WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Проблеми управління державними фінансами при формуванні, розміщенні та виконанні державного замовлення на підготовку фахівців - Реферат

Проблеми управління державними фінансами при формуванні, розміщенні та виконанні державного замовлення на підготовку фахівців - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми управління державними фінансами при формуванні, розміщенні та виконанні державного замовлення на підготовку фахівців
Загальні правові й економічні засади формування, розміщення і виконання на договірній (контрактній) основі замовлень держави на підготовку спеціалістів у закладах професійно-технічної та вищої освіти визначено Законом України № 493/95-ВP "Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995 року. Цей процес регулюється також рядом нормативно-правових актів.
Аналіз матеріалів контрольно-аналітичних та експертних заходів, проведених Рахунковою палатою України, показав, що закладами вищої та професійно-технічної освіти державне замовлення на підготовку спеціалістів здійснюється з порушенням правових норм, супроводжується низькою ор-ганізацією його виконання, а виділені на ці цілі кошти використовуються неефективно. Виходячи із цього, мета даної роботи - дослідити основні при-чини неефективного використання бюджетних коштів, направлених на вико-нання державного замовлення, а із урахуванням результатів дослідження - зробити висновки щодо удосконалення механізму управління бюджетними коштами у цій сфері та нормативно-правових актів, що регулюють обсяги їх виділення та використання.
Державне замовлення в галузі освіти можна трактувати як засіб державного регулювання використання бюджетних коштів шляхом визначення на контрактній (договірній) основі складу та кількості спеціалістів, необхідних для державних потреб, розміщення державних контрактів на їх підготовку серед навчальних закладів України.
Засади формування, розміщення та виконання державного замовлення передбачають наступні дії. По-перше, визначення обсягу державного замовлення здійснюється відповідно до законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Особливі функції при формуванні державного замовлення покладаються на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, яке встановлює критерії, за якими замовлення формується. По-друге, державне замовлення визначає виконавців цього замовлення на конкурсних засадах. По-третє, фак-том укладення державного замовлення між державним замовником і викона-вцем є державний контракт про розміщення державного замовлення на пос-тавку продукції. По-четверте, кошти, що передбачаються у державному бюд-жеті головним розпорядникам на оплату державних замовлень, повинні ви-користовуватися на відплатній основі. По-п'яте, контроль за виконанням по-ставок продукції для державних потреб здійснюють як державні замовники, так і Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України.
Проведений аналіз контрольних заходів, здійснених Рахунковою палатою в окремих міністерствах щодо підготовки спеціалістів для державних потреб, доводить, що система управління, яка існує в сфері формування, розгляду, узгодження конкурсного відбору та контролю за виконанням державного замовлення на підготовку фахівців робочої професії та фахівців з вищою освітою неефективна і, в цілому, є формальною.
Так, законодавчо закріплені принципи державного замовлення не діють у системі Міністерства освіти та науки України, Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства культури України, Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка та інших державних закладах освіти. Фактично, бюджетні кошти, передбачені в державному бюджеті на професійно-технічну та вищу освіту, використовуються на невідплатній основі - без укладання з державними замовниками договорів (контрактів), а лише шляхом фінансування закладів освіти на їх утримання, тобто вони фінансуються як бюджетні установи через кошториси доходів і видатків.
Міністерство аграрної політики України формувало в 2000 році державне замовлення на підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр, аспірант, докторант) формально, не вивчивши реальні потреби в підготовці спеціалістів для сільського господарства, без науково-економічного обґрунтування.
Формальний підхід до вивчення потреб у підготовці спеціалістів підтверджують дані зустрічних перевірок у районних управліннях сільського господарства і продовольства різних регіонів України.
Загальну потребу в спеціалістах сільського господарства (29 853 спеціалісти) Мінагрополітики України "розраховувало" простим підсумовуванням даних, поданих Мінсільгоспродом АР Крим та Головними управліннями сільського господарства і продовольства облдержадміністра-цій. Кабінет Міністрів України, беручи до уваги зазначену потребу у підго-товці спеціалістів, затверджує постановою держзамовлення на 2000 рік [1] тільки за денною формою навчання в кількості 34 870 осіб, або більше від формально заявленого Мінпромполітики України на 5 017 осіб (16,8 % від потреби). Витрати бюджету на навчання 5 017 спеціалістів за розрахунками Рахункової палати склали майже 18 млн. гривень.
Не змінилися підходи Кабінету Міністрів України до порядку затвердження державного замовлення і в 2001 році. Мінсільгосппрод АР Крим та облдержадміністрації заявили загальну потребу спеціалістів у кількості 30 601, а Кабінет Міністрів України затвердив постановою [2] державне замовлення тільки за денною формою навчання в кількості 33 500 осіб, що більше від потреби на 2 899 осіб. При цьому Кабінет Міністрів України неаргументовано змінив кількість спеціалістів за напрямами освітньо-кваліфікаційних рівнів до державного замовлення (підготовка спеціалістів з агрономохімії складала 68,2 відсотка, зооінженерії - 80,0 відсотків, механізації і електрофікації - 81,9 відсотків, ветеринарної медицини - 98, 8 відсотків).
Цією ж постановою Кабінет Міністрів України, порушуючи нормативно-правові акти, надав право окремим навчальним закладам виступати одночасно як державним замовником, так і виконавцем цього замовлення. Наприклад, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка визнано державним замовником і йому ж було затверджено обсяги державного замовлення на підготовку спеціалістів у сумі 43 209,8 тисяч гривень.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить вимогам Закону України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995 року № 493/95-ВР, оскільки спричиняє ситуацію, при якій не можливе проведення конкурсного відбору і обов'язкового укладання державних контрактів між держзамовником та виконавцем. У результаті такого двозначного управлінського рішення університет, як виконавець замовлення, не несе юридичної відповідальності за ефективність використання коштів державного бюджету на підготовку фахівців і за якісне виконання держзамовлення.
Крім того, формування державного замовлення не враховує інституційних перетворень в економіці України. Особливо це стосується аграрного сектора економіки. При зростанні до 97,8 відсотків кількості товаровиробників недержавної форми власності у 2000 році та зменшенні до 4,8 відсотків сільськогосподарських угідь, що належать державнимпідприємствам, частка студентів, які навчаються за рахунок коштів загального фонду, за освітньо-кваліфікаційними рівнями у зазначеному році становила в середньому 66,2 відсотка від загальної кількості прийнятих студентів, а за рахунок платного навчання - 34,9 відсотка.
Подання Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України пропозицій з держзамовлення на підготовку спеціалістів здійснюва-лося Міністерством культури України без аргументованих розрахунків шля-хом узагальнення даних, які надавали підпорядковані йому вищі навчальні заклади за наступними показниками: фактичні дані за минулий рік, план і очікуване виконання за поточний рік, проектні показники на наступний рік.
Аналіз матеріалів перевірки Національної академії образотворчого ми-стецтва і архітектури, Національної музичної академії, Харківської державної академії культури та Харківського державного інституту мистецтв показав, що прогнозні показники на наступний рік з прийому студентів визначалися вищими навчальними закладами, в основному, виходячи з обсягів фактичного прийому студентів за минулі роки.
Таким чином, формування проектних показників державного замовлен-ня на підготовку фахівців з вищою освітою на 2001 і 2002 роки здійснювало-ся лише на підставі даних вищих навчальних закладів щодо обсягів їх підго-товки за минулі роки без вивчення потреб державного сектора народного господарства у фахівцях культури і мистецтв як в цілому, так і в розрізі
Loading...

 
 

Цікаве