WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Зарубіжний досвід формування доходів місцевих бюджетів - Реферат

Зарубіжний досвід формування доходів місцевих бюджетів - Реферат

СН&Т не розподіляються на рівній душовій основі, що пояснюється впливом порядку розподілу трансфертів у рамках раніше існуючої програми соціальної підтримки, однак федеральний уряд вже оголосив, що до 2001-2002 бюджетного року нерівність між обсягом переданих коштів у розрахунку на душу населення буде усунуто і всі провінції й території одержуватимуть однаковий душовий трансферт СН8Т. Крім того, вже в 1998-1999 фінансовому році $ 3,5 млрд., додатково виділених у рамках програми, було розподілено між регіонами на рівній душовій основі. У 1998-1999 фінансовому році трансферти, розподілені в рамках даної програми, становили $ 26,0 млрд., або 67,5 % загального обсягу трансфертів. У 1998-1999 р. провінція Альберта одержала $ 800 на душу населення, провінція Квебека - $ 939. У 2001-2002 фінансовому році кожна провінція одержить $ 960 на одну особу. Фінансова допомога за програмою СН&Т передається у вигляді податкового і грошового трансфертів. Зазначимо, що федеральний уряд завжди встановлює нижній розмір обмеження грошового трансферту, щоб із зростанням податкової бази даний трансферт не перекривав грошового (у 1998-1999 фінансовому році дане обмеження становило $ 12,5 млрд.). У цьому ж році приблизно половинувсієї суми було передано через податковий трансферт, половину - через грошовий.
o Програма вирівнювання спрямована на вирівнювання провінцій (території у вирівнюванні участі не беруть), менш забезпечених за рівнем надання бюджетних послуг населенню. Даний трансферт є незв'язаним. Він розподіляється за формулою, яку встановлює федеральне законодавство. Спочатку розраховується подушовий бюджетний потенціал кожної провінції на основі оцінок їхніх власних доходів. Далі визначається стандартний подушовий бюджетний потенціал, виходячи з потенціалу п'яти провінцій "із середніми доходами" (у 1998-1999 р. він становив $ 5 472).
Провінції з душовим потенціалом нижче стандартного одержують трансферт для підтягування до середнього рівня. Вирівнювальний трансферт не може бути вищим чи нижчим від законодавчо встановлених значень і для захисту як федерального бюджету (від занадто сильного росту трансферту), так і бюджетів провінцій (від різкого зниження трансферних виплат). Процедура розрахунку вирівнювального трансферту встановлюється на п'ять років, стандартний потенціал розраховується на річній основі. У 1998-1999 фінансовому році загальний обсяг трансфертів, розподілених у рамках даної програми, становив $ 9,6 млрд., або 24,9 % загального обсягу трансфертів. Вирівнювальний трансферт одержали 7 з 10 провінцій Канади. Весь трансферт передавався у грошовій формі.
o Програма територіального фінансування (ТРР). У рамках програми спеціальний трансферт передається північним територіям (не провінціям), відмінність яких від провінцій полягає в тому, що в них значно вищі витрати на надання бюджетних послуг, високі темпи росту чисельності населення і слабко розвинена податкова база. Даний трансферт є незв'язаним і надається для підвищення бюджетної забезпеченості територій. ТРР розраховується за принципом "покриття розриву" між індексом бюджетних витрат і дохідних можливостей територіальних бюджетів. Оцінка бюджетного потенціалу здійснюється в розрізі понад 30 податкових і неподаткових доходів із використанням середніх (у розрізі провінцій) податкових ставок за кожним окремим видом податку. Тобто визначається, скільки доходів на душу населення може одержати та чи інша провінція, враховуючи свою податкову (неподаткову) базу за середньою ставкою. Стандартний бюджетний потенціал визначається аналогічно, але тільки у п'яти "середніх" провінціях. Основні проблеми, що виникають при розрахунках, пов'язані з методикою оцінок податкових (неподаткових) баз, особливо з податку на майно.
Програма спрямована також на захист територій від істотного зниження власних доходів. У 1998-1999 фінансовому році загальний обсяг трансфертів, розподілених у рамках даної програми, становив $ 1,2 млрд., або 3,1 % загального їх обсягу. Весь обсяг коштів передається в грошовій формі.
o За іншими програмами (наприклад, державна програма вивчення іноземних мов, програма фіскальної стабілізації, програма субсидій) обсяг допомоги, переданої в 1998-1999 фінансовому році, становив $ 1,7 млрд., або 4,4 % загального обсягу трансфертів. Усі перераховані види трансфертів є грошовими і цільовими. Зазначимо, що порядок передачі трансфертів за програмою субсидій було визначено ще в 1867 р.
Частка федеральних трансфертів у доходах провінцій коливається від 14 % (провінція Альберта) до 42 % (провінція Ньюфаундленд). Території практично всі свої доходи забезпечують за рахунок федерального транс-ферту. Загальний обсяг трансфертів, переданих із федерального бюджету у 1998-1999 фінансовому році, становив $ 37,5 млрд., тобто 17 % витрат федерального уряду (22,5 % доходів бюджетів провінцій/територій).
Німеччина також є федерацією 16 земель, уряди яких становлять другий рівень державної влади. Третій рівень бюджетної системи пред-ставлений місцевими органами влади, незалежність яких гарантована Конституцією.
Податкова система
Усі податки Федеративної Республіки Німеччина можна розділити на дві групи:
1. Податки, які закріплені за визначеним рівнем бюджету і надходять до нього в повному обсязі (федеральні податки, податки земель і місцеві податки), тобто власні податки.
2. Податки, що розподіляються на частковій основі між рівнями бюджетної системи (загальні податки).
При цьому загальні податки становлять близько 70 % податкових доходів зведеного бюджету країни.
Список податків визначено ст. 106 Конституції Федеративної Респуб-ліки Німеччина:
1. Загальні податки: прибутковий податок; податок на доходи корпорацій; податки з обороту (ПДВ, податок на імпорт).
2. Федеральні податки: мита; акцизи на нафту, тютюн, каву, алкогольну продукцію (крім пива); дорожній податок; податок на операції з цінними паперами, страхові виплати; платежі на вирівнювання добробуту менш забезпечених земель; платежі в ЄС.
3. Податки земель: податок на майно; податок на спадщину; податок із власників транспортних засобів; акциз на пиво; податок на ігорний бізнес.
4. Місцеві податки: податок на нерухомість; місцеві акцизи; податок на торгівлю; місцеві збори (з полювання, риболовлі тощо).
Федеральний уряд має виняткове законодавче право введення і визначення оподатковуваної бази
Loading...

 
 

Цікаве