WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Обґрунтування інноваційно-ресурсного підходу до трактування категорії капіталу - Реферат

Обґрунтування інноваційно-ресурсного підходу до трактування категорії капіталу - Реферат

джерело отримання коштів. Тому говорити про отримання чи створення додаткової вартості на виробничій стадії спекулятивно. Правда, при оцінці показників вартості продукції виробництва до витрат із закуплених сировини та матеріалів додаються витрати на зарплату, на експлуатацію техніки та інші. Але це не додаткова, а додана вартість. Повинно йтися не про додаткову вартість, а структуру витрат і доходів від реалізації продукції.
У виготовленій продукції (перетворених сировині і матеріалах) міститься інноваційний елемент, як пропонується його називати, що внесений творчою працею (конструкторів, економістів тощо). Він й може дати можливість покупцю оцінити товар за вищою вартістю, ніж затрати на його виготовлення, тому при реалізації підприємством отримає коштів більше затрачених. Ще раз зазначимо, що такий елемент - продукт творчої праці окремої категорії працівників, а не механічної праці робітника. Цей елемент і має свою ціну на ринку (є елементом у складі ціни товару). Такий елемент пропонується називати капіталотворчим.
Для підприємця чи підприємства, що виготовляє вироби для населення, нова споживча вартість, а не вартість, як це трактується, еквівалента вартість включає витрати на придбання сировини і матеріалів, витрати на оплату праці найманих працівників, інші витрати підприємств, а також обов'язкові платежі, зокрема державі. Такого фактора чи показника, як робоча сила в системі економічних витрат на виготовлення продукції бути не може, оскільки вона - соціальна категорія. Якщо ж вживати такий фактор, як робоча сила, то нею (робочою силою) є підприємець (капіталіст). Так, що себе також обділяє, експлуатує?
На наш погляд, реально робоча сила була товаром лише за умов рабовласницького ладу, тобто коли мала місце торгівля рабами. Сучасні економічні та правові умови не дозволять торгівлю людьми. Тому робоча сила не є товаром.
В автоматичному виробництві робоча сила взагалі відсутня, а засоби і продукт виробництва є, є й його власник.
Якщо у минулому державне підприємство перетворене у закрите акціонерне товариство за умови ринкових відносин, то працівник цього підприємства-акціонер став експлуатованою робочою силою. Зазначимо, на роботу з найму приймає не власник підприємства, а його адміністрація. Власник може займати на підприємстві посаду на умовах найму у складі адміністрації, також і директора.
Тлумачення капіталу відповідно до соціально-економічного підходу і про експлуатацію, і про привласнення, як способу експлуатації робочої сили, капіталістом надлишку додаткової вартості помилкове як за часів К. Маркса, так і нині. Тим паче, що воно враховує лише виробничі затрати одного капіталіста. Виробництво можуть фінансувати тільки представники робочої сили, але виходить, що вони самі себе експлуатують. У затратах виробництва є відчутні витрати праці (творчої, організаторської) власне капіталіста (власника, роботодавця, наймача), до того ж навіть дуже результативні, ефективні.
Отже, ми вважаємо, що в умовах капіталістичної, ринкової економіки не має місця привласнення чужого "продукту", у тлумаченні класиків марксизму. Якщо говорити про привласнення, то необхідно визначати, що аналогічно привласнює наймана робоча сила - частину виготовленого продукту у формі зарплати, натуроплати тощо. Привласнення того, що він виготовив при застосуванні чужих йому засобів виробництва (підприємця, держави, громади). Отже, у привласненні немає антагонізму.
А якщо вже й розглядати стадії руху капіталу, то потрібно визначати як кінцеві не політичні (політичні результати слід визначати іншими категоріями і методами), а фінансово-економічні результати (капітал - категорія не політична, а фінансова).
У кожному підприємстві фінанси (точніше частина виручених коштів) не тільки здійснюють кругообіг, як умовно його можна назвати, але й розгалужуються, тобто одна їх частина бере участь у забезпеченні виробничого процесу, інша - йде на заощадження, соціальні потреби тощо. Аналогічно повного кругообігу капіталу також немає, а є перетворення складових капіталу в різні форми. Частина капіталу використовується в потребах виробничого процесу, тобто бере участь у нарощуванні основних фондів, іншим чином у підтримці подальших виробничих актів. Частина отриманих коштів йде на накопичення, на обов'язкові платежі, на добровільні внески тощо.
Самозростання капіталу немає. Збільшення капіталу підприємства (підприємця) організоване і залежить від багатьох факторів (зокрема макро-, мікрорівня), здатності підприємця (підприємства) вести господарську діяльність щодо збільшення капіталу. Але основним фактором росту є інноваційний елемент, як пропонується його називати.
До речі, від робітників, отже від процесу виготовлення продукції, отримання росту капіталу навіть дуже мало або й не залежить. При отриманні доходів важливо не стільки виготовлення продукції, скільки управління усім процесом перетворення капіталу, включаючи збут готової продукції.
Отже, якщо розглядати рух капіталу у сфері виробництва, то тільки його відповідну частину. При аналізі руху капіталу необхідно застосовувати однорідні поняття виробничої сфери (обігові кошти, засоби виробництва, зарплата тощо). При цьому потрібно враховувати наступне.
Виробничий процес направлений на перетворення якостей початкових споживчих вартостей. Тому в результаті виготовлення продукції створюються засоби (продукція) з новою споживчою вартістю, що є для підприємства або підприємця джерелом отримання доходів. Але це тільки джерело. Їх треба отримати реально у грошовій або іншій формі у процесі перетворення капіталу, реалізувавши продукцію. У цьому процесі найманий робітник участі не бере. Тому робітників як виготовлювачів продукції слід відносити до пасивних суб'єктів.
До речі, К. Маркс капітал розумів, не як річ, а як відповідне суспільне, що належить окремій історичній формації суспільства, виробниче відношення, яке представлено у речі і придає їй специфічний суспільний характер. Отже, капітал трактується як специфічні відносини. Разом з тим, він капітал ділить на засоби виробництва - оснований і оборотний; крім того, на постійний і змінний. Відносини також не діляться.
Тому капітал - не відносини. Розгляд капіталу через категорію "відносини" здійснено з метою доказу антагоністичних стосунків між робочою силою і власником засобів виробництва. До того ж через відносини навіть не можна показати ні збільшення, ні зменшення капіталу.
Для доказу ролі факторів у зростанні капіталу у економічній (марксистській) теорії капітал поділено надві частини:
- постійний (с), уречевлений у засобах виробництва (вважається, що вартість його у процесі виробництва залишається незмінною;
- змінний (v), вартість його у процесі виробництва змінюється, (зростає - якщо витрати по зарплаті не міняються - також змінний).
Структура вартості товару, виробленого в умовах застосування найманої праці, представляється формулою:
W = c + v + m,
де c - вартість постійного капіталу, перенесеного на продукт;
v - вартість змінного капіталу (вона не переноситься на продукт, включається до вартості товару);
m - додаткова вартість (вважається, що створена живою працею).
До цих положень внесемо наступні
Loading...

 
 

Цікаве