і видатки, робило їх залежними від органів влади вищого рівня.
Водночас за Конституцією України (ст. 143) територіальні громади села, селища, міста мають право з-поміж усього затверджувати і контролювати виконання бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць; встановлювати місцеві податки. Районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ і міст, а також мають право затверджувати відповідно районні чи обласні бюджети (які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного перерозподілу між територіальними громадами) та програми соціально-економічного і культурного розвитку районів та областей, контролювати їх виконання; вирішувати інші питання, віднесені до їхньої компетенції чинним законодавством України [2].
Однак між законодавчою базою та практичним вирішенням питань щодо самостійності місцевих органів у сфері фінансів існували значні розбіжності. Зокрема, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року [3] встановлював, що сільські, селищні, міські ради у межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети місцевого самоврядування. Втручання державних органів у процес розроблення, затвердження і виконання бюджетів місцевого самоврядування не допускається. Бюджети місцевого самоврядування не включаються до інших місцевих бюджетів, а також до Державного бюджету України.
Тобто, з одного боку, Закон закріплював самостійність місцевих рад щодо розробки і використання власних коштів бюджетів, однак, з іншого, - стабільність і самостійність місцевих бюджетів безпосередньо залежала від щорічно встановлюваного нормативу відрахувань від регулюючих прибуткових джерел і розмірів наданих міжбюджетних трансфертів. Така практика формування місцевих бюджетів була суттєвою перешкодою на шляху зміцнення фінансової стійкості органів місцевого самоврядування. Практично будь-які зусилля територіальної громади, спрямовані на наповнення дохідної частини свого бюджету, значною мірою могли бути знецінені запровадженням так званого відрегульованого відсотка від загальнодержавних податків.
Лише з прийняттям Бюджетного кодексу та ряду інших нормативно-правових актів самостійність місцевих бюджетів була покладена в основу побудови бюджетного устрою країни.
Відповідно до Бюджетного кодексу України самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одним від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети.
Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад Кодексом передбачається також законодавче закріплення у складі доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів таких надходжень:
- 25 % прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території;
- 25 % плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;
- плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями. Ці надходження враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (ст. 66 Бюджетного кодексу України).
Таким чином, можна констатувати, що на законодавчому рівні відбувся процес визначення і закріплення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, що дещо позбавляє вищі органи можливостей втручатися у процес розробки і використання місцевих бюджетів нижчих рівнів.
Однак вищенаведений зміст принципу самостійності місцевих бюджетів не може бути основоположним. Доказом цього можуть слугувати наступні аргументи. Визначення сказаного переліку доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування, на жаль, ще не гарантує наявність забезпечення необхідного рівня власних доходів для задоволення мінімальних потреб територіальних громад. Законодавче закріплення у складі доходів
Loading...

 
 

Цікаве